Постанова № 73133588, 03.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15318/17 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/336/18 Категорія: 27 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

розглянувши в місті Луцьку, призначену до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (скорочено ПАТ «Ощадбанк») в жовтні 2017 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки. Позов мотивовано тим, що 22.10.2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений договір № 414802 про відкриття та обслуговування рахунку, виписку та надання платіжної картки. Станом на 27 вересня 2017 року, за відповідачем рахується заборгованість за вказаним договором в сумі 29759 грн. 58 коп., з них: 6033,89 грн. - заборгованість за несанкціонованим овердрафтом; 7110,91 грн. - заборгованість за процентами; 9799,75 грн. - пеня; 812,19 грн. - загальна сума 3% річних; 6002,84 грн. - загальна сума втрат банку від інфляції, яку позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2017 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рахунок № НОМЕР_2 в ОПЕРВ філії - Волинське обласне управління AT «Ощадбанк» (м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 8, код ЄДРПОУ 09303328, МФО 303398) заборгованість за договором про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки № 414802 від 22 жовтня 2014 року в сумі 29759,58 (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень п'ятдесят вісім копійок) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 1600 грн. судових витрат.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає розрахунок заборгованості, наданий банком, та відповідно до якого судом першої інстанції стягнуто заборгованість, таким, що проведений з порушенням законодавства, оскільки розрахунок інфляційних втрат банку та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, а також пені проведено з кінця 2014 року по 26.09.2017 року, тобто за період більше одного року, що суперечить п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Відповідач не заявив про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції, оскільки належним чином не був повідомлений судом про час та місце судового розгляду.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав в суд відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що твердження відповідача про те, що він був неналежним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце судового розгляду у відповідності до ст. ст. 74, 76 ЦПК України у редакції, яка діяла на час розгляду справи та ухвалення заочного рішення судом першої інстанції, а також у відповідності до ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України у редакції на час розгляду заяви про перегляд заочного рішення, а тому не скористався своїм правом подати заперечення проти позову та заяву про застосування строків позовної давності не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про судове засідання, відповідач не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, а тому судом було ухвалено заочне рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу на підставі ч. 1 ст. 369, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи як малозначну.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що банком доведено розмір заборгованості відповідача, заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

22.10.2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений договір № 414802 про відкриття та обслуговування рахунку, виписку та надання платіжної картки (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.1. договору банк на підставі наданих відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкрив відповідачу рахунок за тарифним пакетом «Стандартний». Згідно п. 1.1.1. цього договору ОСОБА_1 банком відкрито поточний рахунок в гривні України, код банку 303398, на умовах тарифного пакету «Стандартний», тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті Банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять відповідачу та забезпечувати проведення розрахунків за операціями, в т.ч. здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.

Відповідно до п. 1.3. договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг банку за проведення операцій за рахунком у розмірі, встановленому тарифами.

Згідно п. 1.4. договору, підписанням даного договору, відповідач погодився з тим, що перелік видів послуг, що надаються банком, та їх вартість визначені тарифами.

Як слідує з 1.7. договору, відповідач доручає банку в порядку договірного списання списувати з рахунку (в тому числі, за рахунок незнижувального залишку) вартість послуг, що наведені в тарифах, у випадку користування держателями цими послугами (в тому числі,у разі користуванням системами WEB-банкінг «Ощад 24/7» та/або Mobile - банкінг «Ощад 24/7»); нараховані проценти за кредитом/несанкціонованим овердрафтом; кредит/ несанкціонований овердрафт; курсові різниці за операціями у валюті, що є відмінною від валюти рахунку; платежі, які пред'явлені міжнародними платіжними системами на підставі платіжних повідомлень еквайрів; помилково зараховані на рахунок платежі: суми пені за договором, а також іншими договорами, що укладені між відповідачем та банком. Банк є отримувачем коштів по вказаному договірному списанню. Відповідач доручає, а банк зобов'язується проводити інші договірні списання коштів у сумі, строки та у порядку, визначеному правилами та тарифами.

Пунктом 1.10. договору передбачено, що банк має право вимагати від ОСОБА_1 відшкодування всіх витрат, в тому числі, процентів, пені та сплати заборгованості відповідно до умов договору та правил; повернути органам Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України або органам Пенсійного фонду України або органам Міністерства праці та соціальної політики України за їх письмовими розпорядженнями відповідні суми страхових виплат, пенсій та грошової допомоги разом з нарахованими на ці суми відсотками, зараховані на рахунок, починаючи з місяця, наступного за місяцем припинення цивільної правоздатності відповідача. Повернення здійснюється за умови наявності цих сум на рахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1999 року Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворений у ВАТ «Державний ощадний банк України», тип якого відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на публічне акціонерне товариство, та засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, і згідно зі ст. 2 зазначеної постанови 100% акцій Банку перебуває у державній власності. Відповідно до п. 12 Статуту АТ «Ощадбанк», зареєстрованого постановою КМУ від 25.02.2003 року, метою діяльності Банку є створення сприятливих умов для розвитку економіки та підтримки вітчизняного товаровиробника, переважно підприємств малого та середнього бізнесу, кредитно-фінансова підтримка процесів структурної перебудови, зміцнення та реалізація виробничого і торгового потенціалу галузей економіки, розвиток ощадної справи, всебічне банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб.

Частина 1 ст. 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня є санкцією, яка нараховується з першого дня прострочення і до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження порушення - невиконання зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюються тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 06.06.2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 р. у справі № 6-38цс11, від 27.01.2016 р. № 6-771цс15).

Банком надано розрахунок заборгованості відповідача по договору станом на 27 вересня 2017 року. Так, за відповідачем рахується заборгованість за вказаним договором в сумі 29759 грн. 58 коп., з них: 6033,89 грн. - заборгованість за несанкціонованим овердрафтом; 7110,91 грн. - заборгованість за процентами; 9799,75 грн. - пеня; 812,19 грн. - загальна сума 3% річних; 6002,84 грн. - загальна сума втрат банку від інфляції, яку позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь (а.с. 6, 7, 8, 9, 10).

Також банком надано виписку по картковому рахунку відповідача за період з 21.08.2014 р. по 20.09.2017 р. (а.с. 19-20). Інформаційну довідку щодо проведених операцій за межами України (а.с. 21).

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами розмір заборгованості перед банком про стягнення якої просить позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неналежне повідомлення судом першої інстанції про дату і час судового розгляду.

Однак, судом першої інстанції було отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 40). В заяві про перегляд заочного рішення відповідач вказав ту саму адресу (а.с. 59). Відповідачу надсилалось повідомлення про дату та час судового розгляду та копія ухвали суду, однак вони повернулись в суд з відміткою пошти «за незапитом» (а.с. 62, 63, 64).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ЦПК України прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви.

За ч. 1, 2, 3, 4, 5, 8 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Днем вручення судової повістки, зокрема, є: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок вручення судових повісток визначено ст. 130 ЦПК України та Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 5.03.2009 № 270.

Стаття 131 ЦПК України покладає на учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання.

Стаття 376 ЦПК України передбачає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та підставно задовольнив позов.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді