Постанова № 73127746, 27.03.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

27.03.2018р. справа №913/377/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання за участю представників: від позивача від відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5, за довіреністю, адвокат ОСОБА_6, за довіреністю, адвокат Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ”, м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від12.12.2017 (повний текст підписано 15.12.2017) у справі№913/377/17 (суддя Іноземцева Л.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ до відповідачаПриватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ”, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 9 956 626 доларів 64 центів СШАВ С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013 в сумі 9 956 626 доларів 64 центи США (що за офіційним курсом на 18.04.2017 складає 266 957 650 грн. 95 коп.).

В підставу позову позивачем покладено порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013, що укладений між сторонами цієї справи; судове рішення у справі №910/9932/14, яке не виконано відповідачем, приписи статей 509, 526, 530, 610, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтей 173, 174, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.12.2017 року позов Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” до Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ” про стягнення 9 956 626 доларів 64 центи США задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 9 956 626 доларів 64 центи США, судовий збір в сумі 240 000 грн. 00 коп.

Рішення мотивовано обгрунтованістю заявлених позовних вимог, наявністю рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі №910/9932/14 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015, якими встановлено факт невиконання ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" зобов’язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013, та стягнуто з ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість за кредитним договором; не виконання відповідачем рішення суду у справі №910/9932/14, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 15.05.2014 по 13.04.2017.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ”, м. Сєвєродонецьк Луганської області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просило поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги у справі 913/377/17; скасувати рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017 у справі №913/377/17; прийняти нове рішення по справі, яким повністю відмовити у позові ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” до ПрАТ “Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ” про стягнення 9 956 626,64 доларів США заборгованості за процентами за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013.

Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи; з порушенням норм процесуального права та з недоведеністю обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

Зауважує, що відповідно до п.1.4. кредитного договору, проценти за неправомірне користування кредитом – це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання терміну його повернення. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 боржнику надана відстрочка виконання рішення від 12.08.2014 у справі №910/9932/14, отже зобов’язання відповідача зі сплати заборгованості за кредитним договором, закріплені в рішенні суду і мають бути виконані на підставі такого рішення. Тому, вважає, що в період, за який позивачем здійснено нарахування процентів за неправомірне користування кредитом у справі № 913/377/17, строк виконання рішення ще не настав, а відповідно не настав і строк виконання зобов’язань з повернення суми кредиту.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. №2147-VIII Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017 у справі №913/377/17; відкрито апеляційне провадження у справі №913/377/17; встановлено строк для подання іншою стороною відзиву на апеляційну скаргу; зупинено дію рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017 (повний текст підписано 15.12.2017) у справі №913/377/17.

Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” проти задоволення вимог та доводів апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві №09-8-8/243 від 22.02.2018, просить рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу ПрАТ “Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ” без задоволення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2018р. апеляційну скаргу ПрАТ “Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ” призначено до розгляду на 27.03.2018.

27.03.2018р. від ПрАТ “Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ” надійшло клопотання про призначення у справі № 913/377/17 судової економічної експертизи, на вирішення якої просить поставити наступні питання:1) Чи відповідає наявний у матеріалах справи № 913/377/17 розрахунок заборгованості ПрАТ “Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ” перед ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” умовам укладеного між сторонами кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-2199/2-1 від 23.07.2013р. та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором; 2) Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2199/2-1 від 23.07.2013р. вимогам Положення про кредитування про відкриття кредитної лінії № 20-2199/2-1 від 23.07.2013р.

Проведення експертизи просив доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз або Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф.Бокаріуса.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив, наполягав на відсутності потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а також з огляду на неприпустимість затягування розгляду справи.

Розглянувши в нарадчій кімнаті подане апелянтом клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з недотримання апелянтом порядку та терміну звернення з клопотанням про проведення судової експертизи, яке може заявлятися сторонами та вирішуватися судом апеляційної інстанції на стадії підготовчих дій.

До того ж, необхідною передумовою вчинення вказаної процесуальної дії є встановлення судом тих обставин, що факти, які входять до предмету доказування по справі, не можуть бути встановлені іншими засобами доказування окрім використання спеціальних знань при проведенні судової експертизи.

Враховуючи достатність та зрозумілість наданих позивачем доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача, з метою недопущення порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, судом не задоволено клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні, яке відбулося 27.03.2018 р., представник відповідача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Згідно з приписами п. п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення повноважних представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

23.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), Банком, та Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" (ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ"), Позичальником, укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 50 000 000,00 дол. США, із цільовим призначенням – поповнення обігових коштів, та кінцевим терміном повернення не пізніше 20.01.2014, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору банк надає позичальнику кредит в межах ліміту кредитної лінії шляхом перерахування коштів з кредитного на поточний рахунок позичальника №26006620419071/840, відкритий в ПАТ "Промінвестбанк". Перерахування кредиту здійснюється на підставі заяви позичальника протягом 3-х банківських днів, починаючи з наступного банківського дня, за датою отримання.

Згідно з пунктом 3.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 11,0 процентів річних. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод "факт/360", виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при закінченні терміну дії кредиту – в дату, до якої позичальник має право користуватись кредитом.

Проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту, що вказаний в пункті 2.2, сплачуються позичальником щоденно.

При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 4 числа включно місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів). Проценти, що нараховані за останній календарний місяць терміну дії кредиту, не вважаються простроченими протягом 4 календарних днів після закінчення цього терміну.

Позичальник сплачує проценти шляхом перерахування коштів на рахунок №37391620445329/840, відкритий у ПАТ "Промінвестбанк".

Відповідно до пункту 3.3 договору у випадку порушення позичальником встановлених пунктом 2.2 договору строків повернення отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 16,0 процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно пункту 3.2 договору.

В розумінні п.1.4. договору, проценти за неправомірне користування кредитом – це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом після настання строку його погашення, та сплачується Позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором.

Відповідно до п.4.2. договору, позичальник, окрім іншого, зобов’язався у встановлений цим договором строк повернути отримані суми кредиту шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий в ПАТ «Промінвестбанк» на погашення заборгованості по даному договору; своєчасно сплачувати плату за кредит, проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Згідно з пунктами 6.1, 6.7 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов договору.

10.01.2014 до кредитного договору №20-2199/2-1 укладено договір про внесення змін та доповнень №20-0020/2-1, яким сторони: змінили кінцевий термін повернення кредиту – не пізніше 30.04.2014; доповнили пункт 3.2 договору абзацом наступного змісту: "починаючи з 20.01.2014 проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 11,75% річних"; доповнили пункт 3.3 договору абзацом наступного змісту: "починаючи з 20.01.2014 проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із процентної ставки у розмірі 16,75% річних".

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі №910/9932/14 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 встановлено факт наявності заборгованості позичальника за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013 станом на 15.05.2014р., що становить 50000000 доларів США (гривневий еквівалент на 15.05.2014 р. - 583149150,00 грн.) боргу по кредиту, 228472,23 доларів США (гривневий еквівалент на 15.05.2014 р. - 2664667,73 грн.) - сума заборгованості по відсотках, правомірність нарахування пені, за результатами чого прийнято рішення про стягнення з ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк":

-583 149 150 грн. 00 коп. (що за офіційним курсом НБУ станом на 15.05.2014 складало 50 000 000,00 дол. США) – простроченої заборгованості за кредитом;

-2 664 667 грн. 73 коп. (що за офіційним курсом НБУ станом на 15.05.2014 складало 228 472,23 дол. США) – прострочених процентів за користування кредитом за період з 24.07.2013 по 14.05.2014;

-4 203 924 грн. 41 коп. – пені за прострочення сплати кредиту за період з 01.05.2014 по 14.05.2014;

-2 808 грн. 85 коп. – пені за прострочення сплати процентів за 04.05.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 виконання рішення від 12.08.2014 у справі №910/9932/14, з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015, відстрочено строком на один рік до 24.05.2017.

На час винесення судом першої інстанції оспорюваного рішення, заборгованість за кредитом відповідачем не погашена, що не спростовано відповідачем.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач останній раз здійснив погашення кредиту 09.02.2015 в сумі 4 362 708,97 дол. США та 22.04.2015 в сумі 973 441,47 дол. США (а.с. 62, том 1), проценти за користування кредитом сплачувалися 04.06.2014, 02.07.2014, 05.08.2014, 08.09.2014, 03.10.2014, 04.11.2014, 03.12.2014, 29.12.2014, 05.02.2015, 12.03.2015, 02.04.2015, 07.05.2015, 16.06.2015 на загальну суму 6 290 309,93 дол. США (а.с. 63-74, том 1).

Отже, виконання рішення суду у справі №910/9932/14 здійснено відповідачем частково, борг за кредитом сплачено в сумі 5 336 150,44 дол. США, проценти за користування кредитом сплачено в сумі 228 472,23 дол. США, пеня не погашена, що підтверджується виписками з рахунку відповідача.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, виходячи з процентної ставки в розмірі 11,75% річних (що є правом позивача), в сумі 9 956 626 доларів 64 центи США (що за офіційним курсом на 18.04.2017 складає 266 957 650 грн. 95 коп.) за період з 15.05.2014 по 13.04.2017.

Докази повного або часткового погашення наявної заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013 в матеріалах справи відсутні.

Докази повного виконання рішення суду у справі №910/9932/14 матеріали справи також не містять.

Факт наявності заборгованості відповідача по відсотках за користування кредитом в сумі 9 956 626 доларів 64 центи США підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами ( ст.629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір №20-2199/2-1 від 23.07.2013 з врахуванням договору про внесення змін, є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт невиконання відповідачем зобов'язань з повернення суми одержаного кредиту у строк, встановлений договором (не пізніше 30.04.2014), неналежного виконання зобов’язань зі сплати процентів за користування кредитом за період з 24.07.2013 по 14.05.2014 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі №910/9932/14.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому суд апеляційної інстанції вважає безсумнівними факти, встановлені судами при розгляді справи №910/9932/14, які не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

В силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи правову позицію, викладену Верховним судом України у постанові від 25.05.2016р. № 6-157цс16, та виходячи з системного аналізу наведених вище статей Цивільного кодексу України та умов кредитного договору, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін за кредитним договором, не позбавляє кредитора права на отримання процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, прийняте судом рішення не припиняє дії кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013, що укладений між сторонами цієї справи, та не припиняє обов'язку позичальника сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому умовами договору, оскільки проценти за користування кредитом підлягають сплаті до моменту фактичного повернення суми кредиту.

Надання судом відстрочки виконання судового рішення не може бути підставою для звільнення боржника від сплати процентів за користування кредитними коштами на час такої відстрочки, оскільки остання не стосується існуючого між сторонами цивільно-правового зобов'язання повернути суму кредиту, а є лише засобом, відповідно до якого позивач не вправі здійснити примусове виконання рішення відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" раніше, ніж встановлено умовами такої відстрочки. Відстрочка виконання судового рішення не звільняє позичальника від обов'язків, що витікають з факту користування неповернутими кредитними коштами.

Після прийняття судом рішення у справі №910/9932/14 про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом, пені, надання відстрочки його виконання, грошові зобов'язання боржника, що виникли з договору про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013, не припинились; сума кредиту боржником не сплачена. Відтак, визначені кредитним договором проценти, як плата за користування кредитом, підлягають нарахуванню банком та сплаті позичальником до моменту повного повернення стягнутих рішенням суду у справі №910/9932/14 кредитних коштів.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 15.05.2014 по 13.04.2017 в сумі 9 956 626 доларів 64 центи США.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017 у справі №913/377/17.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційний перегляд рішення господарського суду Луганської області від 12.12. 2017 року у даній справі покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" на рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017 (повний текст складено 15.12.2017) у справі №913/377/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017 (повний текст складено 15.12.2017) у справі №913/377/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 27.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено 02.04.2018р.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано 3 екз.:

1 - позивачу; 1 - відповідачу;

1 - у справу.