Постанова № 73136994, 27.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5781/17 Суддя суду першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року, що прийняте о 11 год. 29 хв. у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Коломияводоканал" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 286 від 16.03.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року позов задоволено частково: визнано незаконною та скасовано постанову НКРЕКП №286 від 16.03.2017 в частині накладання штрафу в розмірі 34 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач не заперечував виявлені порушення, а прийняття зауважень перевіряючих до уваги та запевнення щодо невчинення виявлених порушень у майбутньому не є підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення. Скаржник також посилається на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить відмовити у її задоволенні посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що до відзиву в порушення частини п'ятої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не долучено докази направлення його копії відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що НКРЕКП проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279 (що були чинними на час виникнення спірних правовідносин; далі - Ліцензійні умови), за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатом проведення перевірки складено акт від 27.02.2017 №4, на підставі якого НКРЕКП 16.03.2017 винесено постанову №286, якою накладено штраф у розмірі 34 000 грн на КП "Коломияводоканал" за порушення:

- пункту 2.1 Ліцензійних умов у частині дотримання вимог актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій і сфері централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема абзацу третього статті 14 Закону України «Про природні монополії» щодо обов'язкового виконання суб'єктами природних монополій рішень національних комісій регулювання природних монополій, а саме, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13 червня 2014 року № 660 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Коломияводоканал»;

- пункту 2.1 Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 грудня 2012 року № 630 та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 14 грудня 2012 року № 381, щодо розроблення, затвердження інвестиційної програми та забезпечення її погодження і схвалення;

- пункту 1.4 Порядку встановлення вимог щодо провадження суб'єктами природних монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, та обмежень щодо суміщенім видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 04 лютого 2013 року № 15, щодо подання до Комісії щоквартальної інформації про витрати, доходи та прибутки з інших видів діяльності до 25 числа місяця, наступного після звітного періоду, за наростаючим підсумком;

- пунктів 6, 7 Порядку зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 750, у частині щоденного перерахування на спеціальний рахунок коштів в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм, та використання коштів зі спеціального рахунка виключно для виконання інвестиційних програм згідно з графіком на планований та прогнозний періоди;

- пункту 2.1 Правил організації звітності, що подається до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 11 жовтня 2013 року № 202, у частині необхідності ґрунтування всіх показників звітів на достовірних даних первинного обліку, що забезпечує можливість порівняння і контролю даних; підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Ліцензійних умов щодо наявності у ліцензіата договорів (попередніх договорів) зі споживачами відповідно до чинного законодавства;

- підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Ліцензійних умов щодо наявності встановлених приладів обліку у кожній точці розподілу послуг;

- підпункту 3.5.1 пункту 3 5 Ліцензійних умов щодо повідомлення органу ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; у разі виникнення таких змін протягом десяти робочих днів подання до органу ліцензування відповідного повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх засвідченими в установленому порядку копіями, які підтверджують зазначені зміни;

- абзацу першого підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Ліцензійних умов щодо дотримання вимог, установлених Комісією, щодо провадження господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, якщо така діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії;

- пункту 3.7 Ліцензійних умов щодо забезпечення цільового використання коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів, одержаних у результаті провадження ліцензованої діяльності.

Зазначеною постановою також зобов'язано КП "Коломияводоканал" до 31.12.2017 усунути порушення підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Ліцензійних умов щодо наявності у ліцензіата договорів (попередніх договорів) зі споживачами відповідно до чинного законодавства та підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Ліцензійних умов щодо наявності встановлених приладів обліку у кожній точці розподілу послуг.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що більшість порушень були усунуті, а решта порушень будуть усунуті позивачем.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною першою статті 19 Закону № 1540-VIII передбачено, що регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 22 Закону № 1540-VIII суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України "Про природні монополії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу.

Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про природні монополії» від 20.04.2000 № 1682-III (далі - Закон № 1682-III) національні комісії регулювання діяльності суб'єктів природних монополій накладають штрафи на суб'єктів природних монополій за <…> невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) - у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 85 000 грн).

Як зазначалося, у зв'язку із виявленими під час проведення планової перевірки порушеннями Ліцензійних умов, на позивача накладено штраф у межах санкції частини першої статті 17 Закону № 1682-III.

КП "Коломияводоканал" звертаючись до суду із позовом стверджувало, що виявлені порушення були частково усунуті в ході перевірки, а інші прийнято до уваги як такі, що будуть усунуті у майбутньому. На переконання позивача, з чим погодився і суд першої інстанції, зазначене свідчить про відсутність підстав для накладення на позивача штрафу.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає такі доводи позивача та позицію суду першої інстанції необґрунтованими.

З позовної заяви вбачається, що позивач не заперечив виявлені перевіркою порушення та наголошував на тому, що частину цих порушень ним було усунуто.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує на тому, що прийняття до уваги зауважень перевіряючих та гарантування їх дотримання у майбутньому не може бути розцінено як усунення виявлених у 2017 році порушень, які мали місце у 2016 році. Дотримання позивачем Ліцензійних умов у 2017 році не є підставою для звільнення його відповідальності у вигляді штрафу за порушення цих умов у 2016 році.

Окрім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що матеріали справи не місять жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на усунення виявлених перевіркою порушень. Акт перевірки, а також апеляційна скарга відповідача містять детальний опис виявлених порушень, які позивач жодним чином не заперечив та не надав доказів тому, що такі порушення ним не вчинялися.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 34 000 грн, тобто у межах суми штрафу, передбаченого санкцією частини першої статті 17 Закону № 1682-III.

Таким чином, оскаржуваним рішенням відповідача прав позивача порушено не було, а отже, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про часткове задоволення.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції висновки суду не відповідають обставинам справи неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 02 квітня 2018 року.