Постанова № 73125134, 28.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

Справа 756/5081/14-ц Головуючий у І-й інстанції -Шумейко О.І.

апеляційне провадження № 22-ц/796/2837/2018 Доповідач Заришняк Г.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Ткаченко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року в справі за позовом заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, відновлення становища, що існувало до порушення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заступник прокурора міста Києва звернувся в суд з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, відновлення становища, що існувало до порушення.

В обґрунтування позову зазначав, що у грудні 2009 року відповідачем Київською міською радою прийнято рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до земельно-кадастрової інформації на земельну ділянку остання відноситься до земель рекреаційного призначення. У порушення норм Земельного кодексу України спірну земельну ділянку передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто для потреб не пов'язаних з рекреаційними. Крім того, проект землеустрою в порушення вимог ст. ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України не погоджений природоохоронним органом, а саме: структурним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а також не проведена обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки.

За таких обставин, позивач вказує, що оспорюване рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним у судовому порядку. Також державний акт на право власності на спірну земельну ділянку має бути визнаний недійсним як такий, що підписаний на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування. Заступник прокурора міста Києва зазначає, що оскаржуваним рішенням відповідача порушено право територіальної громади міста Києва на землю, яке підлягає захисту у спосіб, визначений п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.

Враховуючи наведене, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1103/3172 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ", визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_4, зареєстрований 28 квітня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02489, відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки, площею 0,10 га у м. Києві, пров.Петрівський, 71 Оболонського району м. Києва, кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 387 073,79 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1103/3172 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у провулку Петрівському,71, Оболонського району м. Києва".

Визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, що розташована у провулку Петрівському, 71, Оболонського району м. Києва, кадастровий номер: НОМЕР_2, виданий ОСОБА_4, зареєстрований 28 квітня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02489, серія НОМЕР_1.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2, який не брав участь у справі, і суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову - відмовити.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Інші учасники справи до суду не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що рішенням Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1103/3172 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1, передано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у у АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. (а.с. 8-9).

На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОСОБА_4 28 квітня 2010 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, яка розташована у АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, серія НОМЕР_1. (а.с. 10-11).

Звертаючись до суду з даним позовом, Заступник прокурора міста Києва, діючи в статусі позивача, а не представника, посилався на те, що земельна ділянка належить до земель рекреаційного призначення, і на ній законодавчо заборонена діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню її за призначенням, а також зазначав, що проект землеустрою не погоджено природоохоронним органом, обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки проведена не була.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, її цільове призначення у встановленому законом порядку не змінювалося, а тому Київською міською радою при ухваленні рішення від 26 грудня 2009 року №1099/3168 допущено порушення ст. 20 ЗК України. Крім того, суд першої інстанції послався й на ту обставину, що проект відведення спірної земельної ділянки погоджено Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), який не відноситься до органів Мінприроди, а також не була здійснена обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, представник ОСОБА_2 зазначав, що даним рішенням порушені права його довірителя, так як на момент ухвалення рішення власником спірної земельної ділянки був ОСОБА_2, оскільки 22 червня 2012 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1000 га., кадастровий номер: НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 22.06.2012 о 17:39:57 відбулася державна реєстрація договору купівлі-продажу земельної ділянки, і ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набув право власності на спірну земельну ділянку. Судом у порушення ст. 53 ЦПК України, в редакції Закону, що діяла на час ухвалення рішення суду, не встановлено дійсного власника земельної ділянки та не залучено ОСОБА_2, як третю особу яка не заявляє самостійних вимог до участі у справі.

Судом апеляційної інстанції допущено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2, оскільки оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки, зокрема, на підставі оскаржуваного рішення Заступник прокурора міста Києва в інтересах Київської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки.

Відкриваючи провадження в справі за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення, розглядаючи справу та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався нормами цивільного процесуального законодавства та вважав, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак з таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

За змістом статті 15 ЦПК України, яка діяла на час відкриття провадження у справі та ухвалення оскаржуваного рішення, під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою і другою статті 15 цього Кодексу, яка діяла на час відкриття провадження у справі та ухвалення оскаржуваного рішення, визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 КАС України, в редакції Закону, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Разом з тим пунктом 1 частини другої вказаної статті визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Для визначення підсудності справ за позовами прокурора важливо встановити статус прокурора в справі - позивач чи представник сторони.

У разі коли прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до частини другої статті 18 КАС України підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади.

У разі коли прокурор звернувся до суду як законний представник, то предметну підсудність таких справ необхідно визначати з урахуванням статусу особи, яку він представляє.

Згідно змісту позовної заяви, позивачем у даній справі є заступник прокурора м. Києва, який відповідно до обсягу наданих йому повноважень є посадовою особою органу державної влади.

Виходячи з положення пункту 1 частини другої статті 18 КАС України, незалежно від статусу відповідача, адміністративні справи, де позивачем є орган державної влади, зокрема прокурор міста, підсудні окружним адміністративним судам.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 січня 2018 року при розгляді постанови по справі К/9901/472/17 810/2509/17.

Оскільки посадова особа органу державної влади - Заступник прокурора міста Києва звернувся з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення в якості позивача, та діяв в інтересах держави, інтересів інших осіб не представляв, тому спір не підсудний місцевим загальним судам та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення в порядку цивільного судочинства, неправильно застосувавши норми статті 15, пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, що відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України є підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі.

Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а також, те, що органи прокуратури звільнялись від сплати судового збору, тому судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 365,40 грн. має бути компенсований за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 374, 377, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року скасувати, а провадження в справі за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, відновлення становища, що існувало до порушення - закрити.

Компенсувати за рахунок держави сплачений представником ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 365 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 30 березня 2018 року

Головуючий:

Судді: