Постанова № 7312807, 17.12.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2009 року №2-а-5882/09/1070

приміщення суду за адресою:

м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , зал судових засідань №1003

час прийняття постанови : 15 год. 55 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лиска І.Г.

при секретарі - Мерденову Д.Ю.

за участю представника позивача - Кубишкіна Н.Г.

представника відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» про стягнення адміністративного господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке», в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 23999 грн. 99 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до змісту статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” підприємства (обєднання), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбачений статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичної особі, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Позивач зазначає, що у 2007 році відповідач на підставі наведених положень чинного законодавства та згідно Акту по контролю за виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету СТОВ «Княжицьке» від 11 грудня 2008 року № 139 мав працевлаштувати 3 інвалідів, а працевлаштував лише одного. Фактично не було працевлаштовано двох інвалідів.

Отже, оскільки у відповідача не було створено 2 (двох) робочих місць для інвалідів, який, відповідно не працевлаштований, то відповідно до статті 20 Закону у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 21313 грн. 04 коп. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2686 грн. 95 коп., що разом складає 23999 грн. 99 коп.

У судовому засіданні представник позивача Кубишкіна Н.Г. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. Додатково пояснила, що відповідач не подавав до Броварського базового місьрайцентру зайнятості звіти Ф.3-ПН із вакантними місцями для працевлаштування інвалідів протягом 2007 року.

Відповідач в судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.

Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказах .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача Кубишкіну Н.Г., суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» зареєстровано, як юридичну особу 20.02.2003 року Броварською районною державною адміністрацією , про що зроблено запис 20.02.2003 року у журналі реєстраційних справ за №04054820ю0010389, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи.

Спеціальним Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов , які дають можливості інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями (Надалі Закон № 875-ХІІ).

Частиною 1 статті 4 Закону № 875-ХІІ передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно з ч. 9 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» зареєстроване у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).

У ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ , чітко визначено зобовязання підприємства , що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості .

Відповідно до листа Броварського базового міськрайцентру зайнятості від 19.05.2008 року№03742, СТОВ «Княжицьке» не подавало звітів Ф. 3-ПН із вакантними місцями для працевлаштування інвалідів протягом 2007 року, що підтвердила також представник позивача у судовому засіданні.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частинами 3 та 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону).

Головним спеціалістом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Кириченко С.О., на підставі Направлення на перевірку №178 від 11 грудня 2008 року в присутності головного бухгалтера СТОВ «Княжицьке» - ОСОБА_5 та начальника відділу кадрів СТОВ «Княжицьке» - ОСОБА_6 11 грудня 2008 року було проведено перевірку дотримання СТОВ «Княжицьке» вимог ст. 19 і ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року , за результатами якої було складено Акт №139 від 11 грудня 2008 року по контролю за виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням адміністративно - господарських санкцій до Державного бюджету.

В результаті перевірки встановлено, що в 2007 році СТОВ «Княжицьке» не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, згідно ст. 19 і ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , у звязку з чим нараховано адміністративно господарські санкції у розмірі 21313 грн. 04 коп.

Відповідно до Акт №139 від 11 грудня 2008 року по контролю за виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням адміністративно - господарських санкцій до Державного бюджету, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2007 році становила 69 осіб , середньооблікова кількість штатних працівників , яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 1; чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях , створених відповідно 4-х відсоткового нормативу 3 ; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця 21313 грн. 04 коп. , що також підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем, у 2007 році СТОВ «Княжицьке», відповідно до наведених положень законодавства та Акту «139 від 11 грудня 2008 року мало створити 3 робочих місця і працевлаштувати 3 інвалідів, а працевлаштував за вказаний період лише 1 інваліда.

Таким чином, Відповідач не виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відтак, наданий Позивачем розрахунок суми позову, предявленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів обґрунтовано складає 23999 грн. 99 коп., з яких 21313 грн. 04 коп. сума адміністративно-господарських санкцій та пеня 2686 грн. 95 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та підлягають задоволенню .

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» (07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Лагунової, 107, ідентифікаційний код 32277523) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2007 рік у розмірі 21313 (двадцять одна тисяча триста тринадцять) грн. 04 коп. та пеню 2686 ( дві тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 95 коп., що разом складає 23999( двадцять три тисячі девятсот девяносто девять) грн. 99 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Лиска І.Г.

Повний текст постанови виготовлено 21.12. 2009 р.