Рішення № 73126973, 03.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018

Справа № 910/1753/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 40 879,25 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 40 879,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим вагони № 55174437, № 61632923, № 56143381, № 59675728, № 61603437, № 67431981, № 59961300, № 53750089, № 67072603 з вантажем (вугілля), прибули з недостачею на загальну суму 40 879,25грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

26.03.2018 представником відповідача подано відзив на позову заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що позивач вимагає стягнення збитків, при цьому, в порушення ст. 115 Статуту залізниць України, не надає жодних належних і допустимих доказів отримання збитків, а саме відсутні документи на підтвердження оплати оспорюваного вантажу, а відтак збитки позивача є недоведеними. Також, відповідач зазначає, що згідно п. 3 Правил заявлення та розгляду претензій (зареєстровано в Мінюсті 08.07.2002 № 586/6856) претензії про відшкодування за втрату та псування або пошкодження вантажу пред’являються щодо кожної відправки окремо.; на однорідні вантажі, завантажені на одній станції одним відправником на одну станцію призначення на адресу одного одержувача, допускається пред’явлення однієї претензії на групу відправок, але не більше п’яти, а на вантажі, на які складено один комерційний акт на маршрут або групу вагонів, - на всі підправки в акті, однак, позивачем пред’явлено позов одразу по п‘яти залізничним накладним (відправкам).

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі – позивач) відповідно до залізничних накладних № 47590567 від 23.07.2017, № 47590542 від 23.07.2017, № 47593595 від 23.07.2017, № 46951265 від 07.07.2017 та № 47270673 від 15.07.2017 здійснило відправлення вугілля зі станції Богуславський на станцію Кривий Торець одержувачу – ТОВ «Донінтервугілля».

По прибутті вагонів № 55174437, № 61632923, № 56143381, № 5965728, № 61603437, № 67431981, № 59961300, № 53750089 та № 67072603 на станцію Кривий Торець Донецької залізниці було складено комерційні акти:

- № 491003/51 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 55174437 складає 4 350 кг.,

- № 491003/52 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 61632923 складає 4 200 кг.;

- № 491003/53 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56143381 складає 4 450 кг.;

- № 491003/54 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 59675728 складає 4 350 кг.;

- № 491003/55 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 61603437 складає 3 750 кг.;

- № 491003/50 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 67431981 складає 6 450 кг.;

- № 491003/49 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 59961300 складає 1 800 кг.;

- № 491003/28 від 09.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 53750089 складає 1 200 кг.;

- № 492006/48 від 16.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 67072603 складає 3 600 кг.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 40 879,25 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних № 47590567 від 23.07.2017, № 47590542 від 23.07.2017, № 47593595 від 23.07.2017, № 46951265 від 07.07.2017 та № 47270673 від 15.07.2017 від 02.07.2017.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами:

- № 491003/51 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 55174437 складає 4 350 кг.,

- № 491003/52 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 61632923 складає 4 200 кг.;

- № 491003/53 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 56143381 складає 4 450 кг.;

- № 491003/54 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 59675728 складає 4 350 кг.;

- № 491003/55 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 61603437 складає 3 750 кг.;

- № 491003/50 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 67431981 складає 6 450 кг.;

- № 491003/49 від 25.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 59961300 складає 1 800 кг.;

- № 491003/28 від 09.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 53750089 складає 1 200 кг.;

- № 492006/48 від 16.07.2017, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 67072603 складає 3 600 кг..

Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.

Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: «Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)». Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач – ТОВ «Донінтервугілля» передало право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого залізничними накладними 47590567 від 23.07.2017, № 47590542 від 23.07.2017, № 47593595 від 23.07.2017, № 46951265 від 07.07.2017 та № 47270673 від 15.07.2017 від 02.07.2017 вантажовідправнику - ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувача на відповідних залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки:

- №1/3984 від 10.08.2017 про вартість вугільної продукції, підписаної директором філії ПТП «Павлоградвантажтранс» і головним бухгалтером ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», та відповідно до якої, вартість вугільної продукції у вагонах № 55174437, № 61632923, № 56143381, № 59675728, № 61603437 складає 1 221, 14грн. з ПДВ;

- №1/3983 від 10.08.2017 про вартість вугільної продукції, підписаної директором філії ПТП «Павлоградвантажтранс» і головним бухгалтером ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», та відповідно до якої, вартість вугільної продукції у вагоні № 67431981 складає 1 115,78 грн. з ПДВ;

- №1/3981 від 10.08.2017 про вартість вугільної продукції, підписаної директором філії ПТП «Павлоградвантажтранс» і головним бухгалтером ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», та відповідно до якої, вартість вугільної продукції у вагоні № 59961300 складає 1 347,94 грн. з ПДВ;

- №1/3600 від 27.07.2017 про вартість вугільної продукції, підписаної директором філії ПТП «Павлоградвантажтранс» і головним бухгалтером ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», та відповідно до якої, вартість вугільної продукції у вагоні № 53750089 складає 1 552,82 грн. з ПДВ;

- №1/3602 від 27.07.2017 про вартість вугільної продукції, підписаної директором філії ПТП «Павлоградвантажтранс» і головним бухгалтером ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», та відповідно до якої, вартість вугільної продукції у вагоні № 67072603 складає 1 249,58 грн. з ПДВ.

У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що розмір збитків доводиться тільки документами про оплату вантажу, оскільки положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідок про вартість вугільної продукції, які складені відправником вантажу та підтверджують вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:

- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;

- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

З урахуванням вищевикладеного, фактична нестача вантажу у вагоні № 55174437 -3 654,50 кг. на суму 4 462,65 грн.; у вагоні № 61632923 – 3 505,5 кг. на суму 4 280,70 грн.; у вагоні № 56143381 – 3 755,5 кг. на суму 4 585,99 грн., у вагоні № 59675728 – 3 654,5 кг. на суму 4 462,35 грн.; у вагоні № 61603437 – 3 054,5 кг. на суму 33 729,97 грн., у вагоні № 67431981 – 5 765,5 кг. на суму 6 433,02 грн., у вагоні № 59961300 – 1 107 кг. на суму 1 492,16 грн., у вагоні № 53750089 -502 кг. на суму 795,51 грн., у вагоні № 67072603 – 2 910,5 кг. на суму 3 636,90 грн.

В свою чергу, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позивачем зазначено, що вартість збитків, внаслідок недостачі у вагоні № 53750089 складає 7 795,51 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи та здійсненому судом перерахунку заявленої до стягнення суми.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 33 879,25 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, в свою чергу, заперечення відповідача наведені у відзиві, повністю спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76; ідентифікаційний код: 00178353) збитки в розмірі 33 879 (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 46 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 03.04.2018.

Суддя О.А. Грєхова