Постанова № 73136999, 29.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 368/1372/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кириченко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Київський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірним рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22.01.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, просить визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України у формі листа від 06.04.2017 року щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах , де велись бойові дії та просить зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності ІІ групи в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 22.01.2018 позов задоволено частково.

Визнано дії Міністерства оборони України щодо повернення документів ОСОБА_3 неправомірними.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_3 щодо виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

В решті позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення Міністерства Оборони України, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник апелянта, та представники третьої особи підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Позивач в судовому засіданні просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив строкову військову службу в Збройний Силах Радянського Союзу з 27.10.1979 року по 17.11.1981 року, приймаючи участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується записом у військовому квитку, довідкою Кагарлицького районного військового комісаріату (а.с. 14).

Позивачу згідно з виписки із акту огляду МСЕК від 22.02.2017 року первинно встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, контузії та захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).

У витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 462 від 09.02.2017 року) зазначено, що травма, контузія, захворювання, пов'язане з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а. с. 19).

Позивач звернувся із заявою до Київського обласного військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», надавши документи.

Київський обласний військовий комісаріат надіслав заяву позивача з доданими документами Міністерству оборони України.

Департамент фінансів Міністерства оборони України листом повернув вказані документи Київському обласному військовому комісаріату з посиланням на те, що документи підтверджують, що позивач проходив службу та звільнився з Прикордонних військ КДБ СРСР, а тому питання призначення та виплати здійснюється Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

На підставі викладеного вище, Київський обласний військовий комісаріат листом від 28.04.2017 року повернув вказані документи позивачу. ( а.с.21-22).

Судом першої інстанції встановлено, що заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції не формувались, протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, а саме:

1. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

2. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Відповідно до ст. 16-3 ч.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами, зазначеними у наведеному нижче переліку у обласний військовий комісаріат (військовослужбовці у військову частину); комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам.

Доводи апелянта, що розгляд заяви віднесено до компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби України є необґрунтованим, так як пунктом 2 постанови КМ України від 02.01.1992 року №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» встановлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР , а позивач служив у військовій частині 2358, що не входила до вказаного прикордонного округу, згідно письмових пояснень Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Крім того, у зазначених відповідачем нормативних документах не вказано правонаступництва що до військової частини, в якій служив позивач.

Також, колегія суддів вважає доводи апелянта, що позивач не проходив службу на території України і тому на нього не розповсюджується дія ЗУ «Про соціальний захист та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і позивач не надав всіх документів передчасним, оскільки Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги зазначене питання не досліджувалось, так як і не розглядалась по суті заява позивача.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Міністерства оборони України щодо повернення документів ОСОБА_3 є неправомірними, оскільки повернення вказаних документів без винесення рішення Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги про відмову або про виплату допомоги позивачу є порушеним правом позивача на розгляд його заяви і прийняття рішення компетентним органом, що є складовою права особи на соціальний захист.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, а позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Ірпінської міської ради Київської області на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22.01.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Київський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірним рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22.01.2018- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 30.03.2018