Постанова № 73125143, 29.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 757/8530/17-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Новак Р.В.

29 березня 2018 року м. Київ

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Шкоріної О.І.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2018 року за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Дружби» про забезпечення позову в справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Дружби» до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дію та відшкодувати шкоду,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСББ «Квартал Дружби» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 та просило зобов'язати відповідача:

демонтувати лоджію, незаконно прибудовану в 5 секції житлово-офісного комплексу АДРЕСА_1 на рівні 13 поверху суміжно з кв. 235;

відшкодувати шкоду завдану конструктивним елементам зазначеного комплексу, шляхом приведення конструктивних елементів, а саме стіни та покрівлі будинку на місці спорудження лоджії, у попередній стан.

Також у січні 2018 року ОСББ «Квартал Дружби» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити її відчуження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2018 заяву задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 та з забороною її відчуження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Посилається на необґрунтованість ухвали. Вказує, що позбавлена права розпоряджатися своїм нерухомим майном, яке жодним чином не стосується предмету позову, а тому не може утруднити виконання рішення суду. Зазначила на не співмірність вжитих судом заходів заявленими позивачем вимогами.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3243/2018Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

У судовому засіданні представник ОСББ «Квартал Дружби» - Панкратова Л.М. заперечувала проти апеляційної скарги та просила залишити ухвалу суду без змін.

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просила задовольнити апеляційну скаргу з підстав наведених в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що неприйняття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосовано судом не тільки у випадку існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а й за наявності реальної ймовірності такого відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Звертаючись до суду, заявник належним чином вказав причини, у зв'язку із якими необхідно вжити заходи забезпечення позову та обґрунтував існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є спір щодо зобов'язання відповідача демонтувати лоджію, незаконно прибудовану в 5 секції житлово-офісного комплексу АДРЕСА_1 на рівні 13 поверху суміжно з кв. 235 та відшкодування шкоди завданої такими діями.

Встановлено, що квартира №235 по бульвару Дружби Народів в м. Києві належить на праві власності ОСОБА_2 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.04.2016 (а. с. 48).

Враховуючи те, що майно, яке знаходиться у ОСОБА_2, може бути відчужене на момент виконання рішення, тому наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що вищевказана квартира виставлена на реалізацію.

Таким чином, колегія суддів визнає законними й належно мотивованими висновки районного суду про наявність підстав до вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що квартира відповідача не стосується предмету спору є необґрунтованими, враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до звіту виготовленого КМБТІ експертом встановлено, що спорудження лоджії, (яку в позові позивач просить демонтувати) відбулось в квартирі відповідача, а тому порядок вчинення таки дій буде встановлюватися при розгляді справи по суті.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 позбавлена права розпоряджатися своїм нерухомим майном не можуть бути підставо для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки чинними нормами цивільно-процесуального права встановлені такі обмеження з метою забезпечення виконання рішення суду до настання обставин, коли відпаде така необхідність.

Разом з тим, відповідач не позбавлена можливості володіти та користуватися своєю квартирою.

Таким чином, права ОСОБА_2 оскаржуваною ухвалою не порушено.

Отже, ухвала суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 02.04.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

О.І.Шкоріна