Вирок № 73132002, 02.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10882/17

Провадження № 1-кп/520/571/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коротаєвої Н.О.,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.,

прокурорів Трофимова В.С., Купріної І.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

законного представника потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160000000874 від 02.12.2016 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1.

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 02 грудня 2016 року обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим позбавив себе можливості правильно орієнтуватися в дорожній обстановці, достеменно знаючи, що керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння заборонено, приступив до керування технічно справного автомобіля «Renault Logan» р/н НОМЕР_1, чим допустив порушення вимог п/п «а» п. 2.9. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), що зобов'язують водія:

п. 2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння чи перебуваючи під впливом наркотичних або токсичних речовин».

У подальшому, у темну пору доби, обвинувачений ОСОБА_3, здійснював рух по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю на вул. Ак. Корольова у Київському районі м. Одеси, на якій організований двосторонній двохрядний рух у кожному напрямку, напрямки якого розділені подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки 1.3, з боку вул. Архітекторська в напрямку вул. Ак. Вільямса, на освітленій міським вуличним освітленням ділянці, по лівій смузі свого напрямку руху, зі швидкістю 72 - 73 км/год., яка перевищує установлену в населених пунктах швидкість, чим порушив вимоги п. 12.4. зазначених Правил, що зобов'язують водія:

п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Діючи самовпевнено, обвинувачений ОСОБА_3 був неуважним, рух керованого автомобіля постійно не контролював, обрав швидкісний режим без врахування дорожньої обстановки, за дорожньою обстановкою не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну.

Здійснюючи подальший рух та наближаючись до розташованого ліворуч будинку № 112 по вул. Ак. Корольова та до нерегульованого пішохідного переходу (на момент події світлофорний об'єкт працював у режимі «жовтого миготіння»), позначеного дорожніми знаками 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.3 «зебра» на добре освітленій міським вуличнім ліхтарним освітленням ділянці, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, у порушення вимог п.п. 1.5., п/п «б» п. 2.3., п. 12.1., 12.3, 18.1. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), якими передбачено:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

п.12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», відволікся від керування, внаслідок чого, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких можуть бути створені перешкоди або небезпека для руху.

З моменту об'єктивної можливості виявити трьох пішоходів ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перетинали проїзну частину з ліва на право за ходом руху його транспортного засобу у встановленому для переходу місці - по зазначеному пішохідному переходу, своєчасно не відреагував на виниклу небезпеку для руху, при відсутності яких-небудь перешкод технічного або іншого характеру не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, тим самим змусив пішоходів самостійно уникати наїзду на них - пішохід ОСОБА_6 побіг зі смуги руху автомобіля, а пішоходи ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зупинилися для пропуску автомобіля.

Діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, та маючи об'єктивну і реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної події, обвинувачений ОСОБА_3 проігнорував вимоги п. 18.1. «Правил дорожнього руху», не прийняв мір до зупинки керованого ним транспортного засобу, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, продовжив рух керованого автомобілю с застосуванням маневру ліворуч та виїздом на смугу зустрічного руху виїхав на нерегульований пішохідний перехід, де передньою правою частиною автомобіля скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_5 і ОСОБА_1, які зупинилися на пішохідному переході на середині проїзної частини та пішохід ОСОБА_1 на момент наїзду встиг розвернутися та зробити крок у зворотному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 143 від 23.01.2017 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого осколкового перелому лівого стегна в середній та нижній третинах, закритого осколкового перелому правої великогомілкової кістки в верхній та середній третинах, закритого перелому шийки правого плеча в верхній третині, закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, садна голови та лівої поперекової ділянки, які згідно з п. 2.1.3 «м» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи обставин наїзду автомобіля «Renault Logan» р\н НОМЕР_1 на пішохода № 17-3013 від 11.07.2017 встановлено, що належні дії водія автомобіля «Renault Logan», р\н НОМЕР_1 в умовах події при під'їзді до пішохідного переходу регламентувалися вимогами пункту 18.1 ПДР, відповідно яких йому слід було рухатися з такою швидкістю в рамках обмежень, регламентованих пунктом 12.4 ПДР (не більш 60 км/год.), яка б дозволила вчасно знизити швидкість і, при необхідності, зупинитися, з ціллю надання дороги пішоходам, що перетинали дорогу по пішохідному переходу.

По встановлених даних водій автомобіля «Renault Logan» р\н НОМЕР_1 мав технічну можливість повільно знизити швидкість і зупинитися для надання дороги пішоходам зі швидкості 80 км/год. і тим більш мав таку можливість зі швидкості 60 км/год., тому експертної точки зору, у причинному зв'язку з фактом наїзду на пішоходів знаходяться фактичні дії водія по ігноруванню вимог пункту 18.1 ПДР.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 у сукупності, допустив порушення вимог п.1.5., п/п «а» п. 2.9., п/п «б» п. 2.3., п. 12.1., 12.3., 12.4., 18.1. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001).

Своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Крім того, 02 грудня 2016 року, приблизно о 23.00 год., у обвинуваченого ОСОБА_3,. який перебував в м. Одесі поруч з будинком № 112 по вул. Ак. Корольова, після скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди на «Renault Logan», р\н НОМЕР_1, виник раптовий злочинний умисел на не надання допомоги особі, яку він своїми діями поставив в небезпечне для життя положення, та зникнення з місця вчиненого злочину, з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Так, у зазначений день та час обвинувачений ОСОБА_3, у порушення вимог п. 2.10 «Правил дорожнього руху» України, згідно з якими водій зобов'язаний:

п. 2.10 ПДР «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:

а)негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б)увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в)не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г)вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;

ґ)у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті"г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д)повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;

е)вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;

є)до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки), навмисно не залишився на місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпілому не прийняв, швидку медичну допомогу для надання первинної допомоги потерпілому не викликав, в органи поліції про дорожньо-транспортний випадок не повідомив, прізвища й адреси очевидців події не записав, заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв, а зник з місця пригоди, чим залишив без допомоги неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, 09.07.1999 р. н., що перебував у небезпечному для життя стані, і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпомічного стану, хоча повинен надати йому допомогу, при тому, що сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Своїми умисними діями, які виразились у завідомому залишені без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винність у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст. 135 КК України визнав повністю і пояснив, що він дійсно 02.12.216 року, приблизно о 00.00 год., будучи на підпитку, сів за кермо автомобіля «Renault Logan», яким він керував на підставі договору прокату. Він їхав по вул. Ак. Корольова, під час руху, в останній момент, побачив на дорозі потерпілого ОСОБА_1 , намагався його об'їхати, але не зумів. З місця скоєння злочину зник, оскільки перебував у шоковому стані. Його затримали працівники поліції, приблизно, на відстані 1 км від місця ДТП. Він визнає цивільний позов прокуратури в інтересах КУ «Одеська обласна дитяча лікарня» про відшкодування шкоди в сумі 27527, 21 грн. та цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 107 000 грн. 85 коп. та моральної шкоди в сумі 200 000 грн.

Окрім визнання обвинуваченим ОСОБА_3 винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, винуватість останнього доведена свідченнями потерпілого ОСОБА_1 та письмовими доказами, що містяться у кримінальному провадженні, якими підтверджуються показання обвинуваченого стосовно часу, місця та обставин вчинення ним кримінального правопорушення, а саме:

-Витягом з ЄРДР за №120171600000643;

-Витягом з ЄРДР за № 12016160000000874;

-Показами потерпілого ОСОБА_1, який у судовому засіданні пояснив, що 02.12.2016 року, приблизно о 00.00 годині він переходив дорогу з братом та другом. Спочатку, він машин не бачив, потім помітив як з повороту їде машина, але думав, що встигне перейти дорогу. Його брат та друг перебігли дорогу, а він не встиг, при цьому обвинувачений намагався уникнути зіткнення. В результаті ДТП він отримав тяжкі тілесні ушкодження. Цивільний позов підтримав у повному обсязі.

-Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 02.12.2016 року №002102, згідно якого обвинувачений ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння;

-Висновком № 17-3013 судової авто технічної експертизи обставин наїзду автомобіля Renault Logan р/н НОМЕР_1 на пішохода від 11 липня 2017 року, з якого вбачається, що дії водія автомобіля Renault Logan, р/н НОМЕР_1 в умовах події, при під'їзді до пішохідного переходу, регламентується вимогами пункту 18.1 ПДР, відповідно яких йому слід було рухатись з такою швидкістю в рамках обмежень , регламентованих пунктом 12.4 ПДР ( не більше 60 км/год), яка б дозволила вчасно знизити швидкість і при необхідності, зупинитися з ціллю надання допомоги пішоходам, що перетинали дорогу по пішохідному переходу. По встановлених слідством вихідних даних, водій автомобіля Renault Logan, р/н НОМЕР_1 мав технічну можливість повільно знизити швидкість і зупинитись для надання допомоги пішоходам зі швидкістю 80 км/год і тим більше мав таку можливість зі швидкістю 60 км/год, тому з експертої точки зору, у причинному зв'язку з фактом наїзду на пішоходів знаходяться фактичні дії водія по ігноруванню вимог пункту 18.1 ПДР.

-Висновком експерта № 143 від 22.12.2016 року, з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження у вигляді: відкритого осколкового перелому лівого стегна в середній та нижній третинах, закритого осколкового перелому правої великогомілкової кістки в верхній та середній третинах, закритого перелому шийки правого плеча в верхній третині, закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, садна голови та лівої поперекової ділянки, які згідно з п. 2.1.3 «м» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя;

-Висновком № 5727 судової транспортно - трасологічної експертизи слідів на автомобілі Renault Logan р/н НОМЕР_1, осколків, вилучених з місця дорожньо - транспортної події, автотехнічної експертизи обставин наїзду на пішохода від 14 червня 2017 року з фототаблицею, з якого вбачається, що на автомобілі Renault Logan р/н НОМЕР_1, в його передній частині справа і на правому борту розташована група слідів і пошкоджень, які характеризують ударну взаємодію з об'єктом, який мав інерційну масу, але не мав рівноміцних металу слідоутворюючих кромок, і які в сукупності є основними ознаками контакту з тілом пішохода по механізму наїзду передньою частиною на ділянці від правої фари до центру, із закиданням на праве крило, вітрове скло й праве дзеркало заднього виду, з подальшим падінням з його уламками справа від автомобіля. Слідам гальмування автомобіля Renault Logan р/н НОМЕР_1 на місці пригоди відповідає його швидкість перед гальмуванням 72-73 км/год.;

-Висновком № 5728 судової автотехнічної експертизи технічного стану систем керування ї ходової частини автомобіля Renault Logan р/н НОМЕР_1 від 14 червня 2017 року, згідно якого рульове керування, гальмова система й ходова частина автомобіля Renault Logan р/н НОМЕР_1 до моменту ДТП перебували в технічно працездатному стані, забезпечували водію можливість безперечно управляти автомобілем без несправностей, що раптово йому проявлялися та впливали на стійкість руху;

-Протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди з фототаблицею від 02.12.2016 року за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 112 ;

-Протоколом огляду з фототаблицею від 02.12.2016 року транспортного засобу Renault Logan, р/н НОМЕР_1;

-Постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження від 02 грудня 2016 року, згідно якої автомобіль Renault Logan р/н НОМЕР_1 та зовнішнє дзеркало заднього виду визнано речовим доказами в кримінальному провадженні № 12016160000000874, відомості про яке внесене до ЄРДР 02.12.2016 року.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні по справі докази в умовах повної змагальності в їх сукупності, суд, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, знайшла своє підтвердження по факту порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України.

За фактом завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані, і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного ставну, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 135 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у відповідності до ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання провини, щире каяття у скоєному.

Обставини , що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України - скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючі сукупність вищезазначених обставин, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3, суд, прийняв до уваги те, що він вчинив тяжкий злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не відшкодував завдану шкоду, тому суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, і йому слід обрати покарання, пов'язане з позбавленням волі, передбачене санкцією інкримінованих йому статей, які на думку суду будуть необхідними й достатніми для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд не приймає до уваги висновок органу пробації про можливість перевиховування ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально - виховних заходів, оскільки вважає, що покарання не пов'язане з триманням під вартою, не забезпечить його виправлення.

Також, суд вважає доцільним призначати обвинуваченому ОСОБА_3 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом.

У кримінальному провадженні прокуратурою Одеської області в інтересах КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» подано позов про відшкодування понесеної шкоди у сумі 27 527, 21 грн. на лікування потерпілого ОСОБА_1

Суд вважає, що зазначений цивільний позов прокуратури Одеської області підлягає задоволенню у повному обсязі, так як знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, та був визнаний обвинуваченим ОСОБА_3

Потерпілим ОСОБА_1 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, в якому потерпілий просить відшкодувати йому матеріальну шкоду у розмірі 107 000 грн. 85 коп. та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

Згідно з ст. 128, ст.ст. 16 та 28 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими ЦПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом в КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема, недоторканості права власності та розумності строків.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 суд виходить з наступних положень закону.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до роз'яснень, що містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року «потерпілий, якому внаслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред'явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутим разом із кримінальною справою.

Згідно до роз'яснень, що що містяться у п. 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

За змістом п.п.5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням зазначеного, цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. за душевні страждання в зв'язку з істотним ушкодженням його здоров'я, перенесенням декількох операцій, неспроможністю повноцінно відвідувати навчання, спілкуватись з родиною та друзями, займатись улюбленими справами, відвідувати спортивні секції підлягає задоволенню. Суд враховує істотність змін в житті потерпілого ОСОБА_1 та оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 200 000 грн., що відповідає рівню, понесених ним моральних страждань.

Відповідно до ст. 124 ч. 2 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експертів.

Питання про долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 370-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2, ст. 135 ч.1 КК України, та призначити йому покарання:

-За ст. 286 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки;

-За ст. 135 ч. 1 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 ( два ) роки;

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 (трьох ) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки;

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з обвинуваченого задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 107 000 грн. 85 коп. (сто сім тисяч грн. 85 коп.) та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.( двісті тисяч) грн.

Цивільний позов прокуратури Одеської області про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 27527, 21 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять сім тисяч) гривень, 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави за проведення судової автотехнічної експертизи №17-3013 від 11липня 2017 року обставин наїзду автомобіля Renault Logan р\н НОМЕР_1 на пішохода у розмірі 1998,80 грн. (тисяча дев'ятсот вісімдесят грн. 80 коп.)

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави за проведення судової - трасологічної експертизи № 5727 слідів на автомобілі Renault Logan р/н НОМЕР_1, осколків, вилучених з місця дорожньо - транспортної події, автотехнічної експертизи обставин наїзду на пішохода від 14.06.2017 року у розмірі 2971, 20 грн. ( дві тисячі дев'ятсот сімдесят одна грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави за проведення судової автотехнічної експертизи № 5728 технічного стану систем керування й ходової частини автомобіля Renault Logan р/н НОМЕР_1 від 14.06.2017 року у розмірі 990,40 грн.( дев'ятсот дев'яносто грн.40 коп.)

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вигляді застави - залишити без змін до звернення вироку до виконання, після чого грошові кошти, внесені в якості застави згідно до квитанції № 0.0.911202439.1 від 08.12.2017 року, призначення платежу: внесення застави за ОСОБА_3 згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2017 року, на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, код: 26302945, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, № р/р 37317035005435, код банку: 820172, в сумі 96000 (дев'яносто шість тисяч ) гривень - повернути заставодавцю - ОСОБА_7.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Зарахувати в строк відбування покарання строк тримання під вартою, а саме: з 25.07.2017 року по 08.12.2017 року.

Речовий доказ - автомобіль Renault Logan р/н НОМЕР_1 та дзеркало заднього виду вважати повернутим за належністю.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Коротаєва Н. О.