Ухвала суду № 73125210, 02.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 760/18843/15-ц

апеляційне провадження № 06.115/796/141/2018

02 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі:

головуючого: Саліхова В.В.

суддів: Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ХЛАДОПРОМ» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1 про припинення порушень прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», про визнання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим в Україні та про відновлення становища, яке існувало до порушення прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19.11.2015 позов задоволено. Визнано словесний знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим в Україні знаком ПрАТ «ХЛАДОПРОМ» відносно товару 30 класу МКТП «морозиво» станом на 29.09.2000. Зобов'язано ДСІВУ опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомості про визнання словесного знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим в Україні знаком ПАТ «ХЛАДОПРОМ» для товару 30 класу МКТП «морозиво» станом на 29.09.2000. Зобов'язано ДСІВУ відхилити реєстрацію знаку для товарів і послуг за заявкою № m2015 17568 від 08.10.2015 на ім'я ОСОБА_1 Зобов'язано ОСОБА_1 виконати передбачені п. 3.2.9 Ліцензійного договору №12 від 03.03.2015 умови та подати до ДСІВУ клопотання про продовження строку дії свідоцтва України НОМЕР_1. Зобов'язано внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про продовження строку дії свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг та опублікувати відомості про це у офіційному Бюлетені «Промислова власність». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ХЛАДОПРОМ» судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 07.02.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове. У задоволенні позову ПрАТ (ТОВ) «ХЛАДОПРОМ» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1 про припинення порушень прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», про визнання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим в Україні та про відновлення становища, яке існувало до порушення прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 37310 відмовити. Стягнуто з ПрАТ (ТОВ) «ХЛАДОПРОМ» на користь ПАТ (ПрАТ) «Львівський холодокомбінат» судовий збір в розмірі 535,92 грн.

26.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про роз'яснення постанови Апеляційного суду м. Києва від 07.02.2018, а саме: на підставі яких доказів та фактичних даних, які містяться в матеріалах справи, суд на арк. 10 постанови робить висновок, що знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом НОМЕР_1 від 16.02.2004 є загальновживаним для товарів і послуг певного виду (морозива) який не відрізняє його, а лише відображає товарну природу виробу.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча неодноразово повідомлялися про час та місце розгляд заяви.

Заявник ОСОБА_1, повідомлявся належним чином, здійснювалося оголошення в тому числі на офіційному веб-порталі судової влади України, однак в судове засідання не з'явився, заяви про причини неявки суду не надав.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 3 ст. 271 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути заяву за відсутності сторін та зацікавлених осіб по справі.

Колегія суддів, вивчивши подану заяву, вважає, що в задоволенні заяви про роз'яснення постанови слід відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Як роз'яснено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до ст. 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Отже, діюче процесуальне законодавство зазначає, що постанова суду повинна бути зрозумілою, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Заявник, подаючи відповідну заяву, повинен був вказати, що саме у резолютивній частині постанови апеляційного суду йому є незрозумілим, які є варіанти її тлумачення, як саме невизначеність та нечіткість резолютивної частини постанови суду може вплинути на ефективність виконання останньої.

У постанові Апеляційного суду вказано: «ІНФОРМАЦІЯ_1», як позначення не відрізняє товар одного виробника від аналогічних подібних товарів інших виробників, це вид морозива. Знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» відображає лише товарну природу виробу. Позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 є загальновживаним для товарів певного виду (виду морозива)».

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 зазначив, що вищевказані обставини в суді першої та апеляційному порядку жодним із учасником справи та судом не обговорювалось та не вирішувалось питання щодо загальновживаності знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом НОМЕР_1 від 16.02.2004. Вказав, що визнання загальновживаним знаку для товарів і послуг може бути здійснено виключно на підставі висновку судової експертизи в сфері інтелектуальної власності із постановленням конкретних питань експерту на вирішення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд аналізуючи всі матеріали справи в їх сукупності та на підставі внутрішнього переконання дійшов вищевказаного висновку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення вищезгаданої заяви не має.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що резолютивна частина рішення є проста, доступна, зрозуміла, така, що не припускає іншого тлумачення та зазначена обставина не може вплинути на ефективність виконання постанови.

Також колегія суддів, звертає увагу на вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 271 ч. 2 ст. 381, п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: О.Ф. Лапчевська

Б.Б.Левенець