Постанова № 73137556, 03.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року справа №428/12162/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Міронової Г.М.,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 грудня 2017 року у справі № 428/12162/17 (головуючий І інстанції Юзефович І.О., м.Сєвєвродонецьк) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м.Сєвєродонецьку), в якому просив: визнати протиправними дії щодо відмови у виплаті допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, а саме, на 16.09.2017 згідно п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати виплатити, встановлену п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, а саме, на 16.09.2017 (а.с. 1-10).

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 грудня 2017 року від 9 січня 2018 року відмовлено у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 (а.с. 33-34).

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального права, у зв'язку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування доводів зазначив про наявність необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років, встановленого ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту». Вважав, що хоча посади, які він обіймав, не відносяться до педагогічних посад, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, він має право на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка визначена п.71 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки свого часу Кабінет Міністрів України погодився поширити спеціальний стаж на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання та відповідно визнав поширення порядку призначення пенсій за вислугу років, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, без внесення змін до неї, згідно доручення Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №397/21 та листа Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 №01-3/133-02-2 (а.с. 39-50).

Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 з 16.09.2017р. перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку та отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 14).

05.10.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно п.71 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 12.10.2017 №288/Г-4 УПФУ в м. Сєвєродонецьку повідомило позивача про відсутність підстав для призначення йому грошової допомоги згідно п.71 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного педагогічного стажу, оскільки посада викладача позашкільного навчального закладу, на якій працював позивач не встановлена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ за №909 від 04.11.1993, проте дійсно за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995р. №397/21 дію зазначеної постанови поширено в тому числі і на викладачів шкіл мистецтв (музичних шкіл) без внесення змін до постанови. Між тим, постанова неодноразово змінювалась і доповнювалась, але посада викладача дитячої музичної школи, до робіт, які дають право на пенсію за вислугу років, не додавалася. Також посилалися на висновки Верховного суду України, відповідно до яких наявність доручення без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти (а.с. 15).

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи.

Спірним у справі є протиправність (правомірність) відмови відповідача у призначенні позивачеві грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно п.71 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

За приписами ч.4 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-ІІІ (далі - Закон №1841) педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Згідно ч.2 ст.21 Закону №1841 перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково - педагогічних робітників» №963 від 14.06.2000 (далі - Постанова №963) встановлено перелік відповідних посад. До посад педагогічних робітників віднесена, зокрема, посада викладача всіх спеціальностей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 433 (далі - Постанова №433) затверджений перелік типів позашкільних навчальних закладів, до яких належать початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші) (п.6 Постанови №433).

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Постанова №909) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

До зазначеного переліку, зокрема, належать посади позашкільних навчальних закладів: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 та довідки Комунального позашкільного навчального закладу «Сєвєвродонецька дитяча музична школа №2» від 17.10.2017 №105 ОСОБА_1 працює у Сєвєродонецькій дитячій музичній школі №2 (реорганізовано на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 22.10.2009 №3486 у Комунальний позашкільний навчальний заклад «Сєвєродонецька дитяча музична школа №2») з 03.07.1981 до теперішнього часу викладачем народних інструментів, керівником оркестру (а.с. 13).

Враховуючи, що посада викладача позашкільного навчального закладу, на якій працював позивач, вищезазначеним переліком не передбачена, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у призначенні позивачеві грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно п.71 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд апеляційної інстанції вважає неприйнятними посилання позивача на наявність доручення Кабінету Міністрів України №397/21, оскільки без відповідних змін до Переліку, доручення не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.

Аналогічна правова позиція наведена у висновках Верховного суду України, викладених у постанові від 25.05.2016 у справі № 419/794/15-а.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі встановлених обставин справи та наведених вище норм матеріального закону, якими регулюються спірні відносини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Отже, спір судом першої інстанції за суттю вимог вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Постанова складена в повному обсязі 3 квітня 2018 року.

Керуючись ч.5 ст.242, ст.250, п.3 ч.1 ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ч.1, ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 грудня 2017 року у справі № 428/12162/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді А.В. Гайдар

Г.М. Міронова