Рішення № 73135892, 28.03.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року справа № 823/1754/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання – Попельнуха Ю.І.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_3 (18000, АДРЕСА_1, далі – ОСОБА_3, позивач) подав позов до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, далі – Головне управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 152 о/с від 09.06.2017 про звільнення ОСОБА_3 з 09 червня 2017 року з посади інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ);

- поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з 10 червня 2017;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 71278,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ Головного управління № 152 о/с від 09.06.2017 про звільнення ОСОБА_3 з посади інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки а ні Закон України “Про Національну поліцію”, а ні Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України не визначають механізм застосування дисциплінарних стягнень, тобто за який вид проступку застосовується відповідне дисциплінарне стягнення. Чіткої кваліфікації за вчинення якого саме проступку працівником поліції застосовується саме звільнення, як вид стягнення не визначено.

Окрім того, в матеріалах службової перевірки відсутні дані, які свідчать про неможливість застосування до позивача інших більш м’яких видів стягнень, оскільки відповідно до статті 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку.

Також, в супереч статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при обранні виду дисциплінарного стягнення не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо.

Окрім того, що станом на день видачі наказу про накладення дисциплінарного стягнення № 1501 від 09.06.2017 постанови суду про визнання позивача винним у інкримінованому правопорушенні не було. Відповідач, не чикаючи результатів розгляду адміністративної справи судом, наказом притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідач, приймаючи рішення про звільнення позивача, не врахував, що фактично проступок, за який звільнено ОСОБА_3, не пов’язаний з виконанням службових обов’язків.

Також, позивач зазначає, що його було звільнено в період тимчасової непрацездатності, оскільки з 22.05.2017 по 19.06.2017 ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні, що є порушенням статті 40 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що наказ Головного управління № 152 о/с від 09.06.2017 є протиправним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_3 має бути поновленим на службі в поліції на посаді інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з 10.06.2017, а також відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України просить стягнути з Головного управління на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 71278,88 грн.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що позивач вчинив проступки, несумісні з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

Скоєння позивачем дисциплінарних проступків стало можливим унаслідок відвертого ігнорування та недотримання ним вимог Дисциплінарного статуту ОВС та Закону України “Про Національну поліцію”, а також нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.

За результатами службового розслідування складений висновок, затверджений начальником ГУ Національної поліції в Черкаській області 09.06.2017, яким за порушення вимог Закону України “Про Національну поліцію” наказу ГУНП від 12.08.2016 № 1395, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, порушення вимог ст. ст. 1, 7. Дисциплінарного статуту ОВС, Присяги працівника поліції і Правил поведінки працівника апарату МВС України, територіальних органів, закладів і установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 №236, інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення Черкаського відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі вказаного висновку та встановлених під час службового розслідування обставин, ГУНП в Черкаській області видано наказ № 1501 від 09.06.2017 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора СВ Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3Л.” та прийнято рішення, враховуючи тяжкість скоєного проступку, звільнити зі служби в поліції ОСОБА_3

З огляду на викладене, вищезазначений наказ був виданий уповноваженою особою у передбаченому законом порядку, при цьому обраний вид дисциплінарної відповідальності відповідає тяжкості та обставинам проступку, відношенню позивача до нього, тому немає підстав для визнання наказу протиправним.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 адміністративну справу прийнято до свого провадження та вирішено дану адміністративну справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 та 21.03.2018, занесеними в протокол судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до, відповідно, 21.03.2018 та 28.03.2018.

28 березня 2018 року представник відповідача надала клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

У судовому засіданні 28.03.2018 представник позивача просила адміністративний позов задовольнити повністю, а представник відповідача – відмовити в його задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 18 травня 2017 року наказом Головного управління № 1325 призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни інспектором слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 у зв’язку із складанням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За результатами службового розслідування, проведеного відповідно до п.п. 2.2.5, 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, на підставі наказу ГУНП від 18.05.2017 № 1325, у зв’язку із складанням відносно інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та порушення ним службової дисципліни, складений висновок, який затверджений начальником Головного управління 09 червня 2017 року.

За висновком службового розслідування, зокрема, за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у прогулі одного робочого дня в порушенні вимог п. 3 ст. 91 Закону України “Про національну поліцію”, наказу ГУНП від 12.08.2016 № 1395, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, в порушення вимог ст. ст. 14, 16 Закону України “Про дорожній рух”, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. ст. 1 та 7 Дисциплінарного статуту ОВС, ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, Присяги працівника поліції і Правил поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 № 326, на виконання рішенням оперативної наради керівництва МВС України від 03.01.2017 № 1, інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення Черкаського відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 вирішено звільнити зі служби в поліції.

Наказом Головного управління № 1501 від 09.06.2017, зокрема, притягнуто до дисциплінарної відповідальності інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення Черкаського відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 у вигляді звільнення зі служби в поліції.

09 червня 2017 року наказом Головного управління № 152 о/с звільнено зі служби в поліції за п. 6. ч. 1 ст. 77 (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ) ЗУ “Про Національну поліцію” старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 – інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Надаючи оцінку встановленим обставинами справи, суд зазначає таке.

Положеннями ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського, так, п. 6 ч. 1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ст.19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Разом з тим, п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIII визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не було затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-IV від 22.02.2006 року.

Сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України № 3460-IV від 22.02.2006 року.

Положеннями ст.1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об’єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об’єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов’язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Згідно зі ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Враховуючи вищезазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Як визначено ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073.

Пунктом 2.1. вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Як свідчать матеріали справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади став встановлений факт порушення позивачем вимог статей 1 та 7 Дисциплінарного статуту, ст. 18 Закону № 580-VIII, присяги працівника поліції і Правил поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затвердженого наказом МВС України від 28.04.2016 № 326.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.05.2017, близько 01.30 год., по вул. Гоголя, інспектор слідчого відділення Черкаського районного відділення Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3, перебуваючи поза службою, у цивільному одязі керував приватним автомобілем НОМЕР_1.

Близько 01.50 год. ОСОБА_3 11.Л. був зупинений працівниками УПП в м. Черкаси. Під час перевірки документів та спілкування із ОСОБА_3 патрульними поліцейськими було встановлено, що останній має явні ознаки алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, зіниці очей не реагують на світло), у зв’язку з цим ОСОБА_3 було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння на спеціальному приладі “DRAGER” або в КЗ “Черкаський обласний наркологічний диспансер” на що ОСОБА_3 погодився пройти огляд у наркологічному диспансері.

У подальшому цього ж дня, о 02.05 год., в КЗ “Черкаський обласний наркологічний диспансер” черговий лікар провів огляд ОСОБА_4Л. на стан сп’яніння, в результаті якого старілому лейтенанту поліції ОСОБА_3 встановлено діагноз “алкогольне сп’яніння” (1,7 проміле) про що черговим лікарем диспансеру складено відповідний висновок № 543.

У зв’язку з цим, о 02:40 год., працівниками УПП в м. Черкаси, відносно ОСОБА_3, за порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху України, складено протокол серії БР № 146046 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. КУпАП.

У подальшому протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАПІ для прийняття рішення направлено до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Разом з цим, в ході службового розслідування встановлено, що 19.05.2017 старший лейтенант поліції ОСОБА_3 був відсутній на службі, без поважної причини, що підтверджується відповідним актом № 6244/47/01-2017 від 19.05.2017, тобто допустив прогул.

Підпунктами 6.3.2 та 6.3.4 пункту 6.3 розділу 6 Інструкції, передбачено право особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування. Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, має запропонувати надати порушнику письмові пояснення з приводу допущеного дисциплінарного проступку. Небажання особи рядового і начальницького складу, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Як встановлено з матеріалів справи, зокрема пояснення, які відібрав у позивача 20.05.2017 уповноважений на проведення службового розслідування – старший інспектор відділу ВІОС УКЗ ГУНП в Черкаській області, майор поліції ОСОБА_5, ОСОБА_3 відмовився від дачі пояснень з приводу допущеного дисциплінарного проступку згідно ст. 63 Конституції України.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський зобов’язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно ст. 15 КУпАП поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарним статутом. За порушення правил, норм і стандартів, зокрема, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до вимог ст. ст. 14, 16 ЗУ “Про дорожній рух”, учасник дорожнього руху зобов’язаний знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Водій зобов’язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Згідно п. 2 розділу 2 Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 № 326, визначено гідну поведінку, як недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо.

Визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. До того ж закон не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого. Відтак, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника, начальник ГУНП може застосувати до нього стягнення у межах компетенції, виходячи із обставин справи.

Працівник поліції згідно Присяги та Правил поведінки не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов’язку кожного працівника.

Працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов’язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов’язання, а саме бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Наявні у справі докази підтверджують правомірність висновку службового розслідування причин та обставин порушення службової дисципліни, задля встановлення, зокрема, причинного зв’язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями позивача, ступеня вини позивача, форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки позивача і його ставлення до скоєного, умови та причини, що сприяли правопорушенню, а тому суд вважає, що в даному випадку службовим розслідуванням з урахуванням пояснень позивача, встановлено необхідні обставини для висновку про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Стосовно посилання позивача про його звільнення в період тимчасової непрацездатності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Так, суд зауважує, що позивач був звільнений 09.06.2017 в період тимчасової непрацездатності, тимчасова непрацездатність за період з 02.06.2017 до 20.06.2017 підтверджується листками непрацездатності та довідками про тимчасову непрацездатність поліцейського.

Проте, під час розгляду справи суд встановив ту обставину, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ № 152 о/с від 09.06.2017 “Про звільнення зі служби поліції ОСОБА_3Л.” не був обізнаний щодо обставин тимчасової непрацездатності позивача, та, як наслідок, вказані обставини не обмежували право відповідача застосувати до працівника дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та прийняття оскаржуваного наказу № 152 о/с від 09.06.2017.

При цьому суд звертає увагу, що належних та допустимих доказів повідомлення Головного управління про тимчасову непрацездатність за період з 02.06.2017 до 20.06.2017 позивач не надав, а представник позивача у судовому засіданні зазначила про наявність у неї оригіналів листків непрацездатності та довідок про тимчасову непрацездатність ОСОБА_3

Зважаючи на встановлені обставини порушення позивачем службової дисципліни, враховуючи відсутність порушення порядку проведення службового розслідування та необізнаність відповідача про перебування ОСОБА_3 на лікарняному, суд вважає обґрунтованим висновок Головного управління про необхідність звільнення позивача зі служби в поліції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.04.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк