Рішення № 73129143, 22.03.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/139/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Літинської Селищної ради Літинського району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаною заявою мотивуючи її тим, що 22.09.2016 р. помер його батько ОСОБА_5.

Спадщину за законом яка відкрилась після смерті батька він прийняв, так як на протязі 6 місяців з дня відкриття спадщини подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину йому не вдається отримати, так як відсутні документи, котрі під стверджують його родинні відносини з батьком ОСОБА_5, та крім того до складу спадкового майна ОСОБА_5 не входить ? частка житлового будинку, що розташована по вул. О.Грабця, 31, смт. Літин Літинськогого району Вінницької області, оскільки згідно договору купівлі продажу частка будинку належить ОСОБА_6, та не зазначено номер будинку.

Позивач просить суд встановити факт родинних відносин зі спадкодавцем та визнати за ним право власності на ? частки житлового будинку розташованого за дресою вул. О.Грабця, 31, смт. Літин Літинського району Вінницької області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити з підстав наведених у своїй заяві.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що позивач є його братом, а – спадкодавець – батьком. Не заперечував проти задоволення позову, зіславшись на ту обставину, що не претендує на отримання спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Представник заінтересованої особи Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області до судового засідання не з’явився, надавши при цьому заяву через канцелярію суду, відповідно до якої просили справу розглядати без участі представника селищної ради. Проти заявленого позову Літинська селищна рада не заперечує (а.с. 48).

Заслухавши пояснення учасників процесуальної дії, свідків, дослідивши матеріали справи та наведені в ній заявником докази на обґрунтування заявлених вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Щодо вимоги позивача про встановлення факту родинних відносин.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомила що протягом 25 років проживає по сусідству із позивачем, підтвердила наявність родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_5 як між сином та батьком.

Свідок ОСОБА_8 впевнено ствердила, що позивач являється рідним сином померлому ОСОБА_5. Зауважила, що являється сусідкою позивача. У свою чергу, що позивач, що його батько та відповідач - всі проживали разом ІНФОРМАЦІЯ_1, (ОСОБА_9) в смт. Літині.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії ІІ-АМ №; 385589, виданим 21.02.1979 р. Літинським районним відділом ЗАГС Вінницької області, батьком позивача ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_10 (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-АМ № 361086 виданого 28.09.2016 р. Літинським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_5 помер 22.09.2016 р., актовий запис № 76 (а.с. 21).

Пунктом 1 ч.1 ст.315 ЦПК України передбачено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

У відповідності із п.7 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину або інших спадкових прав.

Заслухавши доводи позивача, його представника, пояснення відповідача та свідків, які в судовому засіданні підтвердили, що померлий ОСОБА_5 являється батьком позивачу ОСОБА_1, враховуючи співзвучність зазначення прізвища «ОСОБА_1/ОСОБА_5» та індентичність імені та по-батькові, суд приходить до висновку, що заявником надано достатньо доказів на підтвердження вищезазначених обставин.

Щодо вимоги позивача про визнання права власності.

Так, договором від 30.08.1965 р. ОСОБА_11 продала ОСОБА_6 50% домоволодіння по вул. Уріцького в смт. Літині Вінницького району Вінницької області (а.с. 27).

Відповідно до договору серії АЕА №171384 від 04.05.2001 р. ОСОБА_12 продала ОСОБА_1/2 ідеальну частину будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою вул. Урицького,31, смт. Літин Літинського району Вінницької області (а.с. 28).

Рішенням Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області 14 сесії 3 кликання від 07.05.2001 р. вирішено надати ОСОБА_4 та ОСОБА_13, які проживають ІНФОРМАЦІЯ_2, земельну ділянку площею 832 кв.м. у спільне часткове постійне користування для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд по вул. Урицького (а.с. 29).

Довідкою Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області підтверджується, що ОСОБА_5, який помер 22.09.2016 р. на день смерті був зареєстрований і проживав за адресою в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 23).

Відповідно до технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок за адресою вул. О.Грабця, 31, смт. Літин Літинського району Вінницької області побудовано у 1957 році. З характеристики будинку, господарських будівель та споруд вбачається, що будинковолодіння складається із житлового будинку, загальною площею 97,1 кв.м., житловою площею 64, 9 кв.м., допоміжною площею 32,2 кв.м. позначений літерою «А», веранда літера «а», ганку, прибудови "а1", прибудови "а3", прибудови "а4", літньої кухні «Б», погребу літера «п/Б», сарай літера «В», погріб літера «п/В», убиральня літера «Д», гараж з оглядовою ямою «Ж», сарай «Б1», вольєр «Е», убиральня «Є», огорожа № 1, хвіртка №2, хвіртка № 3, огорожа № 4, огорожа № 5, огорожа № 6, вигрібна яма № 7, який розташований за адресою (а.с.30-32).

Рішенням Літинської селищної ради за № 857 від 16.09.2015 р. вул. Урицького перейменовано на вул. ОСОБА_9 (а.с. 34).

Згідно витягу № 47128242 від 20.03.2017 р. заведена спадкова справа до майна померлого 22.09.2016 р. ОСОБА_5 (а.с. 35).

Листом за № 2355/02-14 від 27.12.2017 р. нотаріус Літинської районної державної нотаріальної контори відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на ? житлового будинку у зв'язку з відсутністю документів необхідних для вчинення нотаріальних дій та повідомила про право на звернення до суду для захисту своїх майнових прав та інтересів (а.с. 36).

Відповідно до п. 3.2 розділу З Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування за законом, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивача неможливо. Окрім того, позивач ОСОБА_1 не може нотаріально оформити свої спадкові права, а інші спадкоємці відсутні (а.с. 22) та відмовились приймати спадщину, тому суд вважає, що позов слід задовольнити у повному обсязі та визнати за ним право власності на частку спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5, та складається із 1/2 частки житлового будинку із погосподарськими спорудами, що розташований за адресою: вул. О.Грабця, 31, смт. Літин Літинського району Вінницької області та рахується за ОСОБА_10, який помер 22.09.2016 року та після смерті якого спадщину прийняв спадкоємець за законом ОСОБА_1 (позивач).

Згідно ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати, за клопотанням позивача слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 76-82, 141, 258-265, 268,293,294 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., беручи до уваги правову позицію, викладені у постанові пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», правову позицію ВССУ від 24.01.2011 р. у справі № 6-2064св10, суд,

УХВАЛИВ:

Встановити факт, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер 22 вересня 2016 року у смт. Літин Вінницької області, являється рідним батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт серії АА № 455312 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 14 січня 1998 року, право власності на ? частки садибного (індивідуального) житлового будинку, загальною площею 97,1 кв.м., житловою площею 64, 9 кв.м., допоміжною площею 32,2 кв.м. позначений літерою «А», веранда літера «а», ганку, прибудови "а1", прибудови "а3", прибудови "а4", літньої кухні «Б», погребу літера «п/Б», сарай літера «В», погріб літера «п/В», убиральня літера «Д», гараж з оглядовою ямою «Ж», сарай «Б1», вольєр «Е», убиральня «Є», огорожа № 1, хвіртка №2, хвіртка № 3, огорожа № 4, огорожа № 5, огорожа № 6, вигрібна яма № 7, який розташований за адресою вул. О.Грабця, 31, смт. Літин Літинського району Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 22 вересня 2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.