Постанова № 73137689, 03.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року справа №219/5525/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 січня 2018 року, яка складена в повному обсязі 15 січня 2018 року у м.Бахмут, у справі № 219/5525/17 (головуючий І інстанції Конопленко О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради третя особа Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі - відповідач, апелянт, управління), третя особа Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації в якому просила поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі за текстом УПСЗН Бахмутської міської ради) незаконними; визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації про відмову їй у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити допомогу переміщеним особам на проживання з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації нарахувати та виплатити позивачу допомогу переміщеним особам на проживання з 01 листопада 2016 року по 31 травня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є громадянкою України, після початку бойових дій на території України вона з чоловіком та дитиною переїхали проживати на підконтрольну територію України. ІНФОРМАЦІЯ_2 року чоловік позивача помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. До теперішнього часу позивач мешкає з дитиною за адресою: Донецька область, м.Соледар, вул. Преображенська, 3/34. Звернулась до УПСЗН Бахмутської міської ради, де була взята на облік та отримала повідомлення про надання допомоги переміщеним особам на проживання від 02 лютого 2016 року, де встановлений період з 22 січня 2016 року по 28 червня 2016 року. Пізніше позивачу перестали виплачувати допомогу і вона приблизно у жовтні 2016 року звернулась до УПСЗН Бахмутської міськради, де їй в усній формі повідомили, що вона не має права на отримання допомоги у зв'язку з належністю їй квартири. Наприкінці жовтня 2016 року позивач звернулась на «гарячу лінію» з даним питанням і тільки в грудні 2016 року отримала письмову відповідь про те, що місто, в якому розташована її квартира, не входить до зони АТО, а також про зміни в адміністративному устрої, так як місто Соледар відноситься до району. З цього ж питання позивач звернулась також і до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації (далі за текстом УПСЗН Артемівської райдержадміністрації). 24 травня 2017 року вона отримала повідомлення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання у зв'язку з тим, що сім'я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО з посиланням на п. 7 Постанови КМУ № 505 від 01 жовтня 2014 року. Позивач при постановці на облік до УПСЗН Бахмутської міськради як переміщеної особи та отриманні повідомлення про надання допомоги переміщеним особам на проживання від 02 лютого 2016 року вже переїхала на не окуповану територію і не мала у власності житла, яке знаходиться в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населенні пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Тобто, м. Соледар Донецької області, який входив до міста Бахмут (раніше Артемівськ) згідно переліку міст, на які розповсюджується проведення АТО, і в подальшому, як вважає позивач, у звязку з територіальним поділом входить до переліку міст проведення АТО, але не входить до міста Бахмут, а відноситься до району. Підстав для відмови у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання в УПСЗН Бахмутської міськради не було. Повідомлення від 24 травня 2017 року винесеного УПСЗН Артемівської райдержадміністрації про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання позивач також вважає неправомірним, оскільки вона не є власницею квартири, а є власником частини квартири, розташованої в м.Соледар Донецької області, в якій вона на теперішній час і проживає. Тому вважає, що повідомлення УПСЗН Артемівської райдержадміністрації про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання є неправомірною і повинна бути скасована. Причиною відмови про надання допомоги переміщеним особам на проживання, як першим відповідачем у повідомленні від 01 серпня 2016 року, так і другим відповідачем у повідомленні від 24 травня 2017 року є належність позивачу житлового приміщення, проте позивач не має у власності житлового приміщення, а має тільки його частину, та й ту, яка знаходиться в районі проведення антитерористичної операції.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 січня 2018 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Судове рішення першої інстанції обґрунтоване тим, що Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 і від 22 вересня 2016 р. № 646» № 370 від 31 травня 2017 року, якою п. 6 Порядку № 505, викладено в новій редакції: «грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану», набула чинності 03 червня 2017 року, а тому необхідно задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідно до п.6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого Постановою КМУ № 505 від 01.10.2014 року грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Оскільки було з'ясовано, що позивач має 1/4 частку квартири, що розташована на території, що підконтрольна владі України, а тому не має законних підстав виплачувати щомісячну адресної грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі й на оплату житлово-комунальних послуг.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, яка зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2. Внаслідок проведення антитерористичної операції у м.Донецьк Донецької області, постійними бойовими діями на території міста позивач покинула фактичне місце проживання у м.Донецьк та переїхала разом з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, до м.Соледар Донецької області.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Артемівської (нині Бахмутської) міської ради від 29 грудня 2014 року № НОМЕР_1, позивача взято на облік, як особу яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, тобто визнано внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання позивача визначено за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 95). За цією ж адресою разом з позивачем визначено і фактичне місце проживання її сина ОСОБА_2

За заявою позивача від 30 грудня 2014 року (а.с. 94) 05 січня 2015 року Артемівським міським УПСЗН прийнято рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, яким ОСОБА_1 та її неповнолітній дитині ОСОБА_2 призначено з 30 грудня 2014 року по 29 червня 2015 року допомогу, як переміщеним особам (а.с. 96).

Рішеннями УПСЗН Артемівської міської ради від 17 липня 2015 року та від 02 лютого 2016 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання виплата вищевказаної допомоги позивачу з дитиною продовжувалась по 28 червня 2016 року (а.с. 97, 98).

В пояснювальній від 30 червня 2016 року на ім'я начальника УПСЗН Бахмутської міської ради ОСОБА_1 зазначила, що зареєстрована у м.Донецьку та є внутрішньо переміщеною особою, з 2014 року оформлює допомогу як переміщеній особі, при цьому при оформленні не зазначала, що вона є співвласницею житла за адресою: АДРЕСА_1, оскільки житло належить її батькам. Приватизація проводилась ще в 1996 році та позивач не була обізнана, що є співвласницею (а.с. 99).

З копії свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 1996 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_1 (а.с. 100).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 позивач до шлюбу, укладеного 08 червня 2013 року з ОСОБА_7, мала прізвище «ОСОБА_1», а після реєстрації шлюбу «ОСОБА_1» (а.с. 5). ІНФОРМАЦІЯ_2 року чоловік позивача помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 6).

При цьому, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта «ОСОБА_1» станом на 17 березня 2017 року вбачається, що відомості відсутні (зворот а.с. 107).

Рішенням про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 та її неповнолітній дитині, як переміщеним особам, не призначено допомогу оскільки сім'я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО (а.с. 102). Аналогічні підстави зазначені і в повідомленні про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, а саме, що сім'я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО, проте суб'єкт владних повноважень посилається на п. 7 постанови КМУ № 505 від 01 жовтня 2014 року, згідно якого, якщо особа не працевлаштувалась протягом двох місяців з дня призначення допомоги на проживання, її розмір на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період припиняються (а.с. 102).

Внаслідок припинення виплат позивачу адресної допомоги на покриття витрат на проживання, УПСЗН Бахмутської міської ради 12 серпня 2016 року складено акт про виявлення факту переплати, згідно якого з 30 грудня 2014 року по 21 липня 2016 року утворилась переплата адресної допомоги, яку ОСОБА_1 надмірно отримала в УПСЗН Бахмутської міської ради і повинна відшкодувати в повному обсязі через те, що було виявлено, що позивач є співвласницею житла в м. Соледар, а тому не мала права отримувати таку допомогу (а.с. 103).

31 жовтня 2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради було передано особові справи та електронну базу отримувачів житлових субсидій, а Управлінням праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації буди прийняті особові справи та електронна база отримувачів житлових субсидій, що підтверджується актом прийому-передачі особових справ та електронної бази отримувачів житлових субсидій та соціальних виплат, зареєстрованих по м. Соледар (а.с. 74). В процесі передачі було передано 1398 особових справ отримувачів житлових субсидій, в тому числі і особова справа ОСОБА_1, що підтверджується витягом з додатку до вказаного акту (а.с. 75).

07 листопада 2016 року позивач отримала в УПСЗН Артемівської райдержадміністрації довідку № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якою визначено її фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 105).

06 березня 2017 року позивач звернулась до УПСЗН Артемівської райдержадміністрації із заявою про продовження їй виплати щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів її проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 106).

За результатами розгляду вказаної заяви УПСЗН Артемівської райдержадміністрації 17 березня 2017 року прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 з її неповнолітньою дитиною допомоги, оскільки сім'я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не і зоні проведення АТО (а.с. 107).

Як вбачається з матеріалів справи про припинення виплат Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради ОСОБА_1 дізналась лише після отримання листа заступника голови Артемівської райдержадміністрації від 01 листопада 2016 року, наданого на її звернення на Урядову телефонну «гарячу лінію» з питання відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання,в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 8). При цьому з вказаного листа не вбачається коли саме було припинено виплату.

При таких обставинах колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду.

Спірним в межах цієї справи є питання правомірності відмови у призначенні відповідачем щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з підстав наявності у власності позивача 1/4 частина квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі Порядок № 505), у пункті 2 якого визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 505 надання щомісячної адресної допомоги, для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються. До заяви додається копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей та письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім'ї від інших членів сім'ї та згода на обробку персональних даних.

Пунктом 6 Порядку № 505 (в редакції чинній у спірний період) встановлено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сімї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідачі вважають, що у відповідності до наведеної норми позивач не має права на отримання адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки вона має у власності житлове приміщення за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул. Преображенська (раніше 60 років Жовтня) б.3, кВ.34, при цьому м. Соледар не включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р.

Проте, відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон № 1669) територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання Закону № 1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено, зокрема Донецька область, м. Соледар (Соледарська міська рада).

Крім того, статтею 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV, передбачено, що район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/а від 7 жовтня 2014 року «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» (чинний на теперішній час) районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області (без виключень).

Таким чином, м.Соледар було включено до переліку населених пунктів на території яких проводилась АТО, а тому рішення відповідачів від 01 серпня 2016 року та від 17 березня 2017 року прийняті з порушенням вказаних норм, що призвело до порушення прав позивача на соціальне забезпечення як переміщеної особи.

Згідно п.2 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Суд погоджується з судом першої інстанції, який вважав можливим з метою захисту прав та інтересів позивача та поновлення її прав вийти за межі заявлених позовних вимог і визнав протиправними та скасував рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 01 серпня 2016 року та Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації від 17 березня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у наданні допомоги переміщеним особам на проживання.

При таких обставинах суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу переміщеним особам на проживання з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації нарахувати та виплатити позивачу допомогу переміщеним особам на проживання з 01 листопада 2016 року по 31 травня 2017 року підлягають задоволенню.

Суд також погоджується з судом першої інстанції який вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу переміщеним особам на проживання з 01 листопада 2016 року по 02 червня 2017 року включно.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 і від 22 вересня 2016 р. № 646» № 370 від 31 травня 2017 року, якою п.6 Порядку № 505, викладено в новій редакції, а саме: «грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану». Зазначена редакція набула чинності 03 червня 2017 року, тому суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, щодо зобов'язання УПСЗН Артемівської райдержадміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу переміщеним особам на проживання з 01 листопада 2016 року по 02 червня 2017 року включно.

При таких обставинах суд не приймає до уваги доводи відповідача, що м.Соледар не включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, оскільки зазначена редакція Порядку № 505 діє з 03 червня 2017 року.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі № № 219/5525/17- залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі № № 219/5525/17- залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 03 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя:

О.О. Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

А.А.Блохін