Рішення № 73136170, 27.03.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1053/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2017 № 00003481400, № 00003511400, № 00003491400

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "Елеватор Агро" на перевірку ГУ ДФС у Чернігівській області надані всі необхідні документи, що підтверджують реальність надання консультативних послуг, а недостатність даних в актах здачі-прийняття послуг про зміст господарської операції та відсутність докладного опису операції, не свідчить про порушення платником вимог податкового законодавства, оскільки ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах. Шо стосується визначення собівартості послуг, то ТОВ "Елеватор Агро" зазначає, що мало різну виробничу потужність в різних місяцях року, тому з метою дотримання вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, при обчисленні бази оподаткування операцій з постачання послуг складського зберігання податком на додану вартість, в травні, червні та липні 2015 року, розподілялись прямі та загальновиробничі витрати з використанням бази розподілу обсягу діяльності при нормальній потужності. Так, за нормальну виробничу потужність у 2015 році взята виробнича потужність в той місяць 2015 року, коли обсяги наданих послуг, починаючи з початку року, були найбільшими. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлені підприємством Положенням про облікову політику. Тобто, позивачем здійснювалась калькуляція собівартості послуг на підставі Положення про облікову політику, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, та надані у справу докази.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві та письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що обчислення розміру собівартості послуг здійснювалося на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку 703 "Дохід від реалізації робіт та послуг", 903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг" за 2015 рік, тому ГУ ДФС у Чернігівській області правомірно дійшло висновку, що ТОВ "Елеватор Агро" здійснювало реалізацію робіт /послуг нижче собівартості та не нараховувало податкові зобов’язання з ПДВ: за травень 2015 року в сумі 311145,50 грн., оскільки дохід від реалізації послуг (рахунок 703) складав 137724,05 грн., собівартість реалізації (рахунок 903)-1693451,53 грн., перевищення собівартості над доходом складає 1555727,48 грн., (рахунок 903 - рахунок 703), відповідно, сума податкових зобов’язань – 311145,50 грн. (1 555 727,48 грн. * 20%); за червень 2015 року в сумі 314764,10 грн., дохід від реалізації послуг склав 78987,00 грн., собівартість реалізації – 1652807,49 грн., перевищення собівартості над доходом – 1573820,49 грн., відповідно, сума податкових зобов’язань – 314764,10 грн. (1573820,49 грн. * 20%); за липень 2015 року в сумі 311392,60 грн., оскільки дохід від реалізації послуг склав – 312172,15 грн., собівартість реалізації -1869135,15 грн., перевищення собівартості над доходом – 1556963,00 грн., відповідно, сума податкових зобов’язань 311392,60 грн. (1556 963,00 грн. * 20%).

В ході перевірки також досліджувались та описувались господарські операції з отримання ТОВ "Елеватор Агро" від ТОВ "Агрейн Менеджмент" та ТОВ "Консалт Агро" консультаційних послуг. Однак первинні документи, по даним господарським операціям, складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: в наданих на перевірку актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не міститься необхідних даних про зміст господарської операції (деталізацію об’єкта наданих послуг); докладного опису викладених завдань; не розкрито суть послуги; не міститься якісних і кількісних характеристик послуги. Відповідач вважає, що грошові кошти перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Агрейн Менеджмент" та ТОВ "Консалт Агро" є безповоротною фінансовою допомогою. Також зазначає, шо надання консультативних послуг по підготовці фінансової звітності згідно вимог МСФЗ із залученням ПрАТ "Делойтет енд Туш ЮСК" (акт від 31.12.2015 № №ам-0000282), не відповідає Положенню про облікову політику підприємства, з огляду на те, що останнім не передбачено застосування міжнародних стандартів фінансової звітності, а лише застосування національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ "Елеватр Агро" є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.01.2018 № НОМЕР_1. Основним видом діяльності підприємства є 01.63 Після урожайна діяльність, 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 52.10 Складське господарство (т. 1, а.с.20-27).

ГУ ДФС у Чернігівській області в період з 30.08.2017 по 26.09.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор Агро" (далі - позивач, ТОВ "Елеватор Агро") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 валютного – за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.

За результатами перевірки складено акт № 534/14/36459905 від 30.10.2017 (далі- акт перевірки), в якому зафіксовані порушення податкового законодавства, в тому числі:

- п. 134.1.ст. 134, п.135.1ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 83714 грн., в тому числі за І півріччя 2017 р. на суму 83714 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1053613 грн., в тому числі за серпень 2015 року на суму 22 202 грн, за вересень 2015 року на суму 505630 грн., за жовтень 2015 року на суму 414471 грн.. за жовтень 2016 року на суму 75310 грн., за листопад 2016 року на суму 6000 грн., за квітень 2017 р. на суму 30000 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 12000 грн., в тому числі за червень 2017 року на суму 12000 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ "Елеватор Агро" 12.10.2017 подало до ГУ ДФС у Чернігівській області письмові заперечення. Проте відповідач аргументи, зазначені позивачем у запереченні, до уваги не взяв, висновки акту перевірки від 03.10.2017 року залишив без змін.

30.10.2017 ГУ ДФС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 00003481400 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 1053613 грн., застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 526807 грн.;

- №00003511400 про зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 83714,00 грн.;

- № 00003491400 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12000,00 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення отримані представником ТОВ "Елеватор Агро" 03.11.2017.

11.11.2017 позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подавши до Державної фіскальної служби України скаргу про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2017.

17.01.2018 позивачем отримано рішення Державної фіскальної служби України від 12.01.2018 (№ 1007/6/99-99-11-01-01-25) про результати розгляду скарги, яким оскаржені товариством податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу – без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 30.10.2017 № 00003481400, № 00003491400 та № 00003511400 протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Довести правомірність своїх рішень, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового Кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00003511400 від 30.10.2017 про зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 83714,00 грн., суд зазначає таке.

В акті перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області зазначено, що за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 встановлено завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток, в тому числі за 1 півріччя 2017 року на 83714,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.1, 3.4.1 та 3.10.1, розділу 3.1.1.1 акта перевірки.

Так, в п. 3.1.1, 3.4.1. та 3.10.1, розділу 3.1.1.1 акта перевірки досліджувались та описувались господарські операції з отримання позивачем від ТОВ "Агрейн Менеджмент" та ТОВ "Консалт Агро" консультаційних послуг та зазначено, що" ... первинні документи по даним господарським операціям складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: в наданих на перевірку актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не міститься необхідних даних про зміст господарської операції (деталізацію об’єкта наданих послуг); докладного опису викладених завдань; не розкрито суть послуги; не міститься якісних і кількісних характеристик послуги". Також, грошові кошти перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Агрейн Менеджмент" та ТОВ "Консалт Агро" є безповоротною фінансовою допомогою.

Консультаційні послуги -це інтелектуальна, нематеріальна діяльність, результати якої не є фізично осяжними, у тому числі аудиторські, юридичні, фінансові, консалтингові послуги, послуги, пов'язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій, послуги з навчання, підготовки спеціалістів. Отже, сутність консультативних послуг полягає у наданні кваліфікованої консультації з актуальних питань.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

При цьому ст. 901 ЦК України не містить жодних обмежень щодо суб’єктного складу зобов’язання, тому слід вважати, що виконавцем та замовником можуть бути будь-які суб’єкти цивільних правовідносин, незалежно від наявності відповідних спеціалістів на підприємстві.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З метою податкового обліку господарські операції можуть бути підтверджені будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Із зазначених правових норм вбачається, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також господарський характер понесених за нею витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надані такі первинні бухгалтерські документи:

-Договір про надання консультаційних послуг № К-25 від 05.10.2011, укладений між ТОВ "Елеватор Агро" (Замовник) та ТОВ "Агрейн Менеджмент" (Виконавець), предметом якого зазначено, що Виконавець зобов’язується за завданням Замовника надавати консультативні послуги за плату з питань з питань фінансово-економічної діяльності, безпеки та охорони, бухгалтерського обліку, інформації та реклами, земельних відносин (т.1 а.с. 154-158);

-Додаткова угода № 1 до вказаного договору від 12.12.2011, додаткова угода № 2 до договору від 01.02.2013, додаток № 1 до договору від 01.02.2013, додаткова угода № 3 до договору від 28.02.2013 (т.2 , а.с. 124-131);

-акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015;

-акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016, 30.04.2016, 31.05.2016, 30.06.2016;

-банківські виписки про оплату наданих консультаційних послуг від 15.12.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 02.07.2016.;

-податкові накладні від 30.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015, 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016, 30.04.2016, 31.05.2016, 30.06.2016, зареєстровані у встановленому законом порядку;

-Договір про надання консультаційних послуг №03-КП від 01.07.2016, укладений між ТОВ "Елеватор Агро" (Замовник) та ТОВ "Консалт Агро" (Виконавець), предметом якого визначено, що Виконавець зобов’язується за завданням Замовника надавати консультативні послуги у формі абонентського обслуговування з питань, зазначених у п.1.2 договору, а Замовник зобов’язується оплачувати Виконавцеві послуги, зокрема з питань фінансово-економічної діяльності, безпеки та охорони, укладення договорів та контролю їх виконання (т.1, а.с.165-166) ;

-акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2016, 31.07.2016, 31.08.2016, 30.09.2016, 31.10.2016, 30.11.2016, 31.12.2016;

-акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017;

-банківські виписки про оплату наданих консультаційних послуг від 25.08.2016, 26.08.2016, 08.09.2016, 11.10.2016, 09.11.2016, 07.12.2016, 08.02.2017, 03.03.2017, 31.03.2017, 28.04.2017, 11.05.2017;

-податкові накладні від 30.06.2016, 31.07.2016, 31.08.2016, 30.09.2016, 31.10.2016, 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, зареєстровані у встановленому законом порядку. Копії вказаних документів містяться матеріалах справи.

Відповідно до умов п. 1.4 договору № К-25 від 05.10.2011 надані звіти про надані консультаційні послуги та витрачений час, у тому числі за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року.

Також за договором №03-КП від 01.07.2016 з ТОВ "Консалт Агро" надані звіти за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2017 року.

Спростовуючи висновки податкового органу про те, що кошти перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Агрейн Менеджмент" та ТОВ "Консалт Агро" є безповоротною фінансовою допомогою, суд зазначає таке.

За змістом пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Однак аналізуючи положення пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України суд зазначає, що жодна з ознак безповоротної фінансової допомоги в межах спірних правовідносин відсутня, внаслідок чого склад податкового правопорушення податковим органом не доведений.

Натомість, надання консультативних послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять всі необхідні реквізити та підписані уповноваженими представниками сторін. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено зміст послуги згідно з умовами договору про надання послуг - Консультаційні послуги тариф "Бізнес", до того ж зазначено одиниця виміру – послуга, в додатках до договорів про надання консультаційних послуг розшифровано зміст консультаційної послугу по тарифу "Бізнес". Оплату за надані послуги здійснено у повному обсязі грошовими коштами, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими документами.

Посилання відповідача у відзиві, що надання консультативних послуг по підготовці фінансової звітності згідно вимог МСФЗ із залученням ПрАТ "Делойтет енд Туш ЮСК" (акт від 31.12.2015 № №ам-0000282), (т.1, а.с. 184) не відповідає Положенню про облікову політику підприємства, з огляду на те, що останнім не передбачено застосування міжнародних стандартів фінансової звітності, а лише застосування національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, суд вважає необґрунтованими, оскільки за змістом ст. 1Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами, розроблені на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, що не позбавляє позивача права на отримання послуг від інших осіб по підготовці фінансової звітності із застосуванням МСФЗ.

Отже, господарські операції є реальними та підтверджуються долученими ТОВ "Елеватор Агро" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме звіти про надані послуги, акти здачі-приймання виконаних робіт; податкові накладні, розрахункові документи про сплату грошових коштів. Вказане свідчить про відповідність вчинених ТОВ "Елеватор Агро" дій його господарській меті.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів.

Доводи відповідача про те, що недостатність даних в актах здачі-прийняття послуг про зміст господарської операції та відсутність докладного опису операції, свідчить про порушення платником вимог податкового законодавства, є необґрунтованими, оскільки ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Таким чином, у ГУ ДФС Чернігівській області були відсутні підстави вважати, що первинні документи, по господарським операціям з отримання ТОВ "Елеватор Агро" від ТОВ "Агрейн Менеджмент" та ТОВ "Консалт Агро" консультаційних послуг, складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та визнавати грошові кошти перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Агрейн Менеджмент" та ТОВ "Консалт Агро" безповоротною фінансовою допомогою, лише з підстав, що в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не міститься даних про зміст господарської операції.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення № 00003511400 від 30.10.2017 про зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 83714,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо визначення собівартості послуг та висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, суд виходить з наступного.

Згідно відомостей, зазначених в акті перевірки, перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, посадовими особами ГУ ДФС у Чернігівській області встановлено заниження податкового зобов’язання за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 на загальну суму 937303,00 грн., в тому числі за травень 2015 року на суму 311146,00 грн., за червень 2015 року на суму 314764,00 грн., за липень 2015 року на суму 311393,00 грн. Зокрема, в ході проведення перевірки встановлено, що позивач у вказаний період здійснював реалізацію послуг нижче собівартості, чим порушено вимоги п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей мають право розробляти на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі методичні рекомендації щодо їх застосування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16 Витрати), визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Як підтверджено матеріалами справи, протягом перевіреного періоду бухгалтерський облік на ТОВ "Елеватор Агро" здійснювався у відповідності до Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку на 2015 рік, затвердженого наказом ТОВ "Елеватор Агро" від 01.01.2015 № 1-ОП, (далі-Положення), розробленого відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО та інших нормативно-правових актів. Цим Положенням передбачено ведення бухгалтерського обліку у відповідності до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (т.2, а.с. 90-113).

Враховуючи відсутність докладного порядку розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ) позивач використовує в бухгалтерському обліку засади П(С)БО, що побудовані на положеннях МСФЗ, та Положення про облікову політику для цілей бухгалтерського обліку і складення фінансової звітності.

За змістом абз. 2 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у 2015 році), база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг не може бути нижче їх собівартості.

Згідно з п.11 П(С)БО 16 Витрати, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

У свою чергу, за змістом абз.2 п.11, п.п.12, 13, 14, 15, 16 П(С)БО 16 Витрати, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати (витрати на матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію в основному виробництві); прямі витрати на оплату праці (основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на єдиний соціальний внесок; інші прямі витрати (витрати на утримання та експлуатацію устаткування тощо); змінні загальновиробничі та розподілені постійні загальновиробничі витрати.

Суд зазначає, що перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлені підприємством Положенням про облікову політику. Додатком 12.6 до вказаного Положення встановлено метод формування собівартості послуг складського зберігання, де визначено, що фактична собівартість послуг складського зберігання визначається по результатам роботи елеватора за кожен календарний рік, тобто станом на 31.12.2015, за формою, встановленою у Додатку 1 (калькуляція собівартості витрат) до Додатку 12.6 Положення. Також зазначено, що при обчисленні бази оподаткування операцій з постачання послуг складського зберігання податком на додану вартість необхідно розподіляти прямі та загальновиробничі витрати з використанням бази розподілу обігу діяльності нормальній потужності. За нормальну виробничу потужність у 2015 році необхідно вважати потужність в той місяць 2015 року, коли обсяги наданих послуг, починаючи з початку року, були найбільшими (т.2 а.с.115).

Тобто, позивачем здійснювалась калькуляція собівартості послуг (управлінський облік) на підставі Положення про облікову політику, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Так, фактична собівартість послуг формується позивачем шляхом методу, який визначений у додатку 12.6 до вказаного Положення. При цьому, як пояснював представник позивача, до змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Таким чином, розподіл загальновиробничих витрат здійснюється, виходячи із очікуваного обсягу виробництва за визначенням нормального та фактичного рівня виробничої потужності. Нормальна потужність не завжди відповідає фактичній. Така розбіжність між нормальною та фактичною потужністю призводить до появи нерозподілених умовно постійних загальновиробничих витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ "Елеватор Агро" є складське господарство, що включає в себе надання комплексу послуг зі складського зберігання зерна, таких як: приймання, доробка (сушіння, очищення) зерна та насіння олійних культур, оформлення і переоформлення складських документів на зерно, зберігання та відвантаження зерна, а також інші супутні послуги.

Впродовж 2015 року позивач надавав всі вищеперераховані послуги. Однак у зв’язку зі специфікою виробничого процесу, а фактично сезонністю роботи, позивач має неоднакову виробничу потужність протягом календарного року, що впливає на розмір отримуваного протягом року доходу. Зокрема, в травні, червні, липні 2015 року виробнича потужність підприємства була мінімальною, адже, зерно попереднього року врожаю поклажодавці вже майже все забрали зі зберігання, а зерно нового врожаю ще не зібрали на полях. Тому, в даному випадку, за нормальну виробничу потужність у 2015 році слід вважати потужність в той місяць 2015 року, коли обсяги наданих послуг, починаючи з початку року, були найбільшими (пункт 4 Додатку 12.6 до Положення підприємства про облікову політику).

Як зазначає відповідач, обчислення розміру вказаного порушення здійснювалося на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку 703 "Дохід від реалізації робіт та послуг", 903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг" за 2015 рік, тобто із застосуванням алгоритму математичного відрахування та порівняння їх із доходом, а саме (рахунок 903 – рахунок 703) у розрізі кожного місяця перевіряємого періоду окремо, а саме: за травень 2015 року дохід від реалізації послуг (рахунок 703) складав 137724,05 грн., собівартість реалізації (рахунок 903) -1693451,53грн., перевищення собівартості над доходом складає 1555727,48 грн., (рахунок 903 - рахунок 703, відповідно, сума податкових зобов’язань – 311145,50грн. (1 555 727,48 грн. * 20%); за червень 2015 року дохід від реалізації послуг склав 78987,00 грн., собівартість реалізації – 1652807,49грн., перевищення собівартості над доходом – 1573820,49 грн., відповідно, сума податкових зобов’язань – 314764,10 грн. (1573820,49 грн.*20%); за липень 2015 року дохід від реалізації послуг склав 312172,15 грн., собівартість реалізації – 1869135,15 грн., перевищення собівартості над доходом – 1556963,00 грн., відповідно, сума податкових зобов’язань– 311392,60 грн. (1556963,00 грн.*20%)

Разом з тим, відповідачем не враховано той факт, що дохід місяця може не в повній мірі стосуватися загальновиробничих витрат, що акумулюються на вказаних рахунках, які можуть накопичуватися через тривалість виробничого процесу протягом кількох податкових періодів, по яким не отримано доходу у цьому конкретному періоді (місяці).

Даний принцип знайшов своє відображення у пункті 7 П(С)БО 16 Витрати, де вказано, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов’язань з постачання послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок;

б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На обґрунтування своїх доводів позивач у позові зазначає, що мав різну виробничу потужність в різних місяцях року, тому з метою дотримання вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, при обчисленні бази оподаткування операцій з постачання послуг складського зберігання податком на додану вартість, в травні, червні та липні 2015 року, розподілялись прямі та загальновиробничі витрати з використанням бази розподілу обсягу діяльності при нормальній потужності.

Так, відповідно до п. 4 Додатку 12.6 до Положення про облікову політику за нормальну виробничу потужність у 2015 році станом на момент обчислення бази оподаткування операцій з постачання послуг складського зберігання податком на додану вартість у травні 2015, червні 2015, липні 2015 взята виробнича потужність в той місяць 2015 року, коли обсяги наданих послуг, починаючи з початку року, були найбільшими.

З даних 703 рахунку "Дохід від реалізації робіт та послуг" за січень-квітень 2015 року, встановлено, що найбільші обсяги наданих послуг зі складського зберігання зерна обліковуються у лютому 2017 року - 4252842,33 грн. Тому, для здійснення розрахунку розподілу собівартості послуг за травень 2015 року, позивачем визначено коефіцієнт розподілу витрат, у травні 2015 року, який склав 0,03238 (137724,05 грн. (обсяг наданих послуг у травні 2015 року): 4252842,33 грн. (обсяг наданих послуг у лютому 2015 року)= 0,03238). Тобто тільки на (0,03238*100)=3,24 % від нормальної виробничої потужності використовувалась потужність виробництва послуг у травні 2015 року.

Таким чином, при обчисленні бази оподаткування операцій з постачання послуг складського зберігання податком на додану вартість за травень 2015 року позивачем взято 3,24% від накопиченої собівартості наданих послуг складського зберігання у травні 2015 року.

Враховуючи вищезазначене, розподілена собівартість послуг у травні 2015 року становить: 1693451,53грн. * 3,24% = 54867,83 грн., тобто собівартість послуг не перевищує суму отриманих доходів у травні 2015 року, які склали 137 724,05 грн.

За червень 2015 року собівартість послуг становить 33056,15 грн., що не перевищує суму отриманих доходів від надання послуг складського зберігання у червні 2015 року, які склали 78987,00 грн. (Розподіл потужності: 78987,00 грн.: 4252 842,33 грн. = 0,02, тобто 2 % від нормальної потужності. Розподілена собівартість послуг за червень 2015 року: 1652807,49 грн. * 2% = 33056,15 грн.).

За липень 2015 року собівартість послуг становить 139029,52 грн., що також не перевищує суму отриманих доходів у липні 2015 року, які склали 312172,15 грн. (Розподіл виробничої потужності: 312172,15 грн.: 4252 842,33 грн. = 0,073, тобто 7,34%. Розподілена собівартість послуг за липень 2015 року (1894135,15 грн. * 7,34 % =139 029,52 грн.)

Крім того, згідно даних фінансової звітності позивача за 2015 рік накопичена на кінець 2015 року собівартість послуг складського зберігання (28576 тис. грн. з рядка № 2050 форми 2 за 2015 рік) не перевищує розмір накопиченого на кінець 2015 року доходу від продажу послуг складського зберігання (34223 тис. грн. з рядка № 2000 форми 2 за 2015 рік).

Таким чином, висновки податкового органу, що позивач у вказаний період здійснював реалізацію послуг нижче собівартості свого підтвердження не знайшли, тому є безпідставними.

Як з'ясовано судом, розбіжність у поглядах на виявлене в ході оскаржуваної перевірки порушення щодо заниження позивачем бази оподаткування ПДВ за надані послуги полягає в тому, що позивач та податковий орган під час визначення бази оподаткування у вищенаведених випадках по різному розраховували собівартість послуг. Так, контролюючим органом розраховано собівартість по показникам рахунків 703 та 903, а позивачем – у відповідності до Положення про облікову політику підприємства, з урахуванням коефіцієнту розподілу витрат.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд вважає при розгляді даної справи застосувати положення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 без відповідного обмежувального тлумачення.

Так, в силу п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 № 00003481400.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00003491400 від 30.10.2017 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі – 12000 грн., суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, між ТОВ "Елеватор Агро" (Замовник) та ТОВ "Консалт Агро" (Виконавець) укладено договір про надання консультаційних послуг № 03-КП від 01.07.2016, предметом якого визначено, що Виконавець зобов’язується за завданням Замовника надавати консультативні послуги у формі абонентського обслуговування з питань, зазначених у п.1.2 договору, а Замовник зобов’язується оплачувати Виконавцеві послуги, зокрема з питань фінансово-економічної діяльності, безпеки та охорони, укладення договорів та контролю їх виконання.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою ( п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З аналізу вищезазначених норм податкового законодавства вбачається, що покупець послуг набуває право на віднесення сум сплаченого податку до податкового кредиту за наявності зареєстрованої постачальником послуг в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.

Так, податкова накладна від 31.05.2017 № 3, за надані у травні 2017 року консультаційні послуги, зареєстрована ТОВ "Консалт Агро" 09.06.2017, що підтверджується квитанцією №1 (т. 2, а.с. 32-33).

На підтвердження надання та отримання послуг сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі послуг № 78 від 31.05.2017 (т.1, а.с.234) та ТОВ "Консалт Агро" складений звіт про надані послуги в період з 01.05.2017 по 31.05.2017, із зазначенням наданої послуги та тривалість витраченого часу (т.2, а.с. 22).

Отже, податковий кредит сформований за результатами виконання договору № 03-КП від 01.07.2016, укладеного між ТОВ "Елеватор Агр" та ТОВ "Консалт Агро", в межах якого контрагентом позивача надано консультативні послуги по тарифу "Бизнес", які визначені у звіті про надані послуги в період з 01.05.2017 по 31.05.2017 (т.2, а.с. 22). Вказане доводить правомірність формування податкового кредиту позивачем за наслідками виконання цього договору.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. ОСОБА_1 втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. ".

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Згідно платіжного доручення від 07.02.2018 №2363 позивачем при поданні данного позову сплачено судовий збір в розмірі 25142,01 грн.

Таким чином, суд дішов висновку присудити за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ТОВ "Елеватор Агро" судові витрати в розмірі 25142, 01 грн.

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор Агро" (вул. Прилуцька, 19, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів,14000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2017 № 00003481400, № 00003511400, № 00003491400, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.10.2017 № 00003481400, № 00003511400, № 00003491400.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор Агро" (код ЄДРПОУ 36459905) судові витрати в розмірі 25142 (двадцять п’ять тисяч сто сорок дві) грн. 01 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено – 03.04.2018.

Суддя І.І. Соломко