Рішення № 73128687, 28.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/615/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Коваля О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, -

встановив:

06.02.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому він просить:

- визнати протиправним рішення Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- скасувати рішення № 390/03 від 24.01.2018 Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській обласні провести з 17.01.2018 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон України № 796-ХІІ).

В обґрунтування позову зазначає, що у січні 2018 року звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення розміру пенсії відповідно до ст. 59 Закону України № 796-ХІІ, але рішенням Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідач відмовив йому у перерахунку призначеної пенсій з огляду на те, що він у період ліквідації аварії 1987 року працював на ДСП Чорнобильської АЕС, тому положення ст. 59 Закону України № 796-ХІІ на нього не розповсюджуються. Вважає, що вказана відмова відповідача є неправомірною та суперечить чинному законодавству.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 28.02.2018 на 12 год. 00 хв.

20.02.2018 до суду надійшов відзив Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву, в якому останнє просило відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування заперечень зазначило, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України № 796-ХІІ та він не має права на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України № 796-ХІІ, оскільки не проходив дійсну строкову службу під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а був працівником ДСП Чорнобильської АЕС (а.с. 19).

Позивач у судовому засіданні 28.03.2018 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.03.2018 не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 27). У п. 2 прохальної частини відзиву на адміністративний позов просив розглядати справу за відсутності представника відповідача (на звороті а.с. 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вислухавши позивача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має другу групу інвалідності безтерміново, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Цей факт підтверджено довідкою серії 10 ААВ № 830620, виданою Медико-соціальною експертною комісією 08.07.2014 (а.с. 16) та експертним висновком від 02.09.2011 № 16949 (а.с. 15).

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та віднесений до категорії 1, як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС. Цей факт підтверджено посвідченням серія А № 122280 с, виданим 22.11.2011, вкладкою № 602387 с від 22.11.2011 (а.с. 5).

17.01.2018 позивач подав заяву до відповідача щодо встановлення розміру пенсії відповідно до ст. 59 Закону України № 796-ХІІ, виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

24.01.2018 листом № 390/03 Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Житомирської області відмовило у задоволенні зазначеної заяви позивача з посиланням на те, що ОСОБА_1 у період ліквідації аварії 1987 року, працював на ДСП Чорнобильська АЕС, а відповідно права на збільшення пенсії відповідно до ст. 59 Закону України № 796-ХІІ не має та, що пенсія призначена і виплачується позивачу відповідно до вимог діючого пенсійного законодавства (а.с. 13).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України № 796-XII.

Статтею 1 Закону України № 796-ХІІ встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 10 Закону України № 796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з матеріалів справи, позивач отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до ст. 54 Закону України № 796-ХІІ у розмірі відшкодування фактичних збитків як інвалід 2 групи, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону України № 796-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивачу пенсія призначена на підставі ст. 54 Закону України № 796-ХІІ, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду 2 групи - у розмірі відшкодування фактичних збитків (учасниками справи не заперечується).

Водночас ст. 59 вказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.10.2017), визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, вказаною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З аналізу редакцій ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ видно, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Водночас незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

З матеріалів справи видно, що позивач проходив дійсну строкову службу у період з 20.10.1984 до 27.10.1986, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки УКР № 0999815 (а.с. 14) та не заперечується позивачем.

Отже, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1987 року позивач не проходив дійсну строкову службу в армії.

Оскільки позивач проходив строкову військову службу з 20.10.1984 до 27.10.1986, а участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась не під час проходження строкової військової служби, права на проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 59 Закону України № 796-ХІІ - позивач не має.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду правомірність свого рішення про відмову у проведенні позивачу перерахунку пенсії, обчисленої у п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст. 59 Закону України № 796-ХІІ.

З огляду на що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251 КАС України, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (11132, с. Покалів, вул. Середня, 89, Овруцький район, Житомирська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (11100, Житомирська область, м. Овруч, вул. Гетьмана Виговського, 12, код ЄДРПОУ 40380946) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко

Повне судове рішення складене 02 квітня 2018 року