Постанова № 73125109, 21.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1704/2018 .

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Київ

Унікальний номер 753/162/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: ШаховоїО.В.(суддя -доповідач), Головачова Я.В. та Вербової І.М.

за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

учасники справи:

позивач - ПАТ "Інститут транспорту нафти"

відповідачі: ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві,в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги представників ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_8

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року,ухваленого суддею Шклянка М.П., в приміщенні Дарницького районного суду м, Києва об 14 год.30 хв.,

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2017 року ПАТ «Інститут транспорту нафти», в особі генерального директора Шпорчука М. П.звернулося до суду з позовом про визнання відсутнім права ОСОБА_6 на здійснення повноважень та функцій генерального директора ПАТ «Інститут транспорту нафти» з 08 липня 2016 року та визнання відсутнім праваОСОБА_5на здійснення повноважень голови наглядової ради ПАТ «Інститут транспорту нафти» з 28 квітня2016р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовав тим, що після припинення повноважень ОСОБА_6, як генерального директора ПАТ «Інститут транспорту нафти», та ОСОБА_5, як голови наглядової ради ПАТ «Інститут транспорту нафти», останні незаконно продовжують виконувати повноваження посадових осіб товариства та, користуючись наявністю недостовірних відомостей про керівника ПАТ «Інститут транспорту нафти» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, всіляко перешкоджають законному керівництву товариства у реалізації їх повноважень з управління товариством.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано відсутнім право ОСОБА_6 на здійснення повноважень та функцій генерального директора ПАТ "Інститут транспорту нафти" з 8 липня 2016 року.

Визнано також відсутнім право ОСОБА_5 на здійснення повноважень голови наглядової ради ПАТ "Інститут транспорту нафти" з 28 квітня 2016 року.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_4, як фізична особа та в особі генерального директора ПАТ "Інститут транспортну нафти" та ОСОБА_5,в особі голови наглядової ради товариства, через своїх представників подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову.

На обгрунтування своїх доводів апеляційних скарг,які є фактично ідентичними, представники вказують, зокрема, що позовна заява від ПАТ "Інститут транспорту нафти" подана неповноважною особою - Шпорчуком М.П., який не виконує функції керівника, не проводить господарсько-фінансову діяльність та не з'являється на роботі. В той час, як такі функції виконує ОСОБА_4, який згідно відомостей ЄДРПОУ і є керівником товариства.

Судом безпідставно та на порушення вимог закону, на думку представників,не враховано, що рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ"Інститут транспорту нафти" від 8 липня 2016 року згідно рішення Київського господарського апеляційного суду від 18 січня 2017 року, яке набрало законної сили та є чинним, визнано недійсним. В той час, як ОСОБА_5працює на контрактній основі з 12 травня 1994 року, починаючи з посади заступника голови правління, а з 29 квітня 2016 року на посаді голови правління, а ОСОБА_4 працює на посаді генерального директора товариства на підставі контракту та відповідно до Статуту товариства з 13 травня 2010 року, а за рішенням наглядової ради від 26 квітня 2016 року, яке є чинним, строк контракту з ним продовжено до 15.05.21 року. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 займають свої посади на законних підставах і рішень про їх звільнення чи відсторонення від роботи не приймалось.

Окрім того, представники посилаються в своїх доводах на те, що з метою недопущення порушення законних прав та інтересів ОСОБА_6 та ОСОБА_10та для перешкоджання вчинення подальших незаконних дій з боку ШпорчукаМ.П. та його представників які можуть привести до незаконного рейдерського захоплення ПАТ«Інститут транспорту нафти», 11.04.2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва винесено ухвалу про забезпечення позову та заборонено державним реєстраторам вносити зміни до ЄДРПОУ щодо керівника ПАТ «Інститут транспорту нафти». Проте, не уповноважені представники ПАТ «Інститут спорту нафти», довіреності яких підписані Шпорчуком М.П., вже неодноразово звертались до суду з клопотаннями про скасування заходів забезпечення вжитих заходів ікожен раз судами цілком обґрунтовано та доцільно, з правильним застосуванням норм як матеріального так і процесуального права їм відмовлялось у задоволені відповідних клопотань.

З огляду на зазначені порушення судом вимог закону, зазначають особи які подали апеляційні скарги, рішення суду першої інстанції є незаконним, упередженим та несправедливим, ухваленим без належного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, надання судом цим обставинам та доказам невірної правової оцінки та без врахування прав, свобод, та інтересів ПАТ "Інститут транспорту нафти", зокрема, як юридичної особи та безпосередньо законних прав та інтересів ОСОБА_6 та ОСОБА_10, як керівників товариства.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники осіб, які подали апеляційні скарги, доводи апеляційних скарги, з підстав в них викладених, підтримали та просили скасувати рішення суду першої інстанції.

Представники позивача проти апеляційних скарг заперечували, з підстав того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог закону. Підтримали письмовий відзив на апеляційні скарги та просили апеляційні скарги відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що за офіційною інформацією, наведеною на сайті Агентства розвитку інфраструктури фондового ринку (smida.gov.ua) - повноваження ОСОБА_5 як голови наглядової ради ТОВ "Інститут транспорту нафти" припинено 28 квітня 2016 року (за день до проведення загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2016 року) на підставі його заяви.

29 квітня 2016 року відбулися чергові загальні збори акціонерів ПАТ «Інститут транспорту нафти», рішенням яких, серед інших питань, було припинено повноваження наглядової ради у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та обрано наглядову раду у наступному складі: ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, Компанія «Венечі Холдінг Лімітед» (протокол № 22).

08 липня 2016 року відбулися позачергові загальні збори акціонерів ПАТ «Інститут транспорту нафти», рішенням яких серед інших питань було припинено повноваження наглядової ради у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, Компанія «Венечі Холдінг Лімітед».

Рішенням новообраної наглядової ради ПАТ «Інститут транспорту нафти» від 08 липня 2016 року припинено також повноваження генерального директора ПАТ «Інститут транспорту нафти» ОСОБА_6 та інших членів дирекції. Обрано генеральним директором ПАТ «Інститут транспорту нафти» Шпорчука М.П., а також припинено повноваження осіб, які мають право вчиняти дії від імені ПАТ «Інститут транспорту нафти» без довіреності, у тому числі підписувати договори (протокол № 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 15 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 травня 2017 року, визнано недійсним з моменту прийняття рішення чергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Інститут транспорту нафти» від 29.042016 року, оформлене протоколом № 22.

Згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року заборонено державним реєстраторам вносити зміни до ЄДРПОУ щодо керівника ПАТ "Інститут транспортну нафти".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2017 року, рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Інститут транспорту нафти», оформлені протоколом від 08.07.2016 також визнано недійсними.

Судом також встановлено, що згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року, яке набрало чинності 28 листопада 2016 року, Шпорчука М.П. поновлено на посаді генерального директора товариства, а рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 17 лютого 2017 року повторно припинені повноваження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та повторно обрано генеральним директором товариства Шпорчука М.Г.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Інститут транспорту нафти", суд першої інстанції виходив з того, що рішення загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2016 року, оформлені протоколом № 22 про обрання ОСОБА_5 до складу наглядової ради не створює жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю з дати їх прийняття - 29 квітня 2016 року в той час, оскільки у постанові Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2017 року часу недійсності рішення загальних зборів від 08 липня 2016 року не визначено, суд вважав, що наглядова рада, яка обрана на загальних зборах 08.07.2016, втратила свої повноваження з дати набрання законної сили постанови Київського апеляційного господарського суду, а саме з 18 січня 2017 року, а тому всі рішення, прийняті складом наглядової ради в період з 08 липня 2016 року до 17 січня 2017 року, включно, є легітимними та правомірними.

Окрім цього, порушенням законних прав позивача суд першої інстанції встановив відображення в реєстрі юридичних осіб недостовірних відомостей про керівника ПАТ «Інститут транспорту нафти»,а саме ОСОБА_6, а тому вважав, що внесення змін до Єдиного державного реєстру та відображення достовірної інформації про керівника ПАТ «Інститут транспорту нафти» в особі Шпорчука М.П. є неможливим у зв'язку з цим та, у зв'язку з заходами забезпечення позову, встановленими ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року про забезпечення позову в адміністративній справі № 826/13871/16, якою заборонено вносити будь-які зміни до відомостей про ПАТ «Інститут транспорту нафти», що відображуються у реєстрі юридичних осіб.

Проте, таких висновків суд першої інстанції дійшов на порушення норм процесуального права, яке потягнуло за собою невірне застосування матеріального права, з огляду на що рішення суду неможливо визнати законним та обґрунтованим і воно підлягає скасуванню з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 3 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла на час розгляду справи судом1 інстанції), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК (2004 року), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно ст.11 цього ж Кодексу, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з п. 8.7.1 Статуту ПАТ «Інститут транспорту нафти», генеральний директор товариства призначається на посаду рішенням наглядової ради товариства. Контракт з генеральним директором від імені товариства підписує голова наглядової ради товариства, або уповноважений головою член наглядової ради(т.3 а.с.13-3). На час розгляду справи є чинним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Інститут транспорту нафти" від 17 лютого 2017 року, згідно якого Шпорчука М.П. обрано генеральним директором товариства, з визначенням початку його повноважень з моменту прийняття рішення загальних зборів про його обрання, зі строком повноважень у відповідності до статуту товариства.

Цим же рішенням припинено повноваження ОСОБА_6 на посаді генерального директора товариства (т.1.а.с.132-133).

Згідно ч.1 ст.159 ЦК України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

В той час,згідно інформації Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України,станом на час розгляду справи керівником товариства є відповідач ОСОБА_4 (т.3 а.с.89).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи. Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно статті 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, у тому числі, під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Відповідно до частини 2 статті 10 цього Закону,якщо відомості,що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Однак, третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. За змістом зазначеного закону слід розуміти, що якщо господарським товариством прийнято рішення про звільнення (припинення повноважень) і призначення нового керівника, однак внести відомості щодо нового керівника неможливо з причин наявності судового спору, такі відомості є оспорюваними до часу вирішення справи по суті та скасування обтяжень. Як вбачається, звертаючись до суду з позовом про відсутність права відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на здійснення керівницьких функцій, позивач ПАТ "Інститут транспорту нафти" свої вимоги обґрунтовував тим, що право на здійснення таких функції має Шпорчук М.П., двічі обраний за рішенням загальних зборів акціонерів товариства, проте 18.08.2016 р. його та членів Наглядової ради ОСОБА_18 і ОСОБА_15 за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не допущено до приміщення ПАТ «Інститут транспорту нафти» за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60, для здійснення ними своїх повноважень. Окрім цього, позивач посилався на те, що відповідачі без правомірних підстав розпоряджаються грошовими коштами та товарно-матеріальними цінностями, здійснюють управління банківськими рахунками ПАТ «Інститут транспорту нафти», тощо, а також незаконностворили нову юридичну особу та передали до статутного капіталуновоствореного ТОВ «Інститут транспорту нафти» виробниче приміщення ПАТ «Інститут транспорту нафти». Зазначені обставини та наявність відомостей про керівника товариства в Єдиному державному реєстрі, вважає позивач, і є такими, що порушують право Шпорчука М.Г. на здійснення своїх повноважень керівника товариства. При цьому, предметом заявленого позову представники позивача визначають - повноваження керівника товариства, а способом захисту порушеного права - відсутність права на здійснення повноважень та функцій керівника товариства. Відповідно до статтей 3 та 15 ЦПК України ( в редакції 2004 року) захисту підлягає лише порушене, невизнане, або оспорюване право. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. В листі від 1 квітня 2014 року Верховний Суд України, щодо аналізу практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України роз'яснив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. В розумінні ст. 11 ЦПК України (2004 року), особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Тобто, за змістом зазначеної норми обрання способу захисту свого порушеного права та права визначення предмету та правових підстав позову, законом передбачено виключно позивачеві і суд без його згоди не може їх змінити. Проте, доводи позивача стосовно порушеного права не обґрунтовані достатніми доказами в розумінні цивільного процесуального законодавства, а обраний спосіб захисту не передбачений законом, з огляду на що та з урахуванням приведеного аналізу положень законодавства, суд апеляційної апеляційної інстанції не погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо правильності обраногопозивачем способу захисту прав та інтересів.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначені, зокрема, способи захисту цивільних прав та інтересів, які не є виключними, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів. Так, суд першої інстанції зазначив в своєму рішенні , що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. При цьому, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника. Суд вірно послався на зазначені положення та на те, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, проте не врахував, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, що встановлюється при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Між тим, як вбачається заявленийПАТ «Інститут транспорту нафти» позов до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за своїм змістом, на думку колегії,є вимогою про встановлення факту, імовірно юридичного, який може встановлюватися лише як елемент оцінки фактичних обставин справи при розгляді судом спору про право, встановлення ж юридичного факту, як способу захисту порушеного права не передбаченого нормами чинного законодавства. Відтак, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що судовому захисту підлягає лише порушене право та законний інтерес встановлений договором або законом, однак обраний позивачем спосіб захисту прав та законних інтересів не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту його прав у випадку їх задоволення. Крім того, заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення його порушеного права та не може бути виконана реальноу примусовому порядку, оскільки в законі відсутній правовий механізм виконання такого рішення. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначені вимоги не врахував. З огляду на встановлене, не грунтується також на законі, висновок суду про визнання відповідачами порушеного права позивача оскільки вони не визнають факти припинення їх повноважень як посадових осіб ПАТ «Інститут транспорту нафти». Таким чином, вимоги позивача про визнання відсутнім права ОСОБА_6 на здійснення повноважень та функцій генерального директора ПАТ «Інститут транспорту нафти» з 08.07.2016 та визнання відсутнім права ОСОБА_5 на здійснення повноважень голови наглядової ради ПАТ «Інститут транспорту нафти» з 29.04.2016 фактично спрямовані на визнання юридичного факту, а не на відновлення порушеного права, яке ще навіть фактично і не існувало, а тому до вирішення по суті наявних спорів щодо законності повноважень того чи іншого керівника ПАТ "Інститут транспорту нафти" в інших судочинствах (господарському, адміністративному і кримінальному) ці вимоги є передчасними. З огляду на викладене, підстав для задоволення позову ПАТ "Інститут транспорту нафти", заявленого в особі генерального директора товариства Шпорчука М.П. не вбачається. Доводи, як сторони позивача так і сторони відповідачів стосовно того, що повноваження позивача та відповідачів як керівників товариства передбачені трудовими правовідносинами, не приймаються, оскільки спірні правовідносини віднесено не до трудового, а до корпоративного законодавства. Особа, яка призначена керівником господарського товариства вважається такою за рішенням наглядової ради або загальних зборів товариства, в той час діючим законодавством України не встановлено чітких положень щодо моменту виникнення повноважень керівника господарського товариства.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367,368,374,381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», подану представником ОСОБА_7, ОСОБА_6, подану ОСОБА_8 та ОСОБА_5, подану ОСОБА_8 - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», поданого в особі генерального директора Шпорчука Максима Петровича про відсутність права на здійснення повноважень та функцій - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: