Ухвала суду № 73127481, 29.03.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.03.2018 Справа № 920/10/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Заєць С.В.

секретар судового засідання – Гордієнко Ж.М.

розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/10/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Сумської

дирекції ПАТ «Укрпошта»,

до відповідача: ОСОБА_1 забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради,

про визнання розрахунку орендної плати недійсним

за участю представників сторін:

від позивача – не прибув.

від відповідача - ОСОБА_2;

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про визнання ч. 2 зміни № 2 від 08 серпня 2011 року до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-305 від 30 січня 1998 року, укладену між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та УДППЗ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта», недійсною.

30.01.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву від 29.01.2018 № 48/18 юр, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи тим, що господарським судом у 2014 році вже розглядалась справа № 920/2154/13 з подібним предметом позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.03.2018 надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

30 січня 1998 року між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради (правонаступником якого є ОСОБА_1 забезпечення ресурсних платежів Сумські міської ради) і Сумським поштамтом (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Сумської дирекції) було укладено договір № ФМ-305 (і за текстом «Договір»), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв на умовах, визначених Договором, в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 43, загальною площею 86,5 кв.м., для розміщення відділення зв'язку.

Згідно акту приймання-передачі від 30.01.1998 позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначене майно в оренду.

У зв’язку з реорганізацією Сумського поштамту Сумського обласного підприємства поштового зв'язку Міністерства зв’язку України в Сумський поштамт Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта 28.08.2000 до Договору було укладено зміну № 1, якою також було внесено зміни до розрахунку орендної плати.

02.06.2008 між сторонами було укладено Зміну № 2, якою також внесено зміни до розрахунку орендної плати.

Згідно з пунктом 10.1. договору у редакції зміни № 2, строк його дії встановлюється до 30.01.2018.

Орендна плата та порядок розрахунків визначено сторонами у розділі 4 договору оренди.

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції зміни № 2 від 02.06.2008) орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради.

Нарахування орендної плати починається з дня підписання акту приймання-передачі об’єкта оренди (п. 4.2. договору).

Орендна плата за орендований об’єкт сплачується орендарем щомісячно в строк до 15-го числа кожного наступного місяця (п. 4.3. договору).

Розмір орендної плати визначається на підставі розрахунку розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна, який є додатком № 3 до договору оренди № ФМ – 305 від 30.01.1998.

Відповідно до розрахунку розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, вул.. Ковпака, 43, площею 86,5 кв.м., в редакції від 08 серпня 2011 року, орендна плата з 1 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року встановлюється на рівні 1 гривня на рік, а у подальшому складає 2201 грн. 93 коп. множиться на I п.р. (Індекс інфляції за період з 01.06.2010 року по грудень 2011 року) множиться на Iм. (Індекс інфляції за перший місяць оренди) за січень 2012 року додається 20% ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

З 28 січня 2016 року укладено зміну № 3 до вказаного договору оренди, якою встановлено з 01.01.2016 року строком на 5 років розмір орендної плати за користування приміщенням на рівні 1 грн. у рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна частина зміни № 2 від 08.08.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-305 від 30.01.1998 не відповідає вимогам закону. Статтею 6 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» визначено, що підприємства зв'язку, що розповсюджують періодичні видання, означені у цій статті користуються орендою та послугами поштового, телеграфного та телефонного зв'язку у порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій. Пунктом 10 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 року № 786 передбачено, що підприємства зв'язку, що розповсюджують періодичні видання, зазначені у цьому пункті та бюджетні організації користуються орендою за плату на рівні 1 грн. на рік. Аналогічні положення містились у Методиках розрахунку орендної плати, затверджених Сумською міською радою за період дії зміни № 2 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-305 від 08 серпня 2011 року (у деяких визначалась орендна плата на рівні 1 грн. на рік, у інших 8 коп. на місяць). Зазначені права пошти є імперативними і жодні орендодавці державного і комунального майна не можуть відхилятись від їх положень (це підтверджують постанови Верховного Суду України між тими ж сторонами від 29.04.2015 по справі № 920/48/14, від 13.05.2015 по справі № 920/55/14 та від 27.05.2015 року по справі № 920/49/14). Відповідач заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності до вимог.

Згідно зі ст.ст. 73-79, 86, 104 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні господарського суду Сумської області знаходилася справа № 920/2154/13 за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта», м. Суми (правонаступником якого є позивач у справі № 920/10/18) до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми (правонаступником якого є відповідач у справі № 920/10/18) про визнання частин договору недійсним, в тому числі розділу ІІ зміни № 2 від 08 серпня 2011 до розрахунку орендної плати до договору № ФМ-305 від 30.01.1998. Рішенням господарського суду Сумської області від 03.02.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 у задоволенні позову Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта», відмовлено. При цьому, в обґрунтування позовних вимог у справі № 920/2154/13 УДППЗ «Укрпошта» посилалося на те, що спірні частини договорів не відповідають вимогам закону, оскільки позивач відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» користується орендою комунального майна в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій. Відповідно до Методик розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затверджених відповідними рішеннями Сумської міської ради, що діяли на час укладення спірних частин договору та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», для організацій та установ, що утримуються за рахунок державного бюджету передбачено орендну плату в розмірі 0,08 грн. в місяць та 1 грн. на рік. Спірна частини договору оренди, всупереч чинному законодавству визначають інший, відмінний від передбаченого законодавством розмір орендної плати.

З викладеного судом встановлено, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав що і позов у справі № 920/10/18, є таке, що набрало законної сили, рішення господарського суду Сумської області від 03.02.2014 у справі № 920/2154/13.

При цьому, суд вважає неприйнятними посилання позивача на те, що підставою позову є постанова Верховного суду України від 27 травня 2015 року у справі № 920/49/14 з огляду на наступне.

За приписами ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, у справі «Христов проти України» (19 лютого 2009 року), згадуючи й про справу «Брумареску проти Румунії», Європейський суд з прав людини «повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.»

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З урахуванням викладених обставин, суд закриває провадження у справі № 920/10/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Сумської дирекції, до відповідача - ОСОБА_1 забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, про визнання ч. 2 зміни № 2 від 08.08.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-305 від 30.01.1998, укладеного між сторонами, недійсною, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231, п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись ст. ст. 175, 231, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 920/10/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Сумської дирекції до відповідача ОСОБА_1 забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про визнання ч. 2 зміни № 2 від 08.08.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-305 від 30.01.1998, укладеного між сторонами, недійсною – закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст ухвали складено 03.04.2018.

Суддя С. В. Заєць