Рішення № 73129134, 02.04.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р. справа № 809/1904/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук О.П.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_3

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0073731306, НОМЕР_1 від 15.12.2017 з підстав їх незаконного прийняття, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, 29.12.2017 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0073731306, НОМЕР_1 від 15.12.2017, з підстав їх незаконного прийняття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч положень податкового законодавства, на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки №1192109-19-13-07/НОМЕР_2 від 30.10.2017, винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Висновки контролюючого органу щодо заниження суми податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік та податкового зобов’язання зі сплати військового збору за 2016 рік, а відтак і оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області позивач вважає безпідставними та протиправними з огляду на приписи пункту 8 підрозділу 1 перехідних положень ПК України, відповідно до яких, не вважається додатковим благом та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік сума заборгованості, прощена Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс-Банк» згідно з Договором про прощення частини боргу від 21.04.2016 у розмірі 299 299,76 грн. та сума прощених процентів у розмірі 2 709,26 Доларів США, що за курсом НБУ, станом на дату укладення Договору складає 68 845,99 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.01.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 17.01.2018, представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.63-66). Зокрема зазначив, що позивачем, в порушення норм Податкового кодексу України, декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік подано не своєчасно, а саме 24.10.2017. А також вказав, що позивачем неправомірно занижено суму оподатковуваного доходу і відповідно занижено суму податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб. У зв'язку із виявленими порушеннями представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно, позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_3 вважає необгрунтованими та безпідставними, а позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає та просить у задоволенні позову відмовити. А також, враховуючи те, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження, просить розглядати справу за участю представників ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2018 вищезазначене клопотання відповідача задоволено та призначено судовий розгляд справи на 14.02.2018 о 09:30 год. (а.с. 71).

13.03.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду додатково витребувано докази у ПАТ КБ «Правекс-Банк», а саме належним чином оформлену довідку з інформацією, чи було змінено валюту зобов’язання за кредитним договором №4539-023/07Р від 19.07.20017, укладеним між позивачем та ПАТ КБ «Правекс-Банк» протягом всього часу його дії, до моменту укладення 21.04.2016 договору про прощення частини боргу за вказаним кредитним договором (а.с. 97-98). Витребувані у ПАТ КБ «Правекс-Банк» докази надійшли на адресу суду 26.03.2018 (а.с.107).

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, судом встановлено таке.

Між позивачем – ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Правекс-Банк» укладено договір про надання споживчого кредиту №4539-023/07Р від 19 липня 2007 року (а.с. 13-15), відповідно до умов якого, позивачу надано кредит в іноземній валюті на загальну суму 21976 (двадцять одна тисяча дев’ятсот сімдесят шість) доларів США терміном з 19.07.2007 до 19.07.2014 зі сплатою 12.99 (дванадцять цілих дев’яносто дев’ять сотих) відсотків річних.

В подальшому, 21 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс-Банк» та позивачем укладено додаткову угоду до основного договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про те, що Банк, згідно із пунктом 4.1 вказаної угоди здійснює анулювання (прощення) частини боргу Позичальника за Кредитним договором у розмірі 17 183,00 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят три) Долари США, що за курсом НБУ, станом на дату укладення Договору про прощення частини боргу, складає 436 643,48 грн. (чотириста тридцять шість тисяч шістсот сорок три гривні сорок вісім копійок), у разі погашення Позичальником заборгованості за Кредитним договором у розмірі 8 525,26 (вісім тисяч п’ятсот двадцять п’ять доларів США, двадцять шість центів) в черговості, передбаченій умовами Кредитного договору та у строк до 21 квітня 2016 року (а.с.16-17).

З метою отримання податкової інформації, ГУ ДФС в Івано-Франківській області надіслало позивачу запит №5245/10/09-19-13-02-19 від 18.09.2017, у якому зазначено про те, що в ході проведення аналізу Податкових розрахунків суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку виявлено, що ОСОБА_3 в ІІ кварталі 2016 року було одержано дохід від ПАТ КБ "Правекс-Банк" без сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 436 643,48грн., а також про те, що вказаний дохід у вигляді додаткового блага за 2016 рік, одержаний від ПАТ "Правекс-Банк" ОСОБА_3 не задекларовано.

У листі-відповіді на вказаний запит, позивач зазначив про укладені угоди між ним та ПАТ КБ "Правекс-Банк", умови їх укладення, а також вказав, що не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми прощені кредитором у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, відтак, до його загального місячного (річного оподаткованого) доходу за 2016 рік входить сума кредиту, прощена Банком у розмірі 17 183,00 Доларів США, яка за курсом НБУ, станом на 01.01.2014 становить 137 343,72 грн.

Також, позивач 20.10.2017 подав до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області податкову декларацію про майновий стан і доходи, отриману відповідачем 24.10.2017, відповідно до якої сума загального річного оподаткованого доходу, задекларованого позивачем становить 137 343,72 грн., з яких податок на доходи фізичних осіб - 24 721,87 грн., військовий збір - 2060,16 грн. (а.с.36).

В період з 25.10.2017 по 27.10.2017 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт №1192109-19-13-07/НОМЕР_2 від 30.10.2017 (а.с.19-23), яким встановлено порушення позивачем:

- п.п. 164.2.17 «д» п. 164,2, п. 164.4 ст.164 Податкового кодексу, в результаті чого донараховано 53873,96 грн. податку на доходи фізичних осіб;

- п.1.2, пп. 1.6, п.16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, в результаті чого донараховано 4489,50 грн. військового збору;

- пп. 49.18.4, п.49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу, а саме: неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.

На підставі вказаного акту винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 15.12.2017 за №0073731306, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 53 873,96 грн основного платежу та 13 468,49 грн штрафних санкцій та за № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 4 489,50 грн основного платежу та 1 122,38 грн штрафних санкцій (а.с.11-12).

Позивач, із висновками, викладеними в акті не погодився, 01.12.2017 подав до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області заперечення на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, у якому просив за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 встановити відсутність порушень (а.с.24-28).

Згідно відповіді ГУ ДФС в Івано-Франківській області на заперечення №8123/10/09-19-13-07-18 від 12.12.2017, висновки, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 30.10.2017 №1192/09-19-13-07/НОМЕР_2, залишено без змін (а.с.29-32).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 15.12.2017 за №№00737313036, НОМЕР_1 суд враховував таке.

Оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, регулюється розділом IV Податкового кодексу України від 02/12/2010 №2755-VІ, яким, зокрема, визначено доходи, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Згідно із підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI у редакції від 01.02.2016, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – ПК України), платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Статтею 163 ПК України визначено перелік об’єктів оподаткування. Так, згідно із пунктом 163.1 зазначеної статті вказано, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звертає увагу суду на приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідно до якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Відтак, згідно тверджень позивача, заборгованість за кредитом, яка підлягає прощенню Банком становить 17 183,00 Долари США, що за курсом НБУ, станом на дату укладення Договору про прощення частини боргу (2541,1365 грн. за 100 доларів США), складає 436 643,48 грн., при цьому заборгованість за кредитом, яка підлягає прощенню Банком у розмірі 17 183,00 Долари США, за курсом НБУ, станом на 01.01.2014 (799,30 грн. за 100 доларів США), становить 137 343,72 грн. Таким чином, не вважається додатковим благом та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік сума заборгованості, прощена ПАТ КБ "Правекс-Банк" у розмірі 299 299,76 грн. ( 17 183,00 доларів США (сума прощеного основного кредиту) * 2541,1365/100 (курс долара США до гривні станом на дату прощення боргу - 21.04.2016) - 17 183,00 доларів США (сума прощеного основного кредиту) * 799,30/100 (курс долара США до гривні станом на 01.01.2014).

Однак, суд зазначає, що аналіз положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України дозволяє зробити висновок про те, що дана норма підлягає застосуванню у разі прощення боргу кредитором лише у разі зміни валюти зобов’язання.

В ході розгляду даної справи у судовому засіданні позивач та його представник неодноразово стверджували про зміну валюти зобов’язання за кредитним договором від 19.07.2007 №4539-023/07Р.

У зв’язку із чим, судом постановлено ухвалу про витребування доказів від 13.03.2018 на виконання якої Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», повідомило суд про те, що відповідно до умов договору про прощення частини боргу за кредитним договором №4539-023/07Р від 19.07.2007, укладеного 21.04.2016, не було змінено валюту зобов’язання. Прощення боргу відбувалось у валюті зобов’язання. Еквівалент гривні за курсом НБУ, вказаний у пункті 4 зазначеного Договору для того, щоб позичальник був письмово повідомлений про суму прощеного боргу в гривневому еквіваленті відносно валюти зобов’язання, у зв’язку з тим, що податки сплачуються у гривні (а.с.107).

Зазначене відповідає приписам статей 524 та 533 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до яких, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, враховуючи те, що валюту зобов’язання за кредитним договором №4539-023/Р від 19.07.2007 відповідно до Договору про прощення частини боргу від 21.04.2016 не було змінено, приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на спірні правовідносини поширюватись не можуть.

Натомість, відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на момент анулювання боргу), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Положення вищевказаного абзацу статті 164 ПК України містить застереження, згідно з яким, якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включає суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено, то боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 у справі №К/800/14115/15.

З'ясовуючи наявність вищезазначених умов в разі анулювання (прощення) банком кредитної заборгованості, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу ІV цього Кодексу).

Отже, на думку суду, визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Відтак прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником цієї суми.

ОСОБА_4 акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" №8283/10 від 21.09.2017 направленим у відповідь на запит Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №4534/10/09-19-19-02-19 від 28.08.2017 підтверджено отримання громадянином ОСОБА_3 доходу за ознаками "126" у розмірі 436643,48 грн. та "127" у розмірі 68846,00 грн. (а.с.68).

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, пунктом 12 Договору про прощення частини боргу за кредитним договором №4539-023/07Р від 19.07.2007(а.с.16-17), встановлено, що шляхом підписання даного Договору Позичальник вважається повідомленим, відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, про прощення Банком частини заборгованості за кредитом (основної суми боргу) в розмірі, зазначеному в підпункті 4.1 Договору. А також, Позичальнику відомо, що Банком буде повідомлено органам Державної фіскальної служби України про прощення частини заборгованості за кредитом (основної суми боргу), шляхом включення суми прощеної частини заборгованості за кредитом до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь Позичальника, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Враховуючи викладене, а також те, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» у 2016 році анулював позивачу основну суму боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої позивачем відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу у розмірі 436643,43 грн. вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України).

Тому, відсотки, нараховані позивачу внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

У відповідності до пункту 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а саме загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відтак, з огляду на вищенаведені приписи, сума прощеної (анульованої) кредитної заборгованості (основної суми боргу) позивача на підставі Договору про прощення частини боргу від 21.04.2016 в розмірі 17 183,00 Доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення цього договору в еквіваленті складає 436 643, 48 грн. підлягає оподаткуванню військовим збором.

Беручи до уваги те, що позивачем задекларовано суму доходу у розмірі 137 343, 72 грн., ним було занижено суму оподатковуваного доходу на 299 299,76 грн. (436 643,48-137 343,72) та відповідно занижено суму податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 53873,96 грн. (299 299,76*18%) та податку на військовий збір в сумі 4489,50 грн. (299 299,76*1,5%).

Стосовно правомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Згідно із п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків передбачено накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_3 нараховано доходи за ознакою «126» у вигляді суми боргу, прощеного кредитором за його самостійним рішенням в сумі 436643,48 грн., відповідачем правомірно визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій, а саме:

- 13468,49 грн, що становить 25% від основного платежу 53873,96 грн (розмір грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб);

- 1122,35 грн, що становить 25% від основного платежу 4489,50 грн (розмір грошового зобов’язання з військового збору)

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297, 299, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3, адреса: вул. Б. Хмельницького, 78/46, м.Івано-Франківськ, 76000, ідентифікаційний код – НОМЕР_2.

Відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ідентифікаційний код – 39394463.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Рішення складене в повному обсязі 02 квітня 2018 р.