Постанова № 73136439, 21.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 березня 2018 р. № 820/32/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Мудаліге Д.С,, Кєрімової А.Р.,Мастилко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС України в Харківській області про скасування рішення,

встановив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення № 0004934001 від 06.12.2017 року; зобов'язати ГУ ДФС України у Харківській області внести зміни до особової картки платника податків-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Ухвалою суду від 04.01.2018 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. В судовому засіданні 14.02.2018 року з урахуванням положень ч.7 ст.181 КАС України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В удовому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримали у повному обсязі, пославшись на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки встановлені актом перевірки порушення здійснення господарської діяльності позивача документально не підтверджуються, зважаючи на порушення службовими особами податкового органу правил проведення фактичної перевірки, через те, що проведення перевірки проведено без допуску уповноваженими особами суб'єкта господарювання посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що вплинуло на повноту дослідження об'єкта перевірки.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили відмовити у задоволенні вимог позивача, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка гр..ОСОБА_6 суду пояснила, що під час проведення перевірки перебувала у магазині, бачила, як зайшли перевіряючи, попросили продати сигарети, після чого представилися та надали документи; просили надати документи, які саме вона не знає.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця, що підтверджується випискою з ЄДР, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11)

Позивач має ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями (а.с.17-20).

Судом встановлено, що керівником податкового органу прийнято наказ від 20.10.2017 року № 5908 на проведення фактичної перевірки позивача за період з діяльності суб'єкта господарювання з 01.01.2016 року по день фактичного закінчення перевірки (а.с.12).

На підставі вказаного наказу фахівцями відповідача здійснено вихід за адресою підприємницької діяльності позивача для проведення фактичної перевірки з питань дотримання законодавства з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва та обігу підакцизних товарів.

За результатами вказаного виходу посадовими особами податкового органу складений акт від 02.11.2018 року №17360/20-40-40-01-10/НОМЕР_2, яким, зокрема встановлено порушення позивачем вимог ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», саме роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення рішення про застосування фінансових санкцій від 06.12.2017 року № 0004934001, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10 тис.грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої (а. с.44);

Перевіряючи оскаржувані рішення , дії відповідача на відповідність положенням ч.2. ст..2 КАС України суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Суд зазначає, що особливості проведення фактичної перевірки врегульовано ст. 80 ПК України. Так, згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

В судове засідання позивачем не надано доказів наявності такої інформації на момент призначення перевірки. Проте матеріали справи містять дані Інформаціної бази ДФС України, на сервери якої надходять електронні копії розрахункових документів реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого ФОП ОСОБА_1 (а.с. 42), які містять відомості про реалізацію протягом 17-19.09.2017 року алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

За приписами п. 80.4 ст. 80 ПК України передбачено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України).

Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Суд зазначає, що виходячи з аналізу наведених правових норм вбачається, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, при цьому право приступити до проведення фактичної перевірки виникає за умови пред'явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення.

При цьому, суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб органу податкової служби до такої перевірки.

Із долучених до матеріалів справи направлень на перевірку від 30.10.2017 року № 2034, № 2035 судом встановлено, що останні мстять запис уповноваженої особи позивача - продавця ОСОБА_7, про ознайомлення з вказаними документи та отримання копії наказу на проведення перевірки від 20.10.2017 року № 5980 (а.с.43)

Враховуючи наявні документи, суд приходить до висновку, що уповноважені особи відповідача, які прибули на проведення фактичної перевірки до проведення останньої були допущені.

Таким чином, податковий орган, всупереч вимогам п. 81.2 ст. 81 ПК України, оформив акт про проведення фактичної перевірки, в якому встановив порушення позивачем положень ПК України, на підставі проведеної контрольної закупівлі та відсутності документальних даних, обов'язкових для висновків перевірки, передбачених п. 83.1 ст.83 ПК України.

Так, згідно п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 02.11.2018 року №17360/20-40-40-01-10/НОМЕР_2, суд встановив наступне.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про те, що здійснено закупівлю однією пачки цигарок « прима люкс № 6» за ціною 23.50 грн., розрахункова операція щодо реалізації вказаного товару проведена через РРО, що підтверджується роздруківкою касового чеку, копія якого міститься у матеріалах справ (а.с.41)

У вказаному акті також зазначено, що при проведені перевірки на підставі наявних даних з Інформаційної бази даних ДФС, на яку надходять електронні копії розрахункових документів встановлено, що у період з 17.0 по 19.09.29017 року позивачем здійснено реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими, від тих, що встановлені постановою КМУ від 30.10.2008 року № 957, якою визначено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

Вказана обставина стала підставою для констатації порушення позивачем ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Суд зазначає, що мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів УКТ ЗЕД за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Приписами постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 визначено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Отже, мінімальна роздрібна ціна для горілки ємністю 0,5 л., міцністю 40% дорівнює 79.55 грн. та відповідно коньяку (3 зірочки) ємністю 0,5 л., міцністю 40% дорівнює 11.46 грн.

Проте згідно Інформаціної бази ДФС України, на сервери якої надходять електронні копії розрахункових документів реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого ФОП ОСОБА_1, встановлено, що протягом 17-19.09.2017 року позивачем реалізовано зазначені вище напої за цінами 79.00 грн. для горілки та 110.00 грн. для коньяку (а.с. 42).

Суд зазначає, що вказана інформація не містить посилань на наявність критеріїв алкогольних напоїв, які використовуються під час розрахунку мінімальної роздрібної ціни: код виробів згідно з УКТЗЕД, на підставі якого визначається мінімальна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту та міцність напою, що виключає можливість точного визначення мінімальної вартості продукту.

Пунктом 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 790 від 2 червня 2003 р. визначено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до ст. 17 Закону №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Проте, суд звертає увагу на те, що визначення терміну "партія товару" надано Державним стандартом України (ДСТУ) 3993-2000 "Товарознавство. Термін та визначення", де партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо)".

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки та додатків до нього, встановлено, що вказані документи не містять жодних посилань на встановлення кількості партій товару, за якими було виявлено порушення, в акті відсутні посилання на будь-які товаросупровідні документів по вказаним ТМЦ (накладні, ТТН, тощо).

Доказів запитування вказаних документів та відмови у їх наданні матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час проведення перевірки розмір придбаної партії алкогольних напоїв, як передумові нарахування штрафних санкцій не досліджувався, що виключає можливість перевірки розміру визначених штрафних санкцій.

Відповідно до ст.ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, в цій частині вимог позов є таким, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до особової картки платника податків-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що після набуття рішенням законної сили відповідач не вчинить дій щодо коригування показників, які містяться в обліковій картці позивича.

Оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав або інтересів особи на момент її звернення до суду, вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до особової картки є передчасними, а від так задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку, визначеному ст.139 КАС України

Керуючись ст. ст. 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд-

вирішив

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у харківській області № 0004934001 від 06.12.2017 року.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

У повному обсязі рішення виготовлено 02.04.2018 року

Суддя Зоркіна Ю.В.