Постанова № 73137754, 02.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9954/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Держспоживслужби в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (повний текст виготовлено 14 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держспоживслужби в м. Києві від 25 липня 2017 року №459.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що оскаржуваний припис складено ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

12 березня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що на підставі колективного звернення споживачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) посадовими особами відповідача з 25 по 26 липня 2017 року проведено перевірку позивача щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів.

За результатами перевірки складено Акт дотримання законодавства про захист прав споживачів №459 від 25 липня 2017 року, яким встановлено, що на ініційоване позивачем розірвання Договору про надання послуг №ТС-022/13М від 01 липня 2007 року, споживачем (ОСОБА_3) не надано згоди, відповідно до умов п. 5.2 Договору, що не надає підстав вважати Договір розірваним. Факт оплати рахунку-фактури №СФ-0000743 від 05 серпня 2016 року підтверджується платіжним дорученням від 16 серпня 2016 року №Р24А122899008А36288 на суму 1098,03 грн., але позивачем не поновлено послугу щодо постачання електричної енергії, що свідчить про порушення умов п.1.1 Договору, за що передбачена відповідальність згідно п. 11 cт. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів відповідачем складено припис до акту перевірки, яким зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі вирішити підняті споживачем питання відповідно до вимог законодавства про захист прав споживачів та надати до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві вартість виконаних робіт/наданих послуг за попередній календарний місяць.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що Договір про надання послуг №ТС-022/13М від 01 липня 2007 року розірвано у порядку, встановленому чинним законодавством, а тому відсутнє порушення п. 11 cт. 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Суд першої інстанції задовольнив та зазначив, що у силу положень Цивільного кодексу України, внаслідок неналежного виконання споживачем умов Договору №ТС-022/13М від 01 липня 2007 року, позивач вчинив дії щодо розірвання такого договору, з урахуванням вимог чинного законодавства України, а тому порушення у діях позивача відсутнє порушення п. 11 cт. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст.. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: 1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; 2) перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

У межах спірних правовідносин позапланова перевірка позивача відбувалась на підставі колективного звернення споживачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) від 08 лютого 2017 року щодо неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдом-сервіс» умов договорів про надання житлового-комунальних послуг.

Згідно з ч. 6-8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Так, посадовими особами відповідача складено Акт дотримання законодавства про захист прав споживачів №459 від 25 липня 2017 року, яким встановлено порушення умов п.1.1 Договору, за що передбачена відповідальність згідно п. 11 cт. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для такого висновку відповідача стали наступні обставини.

01 липня 2007 року між Tовариством з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» (Виконавець) та ОСОБА_3 (Споживач), укладено Договір № ТС-022,13М про надання послуг, визначених у додатку №1 до вказаного договору, а саме: із забезпечення умов отримання Споживачем електричної енергії, забезпечення умов холодного водопостачання і водовідведення та інших загальних послуг із належного утримання квартири (будинку садибного типу) АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець надає Споживачу послуги, зазначені в Додатку 1 до даного Договору, а Споживач своєчасно вносить плату за надані послуги в розмірі та згідно порядку, встановленому цим Договором.

Відповідно до п. 2.5. Договору, розрахунковий період оплати - один місяць. Термін внесення платежів не пізніше 30 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги.

Згідно з п. 2.6 Договору, оплата за виконані роботи та послуги сплачується Споживачем в безготівковому порядку шляхом перерахунку на поточний рахунок Виконавця, зазначений в даному Договорі.

Згідно із п. 3.4.1. Договору, Споживач зобов'язаний у встановлений договором термін оплачувати надані послуги.

30 червня 2016 року позивач направив ОСОБА_3 Вимогу №01-30/06 про сплату заборгованості за надані послуги в розмірі 44549,05 грн. (донарахування несплачених сум за період листопад 2014 р. - травень 2016 p.), разом із оригіналом рахунку-фактури.

05 липня 2016 року позивач отримав вимогу, проте не виконав - оплату донарахованих несплачених сум за надані загальні послуги не здійснив.

28 квітня 2016 року позивач надіслав ОСОБА_3 лист вих. № 11-28/04 з пропозицією розірвати Договір у зв'язку з порушенням зобов'язань з оплати за Договором та наявністю заборгованості за надані загальні послуги за період з листопада 2014 року по грудень 2015 року в розмірі 34221,24 гривень, шляхом укладення Угоди про розірвання договору. У листі повідомлялося також, що у випадку відмови від укладення Угоди про розірвання договору, даний лист вважається повідомленням про припинення Договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку не пізніше 30 днів з дати отримання адресатом даної пропозиції.

ОСОБА_3 отримав зазначений лист 10 травня 2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку розірванням Договору, наявною заборгованістю за надані послуги та не укладенням нового договору на 2016 рік, ОСОБА_3 листом вих. № 05-17/06 від 17 червня 2016 повідомлено про припинення надання послуг.

Надання послуг ОСОБА_3 припинено: з забезпечення умов отримання електропостачання - з 08 серпня 2016 р., з забезпечення умов отримання водопостачання і водовідведення - з 30 серпня 2016 р.

25 липня 2017 року посадовими особами відповідача складено припис №459, яким зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі вирішити підняті споживачем питання відповідно до вимог законодавства про захист прав споживачів та надати до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві вартість виконаних робіт/наданих послуг за попередній календарний місяць.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 6 Закону Україи «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Згідно з ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Відповідно до положень ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів, суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з метою встановлення підстав для винесення відповідачем оскаржуваного припису необхідно встановити факт того, чи є розірваним договір про надання послуг №ТС-022/13М від 01 липня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» (Виконавець) та (ОСОБА_3 (Споживач).

Суд першої інстанції,з посиланням на положення Цивільного кодексу України, зазначив, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 зобов'язання по Договору, а саме неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг, та за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає свого обов'язку в повному обсязі Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» використало право відмовитися від зобов'язання в повному обсязі. З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що припинення надання послуг не є порушенням умов договору.

Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції, крім іншого, посилається на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі №752/11036/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» про відшкодування матеріальних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що у зазначеній нормі мова йде про судові рішення, які набрали законної сили.

Проте, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі №752/11036/16-ц скасоване рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2017 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову. Отже, доводи суду першої інстанції у цій частині не підтримуються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст.. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п.5.3 Договору про надання послуг №ТС-022/13М від 01 липня 2007 року, договір може бути розірваний достроково лише при переході права власності на квартиру чи будинок до іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір № ТС-022/13М від 01 липня 2007 року розірваний в односторонньому порядку, згоди споживача на розірвання договору не надано.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з вимогами Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору може мати місце у тому випадку, якщо таке право передбачено самим договором.

Натомість, підстави ,за яких в односторонньому порядку позивач розірвав договір, договором не обумовлені, а тому подальші дії позивача по припиненню надання послуг знаходяться поза межами укладеного договору та суперечать його змісту , порушуючи права ОСОБА_3, як споживача послуг.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач вчинив дії щодо розірвання такого договору, з урахуванням вимог чинного законодавства України, а тому порушення у діях позивача відсутнє порушення п. 11 cт. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що припис Головного управління Держспоживслужби в м. Києві від 25 липня 2017 року №459 складено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держспоживслужби в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом-Сервіс» до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 02.04.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма