Рішення № 73134319, 02.04.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4404/17

Провадження № 2-а/591/37/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі – Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради

про визнання рішення протиправним, зобов»язання вчинити певні дії –

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і свої вимоги мотивує тим, що вона є інвалідом 2 групи з дитинства та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до акта огляду МСЕК м. Донецька від 04.02.2013 року їй вперше встановлено 2 групу інвалідності з дитинства до 18 років до 01.03.2014 року. Після чергового переогляду 03.02.2014 року МСЕК м. Донецька повторно встановила 2 групу інвалідності з дитинства до 18 років на строк до 01.03.2015 року. Як інваліду з дитинства, їй було призначено державну соціальну допомогу, яку до 01.08.2014 року виплачував ОСОБА_2 соціального захисту населення м. Харцизьк Донецької області. У зв»язку з проведенням антитерористичної операції та тимчасовою окупацією території м. Харизька Донецької області, 20 червня 2014 року разом з матір»ю зняли реєстрацію свого місця проживання та переїхали тимчасово проживати до Російської Федерації, де перебували по 24 квітня 2017 року. За період відсутності на території України державну соціальну допомогу не отримувала. На даний час проживає в м. Суми та має статус внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до акта огляду МСЕК від 06.06.2017 року повторно встановлено 2 групу інвалідності з дитинства на строк до 01.07.2019 року. 12 травня 2017 року звернулася з заявою про виплату їй неотриманої державної соціальної допомоги за період з 01.08.2014 року по 28.02.2015 року включно. Рішенням комісії ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.06.2017 року №21 відмовлено у відновленні державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства з 01.08.2014 року відповідно до п.1.2 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров»я України, Міністерства фінансів України 30.04.2002 року №226/293/169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 травня 2002 року за №466/6754 (надалі – Порядок) у зв»язку з неможливість підтвердити проживання на території України за період з 01.08.2014 року по 28.02.2015 року згідно з наданими документами. Вважає це рішення протиправним, просить його скасувати та зобов»язати відповідача відновити та виплатити державну соціальну допомогу як інваліду з дитинства 2 групи за період з 01.08.2014 року по 28.02.2015 року включно.

Представник позивачки – адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просить суд їх задоволити повністю.

Відповідачі про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представники відповідачів в судове засідання не з»явилися.

В поданому до суду відповідачем ОСОБА_2 соціального захисту Сумської обласної державної Адміністрації клопотанні заявлено про заміну його як неналежного відповідача на належного – ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради.

11 жовтня 2017 року судом залучено в якості другого відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради на підставі ст.52 КАС України (в редакції Закону України №2747-1У від 06.07.2005 року).

Від другого відповідача 09.11.2017 року до суду надійшло клопотання про заміну його як неналежного відповідача на належного – Комісію по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Сумської міської ради (а.с.70).

Суд вважає таке клопотання необґрунтованим, оскільки позивачкою оскаржується рішення, що виніс відповідач, а саме - рішенням комісії ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.06.2017 року №21 про відмову у відновленні державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства за з 01.08.2014 року по 28.02.2015 року, а тому в задоволенні даного клопотання відмовляє.

Суд, вислухавши представника позивача - ОСОБА_3, вивчивши матеріали даної справи, вважає, що заява обгрунтована і підлягає задоволенню виходячи зі слідуючого:

Судом встановлено при розгляді справи з наданих позивачкою письмових доказів та пояснень представником обставин, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території м. Харцизьк Донецької області, що підтверджується довідкою від 30.05.2017 року №0000194155 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК та довідок до акта огляду МСЕК вона є інвалідом 2 групи з дитинства. Відповідно до акта огляду МСЕК м. Донецька від 04.02.2013 року їй вперше встановлено 2 групу інвалідності з дитинства до 18 років до 01.03.2014 року.

Після чергового переогляду 03.02.2014 року МСЕК м. Донецька повторно встановила 2 групу інвалідності з дитинства до 18 років на строк до 01.03.2015 року.

Як інвалід 2 групи з дитинства, вона має право на отримання державної соціальної допомоги відповідно до Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров»я України, Міністерства фінансів України 30.04.2002 року № 226/293/169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 травня 2002 року за № 466/6754 (надалі – Порядок).

В період з 04.02.2013 року по 01.08.2014 року державна соціальна допомога позивачці виплачувалася ОСОБА_2 соціального захисту населення м. Харцизьк Донецької області, за місцем її проживання, після чого виплати припинені. У зв»язку з проведенням антитерористичної операції та тимчасовою окупацією території м. Харизька Донецької області, позивачка разом з матір’ю 20.06.2014 року виїхали до Російської Федерації, де перебували до 24.04.2017року, після чого повернулися на Україну.

В період перебування на території Російської Федерації пенсія як інваліду 2 групи з дитинства та щомісячна грошова виплата позивачці не призначалася, про що свідчать додані нею відповіді Управління Пенсійного фонду РФ в м. Златоуст Челябінської області від 18.08.2016 року та Управління Пенсійного фонду РФ в м. Киштимі Челябінської області від 18.08.2016року.

Після повернення на Україну та переїзду до м. Суми 12 травня 2017 року мати позивачки ОСОБА_4, діючи в її інтересах, звернулася з письмовою заявою про виплату неотриманої нею державної соціальної допомоги за період з 01.08.2014 року по 28.02.2015 року включно.

Рішенням комісії ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.06.2017 року №21 позивачці відмовлено в відновленні державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства з 1.08.2014 року відповідно до п.1.2 Порядку у зв»язку з неможливість підтвердити її проживання на території України за період з 01.08.2014 року по 28.02.2015 року згідно з наданими документами.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров»я України, Міністерства фінансів України 30.04.2002 року № 226/293/169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 травня 2002 року за № 466/6754 (надалі – Порядок).

Відповідно до п.1.2 Порядку:

«Державна соціальна допомога призначається і виплачується:

громадянам України, які постійно проживають на території України».

Як зазначено у п.2.6 Порядку:

«Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи».

Відповідно до п.2.8 Порядку: «Виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску інвалідом з дитинства строку переогляду стану здоров»я органами медико-соціальної експертизи або дитиною-інвалідом - лікарсько-консультативними комісіями дитячих лікувально-профілактичних закладів, а в разі визнання знову інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більше як за один місяць. При цьому, якщо при переогляді інваліда з дитинства переведено до іншої групи (підгрупи) (вищої або нижчої), а дитину-інваліда - до іншої категорії, державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою (підгрупою) інваліду з дитинства, дитині-інваліду - за попередньою категорією в розмірах, що були встановлені у відповідних періодах»

Як зазначено у п.4.10: «Невиплату або відмову у виплаті державної соціальної допомоги за минулий час може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до закону».

Суд вважає, що позивачка має право на отримання державної соціальної допомоги за минулий час. 03.02.2014 року, після чергового переогляду МСЕК м. Донецька повторно встановила їй 2 групу інвалідності до 18 років на строк до 01.03.2015 року. Тобто вона мала право на отримання державної соціальної допомоги на час встановлення інвалідності – з 03.02.2014 року по 01.03.2015 року відповідно до висновку МСЕК м. Донецька №148 від 03.02.2014 року.

Вона отримала цю допомогу частково - за період з 03.02.2014 року по 30.07.2014 року включно. Решта допомоги виплачена не була у зв»язку з тимчасовою окупацією м. Харцизька та її вимушеним виїздом з міста.

Відмовляючи у відновленні соціальної допомоги, відповідач послався на те, що позивачка не може підтвердити своє постійне проживання на території України в період з 01.08.2014 року по 28.02.2015 року, а тому пославшись на п.1.2 Порядку, відмовив у її виплаті.

Проте, цей пункт стосується саме умов призначення допомоги, а позивачка просила виплатити недоотриману частину раніше вже призначеної допомоги, яку вона не отримала з незалежних від неї причин. Вище зазначений Порядок не передбачає зупинення виплати даної допомоги у зв»язку зі зміною місця проживання.

Під час її тимчасового перебування на території Росії позивачка залишалася бути громадянкою України та не мала реєстрації свого місця проживання.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – суб»єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

В той же час відповідач, як суб»єкт владних повноважень на якого покладено обов»язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність своїх дій та рішень.

З огляду на викладене відповідач діяв на порушення зазначених положень Порядку та прав позивачки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-7,8,9, 72-79, 90, 139, 229, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.06.2017 року №21 про відмову в відновленні ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, кв.№210, ІПН НОМЕР_1) державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства за період з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2015 року.

Зобов»язати ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради відновити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, кв.№210, ІПН НОМЕР_1) державну соціальну допомогу, як інваліду з дитинства 2 групи за період з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 295 КАС України подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи в порядку письмового провадження, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2018 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО