Постанова № 73132714, 22.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1834/18

Номер справи місцевого суду: 523/5482/16-ц

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.

за участі секретаря - Сідлецької Ю.С.

з участю: представника публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" і відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2017 року (суддя Кисельов В.К.) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ІІ ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і судове рішення першої інстанції)

13.11.2013 року у суді першої інстанції зареєстрована позовна заява публічного акціонерного товаристваКомерційний банк "Приватбанк" (далі-Банк) про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 212,31 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 01.03.2007 року між Банком (правонаступник закритого акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк») і ОСОБА_3 укладено договір б\н за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що Банк виконав свої обов'язки за договором від 01.03.2007 року, а відповідачка належним чином не виконала умови зобов'язання і станом на 21.10.2013 року допустила заборгованість у розмірі 22 212,31 гривень, яка складається із заборгованості: за кредитом у розмірі 8 042,73 гривень; по процентам за користування кредитом у розмірі 8 046,98 гривень; 4 588,68 гривень комісії за користування кредитом; штрафу у розмірі 500 гривень (фіксована частина) і штрафу у розмірі 1 033,92 гривень (процентна складова).

19.12.2016 року Банк уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачки лише заборгованість по процентам за період з 06.11.2010 року по 06.11.2013 року у розмірі 6 022,92 гривень.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2017 року у позові відмовлено.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі представник Банка просить рішення суду першої інстанції від 11.09.2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність судового рішення, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника Банка містить доводи про наступне: позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності; суд не взяв до уваги, що за умовами договору зобов'язання мало виконуватись шляхом сплати щомісячних платежів до 25 числа

місяця наступним за звітним, а тому, перебіг позовної давності починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося порушення зобов'язання; строк дії договору не закінчився і він продовжує діяти; оскільки кошти за кредитним договором у повному розмірі не повернуто, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 02.12.2015 року та від 29.06.2016 року; Банк має право на відшкодування відсотків у розмірі 6 022,92 гривень у межах строку позовної давності, за період з 06.11.2010 року по 06.11.2013 року.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Відповідачка позов не визнала і в особі представника подавала до суду першої інстанції заперечення на позов, в яких просила застосувати строк позовної давності, оскільки у 2008-2009 роках повністю розрахувалась по кредиту, сплативши також і проценти за користування кредитними коштами.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідачка просить апеляційну скаргу Банка залишити без задоволення, а рішення суду без змін зазначаючи, що: останній платіж по кредиту нею сплачено 27.05.2009 року і вона повністю розрахувалась з Банком, додатково сплативши 4 523,65 гривень за користування кредитом; наданий Банком розрахунок заборгованості належним чином не обґрунтований; Банк не надав доказів видачі картки зі строком дії до 01.2013 року; суду не надані первинні бухгалтерські документи про видачу кредиту і часткове погашення кредиту; витяг з особового рахунку, наданий Банком, не відповідає дійсності; Банк пропустив строк позовної давності, оскільки мав право звернутись до суду в період з 01.03.2007 року по 01.03.2010 року, а кінцевий строк погашення кредиту закінчився 27.05.2009 року.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені наступні обставини.

01.03.2007 року між Банком (правонаступник закритого акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк») і ОСОБА_3 укладено договір б\н за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.9-13).

Станом на 21.10.2013 року відповідачка допустила заборгованість у розмірі 22 212,31 гривень, яка складається із заборгованості: за кредитом у розмірі 8 042,73 гривень; по процентам за користування кредитом у розмірі 8 046,98 гривень; 4 588,68 гривень комісії за користування кредитом; штрафу у розмірі 500 гривень (фіксована частина) і штрафу у розмірі 1 033,92 гривень (процентна складова), а.с.5-8.

13.11.2013 року у суді першої інстанції зареєстрована позовна заява Банкапро стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 212,31 гривень (а.с.3,4).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.04.2016 року задоволена заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду і скасоване заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14.01.2014 року із призначенням справи до судового розгляду (а.с.28-30,63).

Банк надав суду першої інстанції довідку про те, що ОСОБА_3 отримували картки, а саме: картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 01.2009 року і картку № НОМЕР_3 зі строком дії до 01.2013 року (а.с73).

Згідно витягу по особовому рахунку останнє погашення відповідачкою кредиту мало

місце 27.05.2009 року у розмірі 451 гривні, при цьому заборгованість по кредиту станом на 27.05.2009 року становила 6 467,52 гривень (а.с.77-83-88).

14.06.2016 року представник відповідачки подав до суду першої інстанції заперечення на позов, в яких зокрема, зазначив, що відповідачка повністю розрахувалась із Банком станом на 18.12.2009 року і просив застосувати позовну давність з тих підстав, що строк позовної давності сплив 02.03.2012 року (а.с.90-95).

21.09.2016 року представник відповідачки подав нові заперечення на позов у яких стверджував, що відповідачка розрахувалась із Банком 26.02.2008 року, сплативши 10 155,57 гривень з процентами, крім того, зазначав про неправильність розрахунків Банку, порушення Банком Закону України «Про захист прав споживачів» щодо умов кредитування і необхідність витребування оригіналу та копії кредитної справи (а.с.101-108).

19.12.2016 року Банк уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачки лише заборгованість по процентам за період з 06.11.2010 року по 06.11.2013 року у розмірі 6 022,92 гривень (а.с.119-121).

21.02.2017 року представник відповідачки подав додаткові заперечення на позов, в яких просив застосувати строк позовної давності (а.с.140-144).

24.03.2017 року представник Банка подав до суду першої інстанції пояснення на заперечення представника відповідача, зокрема стосовно строку позовної давності, до яких додав довідку про зміну умов кредитування кредитної картки відповідачки ОСОБА_3 (а.с.152-158).

Згідно довідки від 24.03.2017 року, по картрахунку НОМЕР_3 від 10.01.2007 року (клієнт ОСОБА_3), 10.01.2017 року встановлено кредитний ліміт 21 600 гривень, а 16.02.2010 року знижено кредитний ліміт до 4 720 гривень, при цьому, строк дії кредитної картки встановлено до 01.2013 року (а.с.159).

На запит суду Банк надав довідку стосовно кредитної картки НОМЕР_3 від 10.01.2007 року зі строком дії з 01.03.2007 року по 01.2013 року (а.с.177) і витяг з особового рахунку відповідачки за період з березня 2007 року по серпень 2017 року (а.с.177 зворот-191).

Суд першої інстанції виходив з того, що останнє внесення коштів на картковий рахунок відповідачка здійснила 27.05.2009 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу від 21.12.2017 року відповідачка визнала, що останній платіж по кредиту вона сплатила 27.05.2009 року (а.с.225,226).

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору, які регулюються нормами ЦК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. ст. 1054 ч.1, 1048 ч.1 ЦК України).

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні заборгованості за процентами виходив з того, що Банк пропустив строк позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За змістом ст. ст. 256 ч.1, 257 ч.1 ЦК України, п озовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.

4

267 ч.ч.2-4 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено і не спростовано Банком, що останній платіж за кредитом відповідачка здійснила 27.05.2009 року(а.с. 83).

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-14цс14 від 19.03.2014 року).

Зобов'язання, у розумінні ст. 599 ЦК України, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 1046, 1048 ЦК України).

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (ст. 1050 ЦК України).

За змістом ст. 625 ч.2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення Банка до суду з вимогою про повернення всіх сум за договором позики у зв'язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі

прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно статті 625 ЦК України.

Крім того позикодавець має право отримати проценти від суми позики, згідно статті 1048 ЦК України, які нараховуються за період з дати отримання коштів позичальником по день повернення позики, якщо інше не було встановлено укладеним між сторонами договором.

Факт повернення суми позики до звернення позивача до суду, але з порушенням встановленого договором позики строку повернення, не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої статтями 625, 1048 ЦК України (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-37цс15 від 01.04.2015 року).

Зважаючи на те, що відповідачка, яка отримала грошові кошти у кредит, своєчасно кредитні кошти не повернула, вимоги Банка про стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягають задоволенню у межах строку позовної давності, а саме: за період з 06.11.2010 року по 06.11.2013 року.

Розмір процентів за період з 06.11.2010 року по 06.11.2013 року, за розрахунками Банка, становить 6 022 гривень 92 копійки (а.с. 123,123 зворот134), який розраховано виходячи із розміру заборгованості по кредиту (а.с.124-134).

Зазначений розрахунок заборгованості по процентам відповідачка, всупереч ст. ст. 77-80 ЦПК України, належним чином не спростувала.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Беручи до уваги, що відповідачка продовжує ухилятись від виконання прийнятих на себе зобов'язань з повернення відсотків, порушене право Банка на отримання процентів за користування кредитними коштами підлягає захисту судом шляхом стягнення процентів у межах строку позовної давності.

(висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 376 ч.1 п.п.3,4, ч.2 ЦПК України).

Зважаючи на те, що відповідачка не виконала свого обов'язку з повернення відсотків, Банк має право на отримання процентів за користування кредитними коштами, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті уточнених позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. ст. 133 ч.1, 141 ч.1 ЦПК України).

Банк сплатив судові витрати у витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 229,40 гривень і 252,34 гривень судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, які документально підтверджені (а.с.1,208) та підлягають стягненню з відповідачки на користь Банка і є пропорційними розміру задоволених позовних вимог.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2017 року -

скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН № НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ № 14360570) заборгованість за договором б\н від 01.03.2007 року у вигляді процентів за період з 06.11.2010 року по 06.11.2013 року у розмірі 6 022 гривень 92 копійки, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 229 гривень 40 копійок за розгляд справи у суді першої інстанції і 252 гривень 34 копійки за розгляд справи у суді апеляційної інстанції

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 02.04.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова