Ухвала суду № 73130544, 29.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/2537/17

Провадження №11-кп/772/338/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м. Вінниця

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

судів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

зі секретарем: Доценко М.І.

розглянув «29» березня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020220000676 від 21.09.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_4

народження 1981 року 08 місяця 19 дня,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 – Подільського

Вінницької області, українця,

громадянина України,

раніше судимого:

-02.11.2011 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі;

-05.06.2014 року звільненого з місць позбавлення волі на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році»;

-26.09.2017 року Могилів – Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Миколайчука Д.Г.

за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф. на вирок Могилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.12.2017 року ,-

В с т а н о в и в:

Вироком Моглилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, зараховано до покарання частину невідбутого покрання за попереднім вироком Могилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.09.2017 року, та остаточну міру покарання ОСОБА_4 призначено у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 років 6 місяців.

Відповідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов’язки:

-періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_4 процесуальні витрати, пов’язані із залученням експерта на проведення експертизи в сумі 198 грн. на користь держави.

Вирішена доля речових доказів.

Судом встановлено , що 11.09.2017 у проміжок часу з 14 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. ОСОБА_4, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, де проживає його знайомий ОСОБА_5 із своєю співмешканкою ОСОБА_6, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу зі столу у кухні вказаної квартири таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung GT I 9600» імеі 355236030372776 чорного кольору у чохлі із сім-карткою оператора мобільного зв’язку «Київстар», на якій грошових коштів не було, що належав ОСОБА_6 Після вчиненого ОСОБА_4 з місця події зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши Гут –ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 1599 гривень 57 копійок.

Не погодившись із рішенянм суду заступник прокурора Вінницької області Янків О.Ф. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну вироку Могилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.12.2017 року щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вказавши у резолютивній частині вироку на звільнення ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, призначеного за ч.2 ст. 185 КК України, з випробуванням та іспитовим строком.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавленян волі та на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Могилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.09.2017 року вважати остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України. В решті вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення – це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (кражіка), кваліфікуючими ознаками якого є крадіжка, поєднаної з проникненням у житло вчинене повторно - є обґрунтованими.

Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об’єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 185 КК України - є правильною та в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 розглядалась відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи , які ніким не оспорювались.

Частиною третьою ст.349 КПК України передбачено право суду, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Судом першої інстанції з’ясовувалось чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав в повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно зі ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання в виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, суд має належним чином дослідити і оцінити всі обставини, що мають значення для справи та враховувати, що ст.75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Також згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.

Системний аналіз норм Загальної частини КК України вказує на те, що щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, своє рішення про застосування до ОСОБА_4 ст.75 КК України суд обґрунтував, зокрема, тим, що останній позитивно характеризується по місцю проживання, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому злочині.

На думку апеляційного суду , такі дії обвинуваченого свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомив свою провину, засуджує вчинений ним злочин і прагне виправитися. Тому наведене слід оцінювати як його щире каяття, тим паче, що така поведінка винного сприйнята потерпілим .

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду про те, що щире каяття може враховуватися як одна із підстав застосування ст.75 КК України, адже ця обставина позитивно характеризує особу обвинуваченого та істотно знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину. Визначення у п.1 ч.1 ст.66 КК України щирого каяття як обставини, що пом’якшує покарання, не перешкоджає врахуванню її і при прийнятті рішення про можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Учасниками судового процесу не оспорюється правильність кваліфікації дій та доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, разом з тим вирок підлягає зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність на підставі ст. 409, ст. 413 КПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України та роз’яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до винесення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 раніше судимий вироком Могилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.09.2017 року за ч.1 ст.190, ч.2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Кримінальне правопорушення за даним вироком він вчинив 11.09.2017 року, тобто до ухвалення щодо нього вироку Могилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.09.2017 року.

За таких обставин, суд помилково застосував принцип часткового складання призначених покарань, оскільки у даному випадку кожен вирок повинен виконуватись самостійно.

Крім того, дійшовши висновку щодо можливості призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України , в резолютивній частині вироку суд не зазначив про таке звільнення з іспитовим строком при призначенні покарання за ч.2 ст. 185 КК України.

Згідно вимог 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 зазначених вимог закону не дотримався, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому вирок щодо ОСОБА_4 підлягає зміні, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 413, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф. –задовольнити.

Вирок Могилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.12.2017 року відносно ОСОБА_4 -змінити, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання, з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Могилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.09.2017 року та остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців,.

Відповідно до п.п.1,2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: