Рішення № 73129004, 29.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/927/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лавренчук О.В.,

секретар судового засідання Степанчук С.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2А, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов"язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території села Харліївка, Попільнянський район, Житомирська область (за межами населеного пункту). В обґрунтування позову зазначає, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на Закон України "Про охорону земель" та сформований перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації, є протиправним та таким, що порушує його права.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 позовну заяву залишено без руху.

На усунення недоліків позовної заяви, 07.03.2017 позивачем надано заяву.

Ухвалою від 12.03.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

26 березня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вказано, що надане заявником викопіювання не дає змогу визначити місце розташування конкретної бажаної земельної ділянки, а порядок передачі земельних ділянок у власність визначений Постановою КМУ №413 від 07.06.2017. Просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та заперечення представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою від 09.11.2017 (а.с.53) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території села Харліївка Попільнянського району Житомирської області. Вказана заява надійшла та була зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 13.11.2017.

Листом від 12.12.2017 №М-15823/0-12306/6-17 Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повідомило заявника, що спеціальним законодавчим актом України - Законом України «Про охорону земель» визначено правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості грунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій грунтового покриву та охорони довкілля. Таким чином, з метою раціонального використання земельних ділянок, Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області. Інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області: http://zhvtomYrska.land.gov.ua. Враховуючи те, що дана земельна ділянка відсутня у вищевказаному переліку, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовляє Вам у задоволенні Вашого клопотання.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності наведені у статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України), зокрема частиною першою цієї статті визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Абзацом першим частини сьомої вказаної статті Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що виключною підставою для відмови у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки являється невідповідність місця розташування земельної ділянки законам та іншим нормативним актам.

Встановлено, що Головне управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у відмові у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зазначає, що вказана земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області, який опубліковано на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області.

Проте, за приписами ч. 7 ст.118 ЗК, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що надане заявником викопіювання не дає змогу визначити місце розташування конкретної бажаної земельної ділянки.

На вимогу суду представниками відповідача надано копію Викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), оригінал якого було надано ОСОБА_1 до заяви від 09.11.2017.

Судом досліджено наданий документ та встановлено, що Викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), було надано заявнику державним кадастровим реєстратором структурного підрозділу позивача, а саме: Відділом у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та скріплено печаткою.

Окрім того, при дослідженні відмови, оформленої листом від 12.12.2017, судом встановлено, що жодного посилання на те, що викопіювання не дає змогу визначити місце розташування конкретної бажаної земельної ділянки, лист не містить.

Щодо посилання представників відповідача на те, що порядок передачі земельних ділянок у власність визначений Постановою КМУ №413 від 07.06.2017, суд відмічає, що Постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території с. Харліївка Попільнянського району Житомирської області, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою повного та ефективного захисту прав ОСОБА_1, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №М-15823/0-12306/6-18 від 12.12.2017 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території села Харліївка Попільнянського району Житомирської області.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄРПОУ 39765513) №М-15823/0-12306/6-18 від 12.12.2017 у наданні ОСОБА_1 (вул.Велика Житомирська, 5, с.Харліївка, Попільнянський район, Житомирська область,13540, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території села Харліївка Попільнянського району Житомирської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄРПОУ 39765513) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вул.Велика Житомирська, 5, с.Харліївка, Попільнянський район, Житомирська область,13540, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) від 12 грудня 2017 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території с.Харліївка Попільнянського району Житомирської області у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄРПОУ 39765513) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (вул.Велика Житомирська, 5, с.Харліївка, Попільнянський район, Житомирська область,13540, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 704,80 (сімсот чотири) гривні 80 копійок витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Лавренчук

Повне судове рішення складене 03 квітня 2018 року