Постанова № 73137393, 26.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1369/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань Герман О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року з питань забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Мартиць О.І. в м.Тернополі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним окремих положень рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним п.4 рішення Тернопільської міської ради від 24.03.2018 №7/14/61.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить в порядку забезпечення позову вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Тернопільській міській раді, депутатам та іншим особам включати до порядку денного чергової та наступних сесій Тернопільської міської ради питання щодо внесення дострокових змін до Генерального плану м. Тернополя, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 10.08.2010 №5/37/11 та заборони розгляду цього питання на сесії Тернопільської міської ради до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили

Заяву обґрунтовує тим, що пропонується частину бульвару С.Петлюри перевести з рекреаційної зони в зону житлової забудови, тому спірний пункт 4 рішення Тернопільської міської ради від 24.03.2017 №7/14/61 про розроблення та внесення на розгляд чергової сесії дострокових змін до Генерального плану м. Тернополя не відповідає інтересам територіальної громади та позивача, зокрема прийняттям оскаржуваного рішення та подальшими діями відповідач порушує права ОСОБА_2 як члена територіальної громади та жителя бульвару С.Петлюри на безпечні та комфортні умови проживання, на повноцінне життєве середовище і умови життєдіяльності, використання рекреаційної зони (бульвару) за призначенням, передбаченим законодавством.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та ухвалити постанову, якою повністю задовольнити клопотання про забезпечення позову ОСОБА_2

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що без забезпечення позову на розгляд відповідача може бути внесене та розглянуте питання щодо внесення дострокових змін до генерального плану м.Тернополя при тому, що є очевидними ознаки протиправності оскаржуваного пункту рішення відповідача. На думку апелянта є очевидними порушення прав, свобод та інтересів позивача оскаржуваним положенням рішення. Зазначає, що заборона відповідачу та іншим посадовим особам і депутатам здійснювати дії, які наведені в заяві про забезпечення позову є єдиним оптимальним заходом забезпечення дотримання прав позивача, а відмова в забезпеченні позову призведе до ще більш негативних наслідків для прав позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, приймаючи рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що із поданої заяви про забезпечення позову та позовної заяви вказано лише про протиправність оскаржуваного пункту рішення відповідача, при тому не наведено істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів позивача і такі судом не встановлені.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову, такі як: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Суд задовольняє клопотання про забезпечення адміністративного позову у разі обґрунтованості такого клопотання та достатності доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Разом з тим, зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що заява ОСОБА_2 про забезпечення позову є необґрунтованою та непідтвердженою жодними доказами, а тому вжиття наведених у ній заходів не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу про відмову щодо вжиття заходів забезпечення позову - без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 250, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року з питань забезпечення позову у справі № 819/180/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 02.04.2018.