Рішення № 73127729, 29.03.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/121/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Українське насіння», юридична адреса: с. Красне, Кегичівський район, Харківська область, 64032; вул. Академіка Проскури, 1 БЦ «Телесенс», м. Харків, 61070

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ», с. Стахорщина, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16093

про стягнення 315173грн.81коп.

у присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №01/1603 від 16.03.2018)

від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 29.03.2018 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 258737грн.22коп. боргу, 38810грн.58коп. штрафу та 17626грн.01коп. 30% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 15.11.2017 по 05.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу №УС100000081 від 10.03.2017 по видатковим накладним №100000141 від 06.04.2017, №100000155 від 11.04.2017 та №100000181 від 05.05.2017 позивачем передано відповідачу сільськогосподарську продукцію – насіннєвий матеріал в асортименті. За повідомленням позивача, частину переданого товару відповідач повернув по накладним на повернення №100000001, №100000002, №100000003 від 14.11.2017. За твердженням позивача, вартість залишеного у себе товару відповідач не оплатив, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг, який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, позивач просить застосувати до відповідача за прострочення оплати товару заходи відповідальності, передбачені п.7.1. договору у вигляді стягнення штрафу, а також стягнути встановлені п.4.6. договору 30% за користування чужими коштами.

У строк, встановлений судом, відзив відповідачем не надано. Про поважність причин ненадання відзиву на позов відповідач суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату. Причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Таким правом учасники справи користуються на власний розсуд, окрім випадків, коли явка учасника справи визнана судом обов’язковою і він зобов’язаний з’явитись в судове засідання за викликом суду.

За правилами ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов’язковою, відсутність відповідача в засіданні не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

10 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма «Українське насіння» (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу №УС100000081 (далі по тексту – договір), за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти і оплатити на умовах даного договору сільськогосподарську продукцію – насіннєвий матеріал в асортименті.

Відповідно до п.1.2. договору асортимент, ціна, кількість і строк поставки товару обумовлюється сторонами в специфікації на кожну партію товару, що є невід’ємною частиною договору (додаток №1).

До матеріалів справи надано три специфікації, підписані сторонами та скріплені їх печатками, в яких сторони узгодили асортимент, ціну, кількість і строк поставки трьох партій товару.

Згідно із специфікацією №1 позивач зобов’язався поставити відповідачу насіння гібриду соняшника Тітанік Екстра (F1) в кількості 80 мішків, загальною вартістю 140160грн.00коп. в строки по « 10» квітня 2017 року включно.

Відповідно до специфікації №2 позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу насіння гібриду соняшника Тітанік Стандарт (F1) в кількості 80 мішків загальною вартістю 80001грн.60коп. в строки до « 15» квітня 2017 року включно.

Згідно із специфікацією №3 позивач зобов’язався поставити відповідачу насіння гібриду соняшника Тітанік Екстра (F1) в кількості 83 мішки загальною вартістю 145416грн.00коп. в строки по « 06» травня 2017 року включно.

У розділі 3 договору сторони узгодили умови поставки товару та встановили, що продавець здійснює поставку товару на базисі EXW – склад продавця (Інкотермс 2000) (п.3.1. договору). Товар, що поставляється продавцем протягом дії даного договору, замовляється й оплачується покупцем і відвантажується продавцем партіями, визначеними сторонами в специфікаціях (п.3.3. договору). Представники покупця при одержанні товару на складі продавця, зобов’язані підтвердити свої повноваження шляхом надання оригіналу доручення, виданого представникові покупця для здійснення їм прийняття товару, а також пред’явити документ, що посвідчує особу. У випадку не виконання даної умови продавець має право відмовити у відпустці товару (п.3.4. договору). Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п.3.5. договору). Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару на його адресу. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (п.3.6. договору).

В силу п.10.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами й діє до « 31» грудня 2017р., а у відношенні виконання зобов’язань – до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору №УС100000081 від 10.03.2017, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що, за умовами цього договору, свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір №УС100000081 від 10.03.2017 є обов’язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналіз змісту договору №УС100000081 від 10.03.2017, свідчить, що у зв’язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, які регулюються нормами глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

На виконання договору та специфікацій №1, 2, 3 до даного договору позивачем передано відповідачу: по видатковій накладній №100000141 від 06.04.2017 насіння гібриду соняшника Тітанік Екстра (F1) в кількості 80 мішків, загальною вартістю 140160грн.00коп.; по видатковій накладній №100000155 від 11.04.2017 насіння гібриду соняшника Тітанік Стандарт (F1) в кількості 80 мішків загальною вартістю 80001грн.60коп.; та по видатковій накладній №100000181 від 05.05.2017 насіння гібриду соняшника Тітанік Екстра (F1) в кількості 83 мішки загальною вартістю 145416грн.00коп.

Загальна вартість переданого товару становить 365577грн.60коп.

Про отримання відповідачем товару, погодження з ціною та асортиментом поставленого товару свідчать відбиток печатки відповідача та підписи представників відповідача на вищевказаних видаткових накладних, повноваження яких на отримання цінностей від позивача для відповідача підтверджуються відповідно до вимог п.3.4. договору довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №14 від 06.04.2017, №15 від 11.04.2017 та №28 від 05.05.2017.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не надані заперечення щодо факту отримання від позивача на підставі договору поставки по видатковим накладним, покладеним в основу позову, товару загальною вартістю 365577грн.60коп., а також не надано доказів, що спростовують даний факт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов’язання в частині поставки товару відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пунктах 4.2., 4.8. договору сторонами узгоджено, що остаточний розрахунок за поставлений за договором товар покупець зобов’язаний здійснити в термін по « 31» жовтня 2017 року включно. Оплата покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

За повідомленням позивача, частину отриманого товару відповідач повернув позивачу.

Даний факт підтверджується накладними на повернення від покупця №100000003 від 14.11.2017 на суму 19000грн.38коп., №100000001 від 14.11.2017 на суму 64824грн.00коп., та №100000002 від 14.11.2017 на суму 14016грн.00коп.

Всього відповідачем повернуто, а позивачем прийнято товару на загальну суму 97840грн.38коп.

За твердженням позивача, коштів в рахунок оплати товару, отриманого по видатковим накладним, покладеним в основу позову, на рахунок позивача від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів оплати в повному обсязі вартості отриманого товару, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов’язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов’язань.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар.

Разом з тим, оскільки позивачем поставлено відповідачу згідно з видатковими накладними, покладеними в основу позову, товар загальною вартістю 365577грн.60коп., а повернуто відповідачем товару на загальну суму 97840грн.38коп., то фактично розмір боргу станом на день винесення рішення становить 267737грн.22коп. Однак позивач просить суд стягнути з відповідача 258737грн.22коп. боргу.

За змістом ч.1, 2 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Тобто відповідно до норм господарського процесу при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права, спосіб його захисту, та тільки він вправі розпоряджатись предметом спору під час провадження у справі, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. До того ж, з огляду на принцип рівності учасників судового процесу перед судом і законом суд не вправі самостійно змінювати (збільшувати) розмір позовних вимог.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору №УС100000081 від 10.03.2017 по видатковим накладним №100000141 від 06.04.2017, №100000155 від 11.04.2017 та №100000181 від 05.05.2017, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 258737грн.22коп. боргу є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі в межах заявленого розміру.

Відповідно до п.4.6., 4.7. договору при здійсненні покупцем оплати товару після строку, зазначеного в п.4.2. даного договору, покупець у порядку ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України зобов’язаний сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 30% річних від простроченої суми, що підлягає до оплати згідно з п.4.1. договору. Відсотки нараховуються від дня, коли товар повинен бути оплачений (п.4.2.) і до дня його фактичної оплати на суму простроченого платежу за весь період прострочення. Оплата відсотків, передбачених п.4.6. даного договору є оплатою за користування чужими коштами, що визначена ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 17626грн.01коп. 30% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 15.11.2017 по 05.02.2018.

Згідно із ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

В силу ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Здійснивши перевірку розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку, оскільки фактично розмір процентів, нарахований на визначену позивачем суму боргу та за вказаний позивачем період, становить 17650грн.84коп., тобто більше, аніж заявлено позивачем до стягнення. Разом з тим, з огляду на вищенаведені вимоги норм господарського процесу, судом розглядаються вказані вимоги позивача лише в межах заявленого розміру.

Згідно із п.7.1. договору у випадку якщо покупець не зробить оплату в строки, згідно п.4.2. договору, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від вартості товару.

З посиланням на дану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 38810грн.58коп. штрафу.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов’язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч.2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Здійснивши перевірку розрахунку штрафу, судом встановлено, що розрахунок здійснений з урахуванням умов договору та є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами є правомірними і задовольняється судом в повному обсязі. При цьому вимога позивача про стягнення з відповідача 30% річних за користування чужими грошовими коштами задовольняється судом в межах заявленого розміру.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю, в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 258737грн.22коп. боргу, 38810грн.58коп. штрафу та 17626грн.01коп. 30% річних за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 4727грн.61коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.74, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Українське насіння» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ», с.Стахорщина, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16093 (ідентифікаційний код 30924870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Українське насіння», юридична адреса: с.Красне, Кегичівський район, Харківська область, 64032; вул.Академіка Проскури, 1 БЦ «Телесенс», м.Харків, 61070 (ідентифікаційний код 30773793) 258737грн.22коп. боргу, 17626грн.01коп. процентів річних за користування чужими грошовими коштами, 38810грн.58коп. штрафу та 4727грн.61коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення підписано 03 квітня 2018 року.

Суддя Т. Г. Оленич