Рішення № 73122426, 27.03.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18169/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 755/18169/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

Представники:

від позивача - ОСОБА_8,

від відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 08.12.2016 року звернулася до суду з позовом у якому за уточненими позовними вимогами просить визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, з посиланням на норми ст. ст. 71, 72 ЖК України та ст. 29 ЦК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі ордеру для проживання сім'ї із п'яти чоловік було виділено трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Квартира неприватизована, у ній зареєстровано семеро осіб, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 являється колишньою дружиною ОСОБА_11 (брата її чоловіка ОСОБА_5).

Протягом майже двох останніх років до моменту смерті ОСОБА_11 він був офіційно розлучений з ОСОБА_2

У 2014 році після розірвання шлюбу ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно покинули квартиру АДРЕСА_1 та з того часу в ній не проживають.

ОСОБА_2 на праві приватної власності має житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_10, де вона фактично постійно проживає разом з дітьми.

Позивач зазначає, що відповідачі не приймають жодної участі в утриманні квартири та не цікавляться сплатою комунальних рахунків (т. 1, а.с. 1-3, 73-74).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2017 року було відкрито провадження у справі (т. 1, а.с. 45).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.07.2017 року позовні вимоги було задоволено (т. 1, а.с. 124-127).

За результатами розгляду заяви відповідача ОСОБА_2 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.09.2017 року заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.07.2017 року було скасовано та справу призначено до розгляду (т. 1, а.с. 186-188).

21 грудня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва за заявленими клопотанням представника позивача ОСОБА_8 і відповідача була постановлена ухвала про виклик та допит в судовому засіданні свідків (т. 1, а.с. 225-227).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 підтримав заявлені вимоги і викладені у позові обставини, просив позов задовольнити, пояснив, що у 2014 році відповідач ОСОБА_2 разом з дітьми добровільно покинули спірну квартиру та з того часу у ній не проживають без поважних причин, тому втратили право на користування житлом.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали позов.

При цьому третя особа ОСОБА_5 пояснив, що відповідач ОСОБА_2 з дітьми виїхала з квартири у 2014 році, чи платила відповідач за спірну квартиру йому не відомо, вживати спиртне ОСОБА_11, який є йому рідним братом, став коли розлучився із ОСОБА_2. ОСОБА_12 та ОСОБА_2 лише сварились та кричали, проте ОСОБА_11 ніколи не бився. Замки у квартирі вони не змінювали, ключі у відповідача є. Розділили велику кімнату на дві частини вони перегородкою за домовленістю з ОСОБА_11, стіну з гіпсокартону там встановили в кінці 2016 року вже після смерті ОСОБА_11. До січня 2017 року відповідач до ЖРЕО не зверталася.

Третя особа ОСОБА_6 пояснила, що після 2014 року ОСОБА_2 ніколи в квартиру не з'являлася, перегородку у квартирі поставили за погодженням всіх у листопаді 2016 року. Відповідач ОСОБА_2 з позивачем були в нормальних відносинах.

Відповідач ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та є законним представником неповнолітніх відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, пояснила, що у них були конфлікти з її колишнім чоловіком ОСОБА_11, поштовхом для розлучення став виклик міліції 25.12.2012 року, була порушена кримінальна справа, яку закрили. Після того, як ОСОБА_11 став хвататися за ніж, вона в кінці серпня 2015 року виїхала на орендовану квартиру на Троєщину, при цьому сплачувала за спірну квартиру свою частку без електроенергії та води, якими вони не користувались. Дитина заходила до батька. У спірну квартиру вона хотіла заселитися з дітьми, при цьому їй сказали до 40 днів після смерті ОСОБА_12 там нічого не займати. У січні 2017 року у квартирі побачила встановлену перегородку, якою поділили велику кімнату, яку вони раніше займали. На Троєщині вони проживали близько одного року, через велику орендну плату в подальшому переїхали жити в село.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його недоведеність та безпідставність.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, третя особа була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки представника повідомлено не було.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_2, яка також є законним представником неповнолітніх відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_2, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.04.1981 року на ім'я ОСОБА_13 на сім'ю із 5 осіб, а саме: його, дружину ОСОБА_14, сина ОСОБА_5, сина ОСОБА_11 та тещу ОСОБА_15 було видано ордер № НОМЕР_3 серії Б на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 90).

Відповідно витягу з рішення Виконавчого комітету Дарницької районної Ради народних депутатів від 15.12.1983 року № 1225 «Про закріплення і зміну житлової площі, переоформлення особистих рахунків та внесення змін в ордери» вирішено у зв'язку із смертю основного квартиронаймача переоформити особистий рахунок квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_14 (т. 1, а.с. 89).

Як убачається із довідки по формі № 3 виданої Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» від 21.12.2016 р. № 1679 та свідоцтв про шлюб, у вищевказаній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_5) Т.Г. (т. 1, а.с. 91, 96, 97).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 засвідчила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 ОСОБА_17 та покійного ОСОБА_5 ОСОБА_12 У спірній квартирі поживають позивач, дві її доньки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та ОСОБА_18. Відповідача останній раз у квартирі АДРЕСА_1 вона бачила влітку 2011 року. Ключі від вхідних дверей не змінювали. Після поховання ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, відповідач з грудня 2016 року почала пред'являти вимоги, що житиме у квартирі, де позивач пропонувала ОСОБА_2 маленьку кімнату, тоді десь у грудні 2016 року відповідач влаштувала сварку, привела працівників ЖРЕО, проте до цього ніколи не зверталася після виїзду з тієї квартири у 2012 році коли купила собі будинок.

Свідок ОСОБА_19 засвідчила, що давно знає сім'ю позивача, живе в одному під'їзді. Десь з 2014 року відповідач не живе у квартирі ОСОБА_2, причина виселення відповідача їй не відома. Позивач говорила, що відповідач не оплачує комунальні послуги.

Свідок ОСОБА_20 засвідчила, що ОСОБА_6 її подруга, у спірній квартирі живуть ОСОБА_6, матір останньої ОСОБА_20, сестра ОСОБА_20, батько ОСОБА_17 та діти ОСОБА_21 і ОСОБА_15. Відповідач виїхала зі спірної квартири років 6-7 тому сама, ніхто її звідти не виганяв, за квартиру сплачувала позивач самостійно.

Свідок ОСОБА_22 засвідчила, що вона живе на першому поверсі, знає сім'ю ОСОБА_2, ОСОБА_12 був її кумом. Відповідач виселилась зі спірної квартири десь у 2015 році через те, що життя з ОСОБА_22 було нестерпне, чоловік ОСОБА_2 пив, ніде не працював, бив відповідача, вона особисто неодноразово заходила та заспокоювала кума, звертались до поліції, тому ОСОБА_2 забрала дітей та пішла на орендовану квартиру. Після того відповідач приходила і приносила гроші для оплати квартплати, які заносила сім'ї ОСОБА_2, а також багаторазово на протязі більше двох років передавала їм через неї. Після смерті ОСОБА_23 приходила, щоб жити у спірній квартирі, проте там не було умов через поділ перегородкою кімнати.

Свідок ОСОБА_24 засвідчила, що вона подруга і кума відповідача. ОСОБА_2 не живе у спірній квартирі років три через те, що з чоловіком були проблеми, ОСОБА_22 пив спиртне, з дітьми з ним неможливо було жити, постійно були сварки, скандали, один раз ОСОБА_22 сильно ударив ОСОБА_23 головою, що та ледь не втратила свідомість, разів три-чотири відповідач викликала міліцію. Спочатку відповідач знімала квартиру, потім через нестачу коштів переїхала жити до матері в с. Гоголів де жила років зо два. Вона (свідок) була з ОСОБА_23 коли та в січні 2017 року приїжджала в Київ у спірну квартиру, де вони побачили поставлену перегородку у кімнаті.

Свідок ОСОБА_21 засвідчила, що проживала з ОСОБА_13 в одному будинку. ОСОБА_2 змушена була виселитися зі спірної квартири з дітьми, бо ОСОБА_22 з 2013 року почав пити, влаштовував скандали, дітям вночі не давав спати, тому там не було можливості жити. В її присутності один раз ОСОБА_22, будучи п'яним, скандалив, ОСОБА_4 на коридорі плакала. Спочатку відповідач жила на Троєщині, знімаючи однокімнатну квартиру, потім переселилась в село з дітьми. До смерті ОСОБА_23 відповідач часто приїжджала, при ній в ощадкасі платила за спірну квартиру. Вона з ОСОБА_23 заходили у спірну квартиру, там побачили перегородку.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачі не проживають у квартирі ¹ АДРЕСА_1 з 2014 року, залишили житло добровільно, після виселення у квартирі не з'являлися, квартирою не цікавилися, майнових витрат по утриманню житла не несли.

На підтвердження заявлених вимог надано акт від 09.12.2016 року, підписаний сусідами позивача, посвідчений начальником ЖЕД-404, у якому зазначено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають за адресою АДРЕСА_1 з 30.05.2014 року (т. 1, а.с. 79).

07 березня 2017 року Сеньківською сільською Радою Бориспільського району Київської області на адвокатський запит від 06.03.2017 року надано відповідь, з якої убачається, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають на території Сеньківської сільської ради без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 з 17.03.2015 року у будинку, який належить ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу від 17.03.2015 року (т. 1, а.с. 76).

Також відповідно до листа Сеньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 10.03.2017 року № 56, ОСОБА_4 навчається в шостому класі та зарахована до шкоди на підставі наказу від 01.09.2015 року № 13 (а.с. 77).

Із листа Дніпровського районного управління поліції ГУНП у м. Києві від 16.03.2017 року № 57аз/125/50-2017, наданого на адвокатський запит від 06.03.2017 року № 4/17, убачається, що за період 2015-2016 років заяв від ОСОБА_2 з приводу перешкоджання їй (та/або її дітям) користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 до Дніпровського управління поліції Головного управління поліції України у м. Києві не надходило (а.с. 78).

Враховуючи приписи ст. ст. 71, 72 ЖК України, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, саме підстави щодо поважності причин не проживання для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, підлягають доказуванню позивачем та дослідженню судом.

Відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована у спірній квартирі з її неповнолітніми сином ОСОБА_3 і донькою ОСОБА_4 з 09.11.2006 року (т. 1, а.с. 92) після реєстрації шлюбу 08.06.2005 року з ОСОБА_11 (т. 1, а.с. 141). Від шлюбу 30.09.2005 року у них народилась дитина ОСОБА_11 ОСОБА_25 (т. 1, а.с. 142).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.01.2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 було розірвано (т. 1, а.с. 144).

Обставини не проживання у спірній квартирі після розірвання шлюбу з ОСОБА_11 відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні визнано, при цьому остання пояснила, що вона виселилася з квартири АДРЕСА_1 з дітьми та не проживала там з поважних причин, оскільки колишній чоловік ОСОБА_11 створював їй неможливі умови для проживання через зловживання спиртним, у зв'язку з чим вчиняв сварки, бійки, що робило життя нестерпним та через це страждали діти.

Суд приймає до уваги вказані пояснення, оскільки вони підтверджуються письмовими доказами та показами свідків.

Так, факт наявності конфліктів в сім'ї підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 21.01.2013 року, з якої убачається, що досудовим розслідуванням було встановлено, що 25.12.2012 року близько 01 год. 15 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_26 погрожував ОСОБА_2 фізичною розправою, під час сімейної сварки брався за ножа. В ході перевірки ОСОБА_11 пояснив, що він перебував у п'яному стані, в нього постійно виникають конфліктні ситуації з дружиною ОСОБА_2, він хотів покінчити з собою, взяв ножа. ОСОБА_11 було винесене офіційне попередження про недопустимість вчинення насильства в сім'ї та складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП (т. 1, а.с. 145).

Обставини зловживання спиртним ОСОБА_11, сварок, у тому числі у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_4, бійок, нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 відповідачу ОСОБА_2, у зв'язку з цим викликів поліції підтверджено вищевказаними показами свідків ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_27

Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем,а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 зі змінами, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відповідачі у спірній квартирі не проживали з поважних причин у зв'язку з неможливістю проживання через неналежну поведінку колишнього чоловіка відповідача ОСОБА_11 та зловживання останнім спиртним, тому відповідач ОСОБА_2 вимушена була орендувати інше житло.

До того ж, факт виселення відповідачів в орендовану квартиру, окрім свідків з боку відповідача ОСОБА_2, також підтверджено третьою особою у справі ОСОБА_28, який пояснив, що він був у квартирі яку знімала відповідач, де ремонтував розетку та пральну машину, також повідомив, що виселилася туди ОСОБА_2 через сварки в сім'ї з ОСОБА_11.

Після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, відповідач ОСОБА_2 з'являлась у спірну квартиру, виявляючи бажання там проживати, що безспірно встановлено в судовому засіданні, та свідчить про те, що позивач не втратила інтерес до житла за місцем реєстрації.

18.01.2017 року ОСОБА_2 зверталася до начальника ЖЕД-404 з письмовою заявою у якій зазначала, що у 2013 році через постійне вживання її чоловіком алкоголю, бійок, скандалів, викликів міліції вона з ним розлучилася та у 2014 році пішла з дітьми жити на зйомну квартиру, оскільки дітям було небезпечно проживати у квартирі. Після того як ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її колишній чоловік у квартирі побудували перестінок та двері без її згоди. У вказаній заяві ОСОБА_2 порушено питання про приведення кімнати до попереднього стану відповідно плану, оскільки їй з дітьми не має де проживати (т. 1, а.с. 149-150).

Статтями 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як задекларовано у ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумову розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Декларацією прав дитини (ст. 4) визначено, що дитині належить право на відповідне житло, а ст. 3 Конвенції про права дитини зобов'язує в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, першочергову увагу приділяти забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи ті обставини, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неповнолітніми, з дитинства за волевиявленням їх батьків проживають з матір'ю, тому суд вважає, що вказані неповнолітні відповідачі були відсутні за місцем своєї реєстрації у спірній квартирі з поважних причин.

Вищезазначені письмові докази позивача стосовно проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_2 у належному відповідачу ОСОБА_2 на праві власності будинку суд до уваги прийняти не може, так як правового значення для розгляду цієї справи не мають, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на нормах ст. ст. 71, 72 ЖК України, а не на ст. 107 ЖК України, якою регламентовано розірвання договору найму жилого приміщення наймачем у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 зі змінами роз'яснено, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави,

передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

За нормою ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно вимог ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За викладених обставин заявлені вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно положень ст. 141 ЦПК України через відмову в позові судовий збір за подання позовної заяви слід покласти на позивача. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 47, 48 Конституції України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. 29 ЦК України, п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 зі змінами, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, адреса проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

Відповідачі - ОСОБА_2, яка діє в своїх та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, адреса проживання: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 НОМЕР_2;

Третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, місце знаходження: 02094, м. Київ, вулиця Краківська, 20;

Третя особа - ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_1;

Третя особа - ОСОБА_6, місце проживання: АДРЕСА_1;

Третя особа - ОСОБА_7, місце проживання: АДРЕСА_1.

Повне судове рішення складене 02 квітня 2018 року.

Суддя