Рішення № 73129102, 30.03.2018, Барський районний суд Вінницької області

125/423/18

2-а/125/22/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2018 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хитрука В.М.

за участю секретаря Мазур К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на постанову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

В заяві до суду позивач мотивував свої вимоги тим, що 13 лютого 2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства та охорону земель на території Вінницької області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні і охорони земель усіх категорій і форм власності, в результаті якої було складено відносно директора ТОВ «ЕВЕРЕСТ-В» ОСОБА_1, протокол про адміністративне правопорушення №52 від 13 лютого 2018 року, серія ОМ № 0000033, в якому зазначено, що ТОВ «ЕВЕРЕСТ-В» фактично використовує земельну ділянку комунальної власності, орієнтовною площею 0,30 га, без кадастрового номера, з цільовим призначенням - землі громадської забудови, 03.01, для будівництва та обслуговування будівель, в тому числі під будівлями та спорудами 0,405 га, без правовстановлюючих документів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 53-1 КУпАП та п. «б» частини першої статті 211 Земельного кодексу України. На підставі матеріалів справи позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, що передбачена, ст. 53-1 КУпАП, про що було винесено постанову про адміністративне правопорушення від 13 лютого 2018 року та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 гривень. Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просив суд скасувати Постанову №46 від13.02.2018 року про накладення адміністративного стягнення на директора ТОВ "ЕВЕРЕСТ-В" ОСОБА_1, у виді штрафу, в розмірі 340,00 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 53-1 КУпАП та п. «б» частини першою статті 211 Земельного кодексу України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, будучи повідомленим про час та дату судового розгляду, у судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що за результатами проведеної перевірки було виявлено, що земельна ділянка площею 0,3 га зайнята ТОВ «ЕВЕРЕСТ-В» без дозволу виконкому сільської ради. Тому, протокол про адміністративне правопорушення №52 від 13 лютого 2018 року та постанова про адміністративне правопорушення від 13 лютого 2018 року, прийняті у відповідності до законодавства України. Просив відмовити у позові.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

13 лютого 2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства та охорону земель на території Вінницької області Сатановським Анатолієм Арсеновичем (посвідчення №19 від02.08.2017 року), відповідно до наказу №107-ДК від 30.01.2018 року було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні і охорони земель усіх категорій і форм власності, в результаті якої було складено відносно директора ТОВ «ЕВЕРЕСТ-В» ОСОБА_1, протокол про адміністративне правопорушення №52 від 13 лютого 2018 року, серія ОМ № 0000033, в якому зазначено, що ТОВ «ЕВЕРЕСТ-В» фактично використовує земельну ділянку комунальної власності, орієнтовною площею 0,30 га, без кадастрового номера, з цільовим призначенням - землі громадської забудови, 03.01, для будівництва та обслуговування будівель, в тому числі під будівлями та спорудами 0,405 га, без правовстановлюючих документів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 53-1 КУпАП та п. «б» частини першої статті 211 Земельного кодексу України.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, що передбачена, ст. 53-1 КУпАП, про що було винесено постанову про адміністративне правопорушення від 13 лютого 2018 року та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 гривень.

Статтею 53-1 КУпАП передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки у виді штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до приписів КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, із застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

В матеріалах справи не містяться, та відповідачем не надано доказів наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, ні в акті обстеження земельної ділянки та відповідному приписі щодо припинення порушення земельного законодавства не зазначено докази, що підтверджують фактичне використання позивачем зазначеної земельної ділянки.

Частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Згідно ч.2 ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ч.ч.3, 4, 7, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до даних, що містяться в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67087843 від 01.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ-В» є власником нежитлового приміщення, будівлі контори, що знаходиться за адресою: 23027, вулиця Покровська, будинок 3, село Терешки, Барського району, Вінницької області, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 998290505202.

В січні 2017 року ТОВ «ЕВЕРЕСТ-В» звернулось з клопотанням до Терешківської сільської рада Барського району Вінницької області про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під зазначеним об'єктом нерухомості.

08 лютого 2017 року на 15 позачерговій сесії 7 скликання Терешківська сільська рада Барського району прийняла рішення згідно якого перенесли розгляд даного питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, орієнтовною площею 0,40 га для виробничих потреб і обслуговування.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05.05.2017 року визнано протиправним та скасовано рішення сесії Терешківської сільської ради від 08.02.2017 року.

В подальшому ТОВ «ЕВЕРЕСТ-В» неодноразово продовжувало звертатись до Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під зазначеним об'єктом нерухомості.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване нежитлове приміщення, є територією для обслуговування відповідного нежитлового приміщення, як було вказано у генеральному плані с. Терешки Барського району Вінницької області.

ТОВ «ЕВЕРЕСТ-В» неодноразово зверталось до Терешківської сільської ради з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проекту відведення, (06.03.2017 року, 30.05.2017, 30.11.2017 року) з метою формування земельної ділянки.

Зі сторони ТОВ «ЕВЕРЕСТ-В» було вчинено всі залежні від нього дії, спрямовані на оформлення іншого речового права на землю.

Відповідно до положень ст. 9 КупАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Склад правопорушення за ст.53-1 КУпАП є формальним, оскільки обов'язковим елементом об'єктивної сторони є умисна дія - особа усвідомлює, що земельна ділянка не належить особі або не має права нею користуватись, однак вчиняє умисні дії, спрямовані фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, та надає можливість визнати такі дії правомірними.

У матеріалах справи відсутні докази того, що Позивач діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок. Не встановлені і не доведені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, неправильно зрозумілі інтереси служби, тощо) та мета інкримінованого правопорушення, а також час та місце його вчинення та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Згідно зі статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У постанові від 14.09.2016 року у справі №6-2588цс15, 703/5377/14-ц Верховний суд України вказав правову позицію: «користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено».

Верховний Суд у Постанові від 15 лютого 2018р. у справі №910/5702/17 зазначив, що покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. Таким чином, з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право оформити земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі ж встановлення того, що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, а відтак і бути підставою для застосування приписів статті 212 Земельного кодексу України. Відсутність переоформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, а відтак і бути підставою для застосування до нього приписів статті 212 Земельного кодексу України.

Положеннями ст.41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суд бере до уваги положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, основною метою якого є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 2, 5-11,19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову №46 від 13.02.2018 року про накладення адміністративного стягнення на директора ТОВ "ЕВЕРЕСТ-В" ОСОБА_1, у виді штрафу, в розмірі 340, 00 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення №46 від 13.02.2018 року закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та п. «б» частини першої статті 211 Земельного кодексу України.

Рішення може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Барський районний суд протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено, з урахуванням вихідних днів, 02.04.2018 року.

Суддя: