Рішення № 73121606, 27.03.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11371/17

Провадження № 2/752/1231/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Новак А.В.,

при секретарі Закаблуківській О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про визнання договору недійсним стягнення грошових коштів,-

встановив:

позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з вказаним позовом. Мотивував його тим, що 24 травня 2017 року між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 170563, предметом якого є транспортний засіб «Хюндай Комфорт», з об'ємом двигуна 1.4 літра, вартістю 393500 гривень.

В той же день позивач здійснив оплату за послуги згідно з вказаним договором в розмірі 39350 гривень з призначенням платежу - адміністративний платіж згідно Договору.

Позивач з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів» вважає, що є підстави визнати договір фінансового лізингу № 170563 від 24 травня 2017 року недійсним та стягнути з відповідача на його користь сплачені кошти у розмірі 39350 гривень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом публікації оголошення про виклик у пресі.

Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилали. Про причину неявки суд не повідомив. Позивач у своїй заяві не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з чим суд на підставі ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу у його відсутність за наявними у справі доказами, ухваливши заочне рішення.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

24 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» було укладено договір фінансового лізингу № 170563, предметом якого є транспортний засіб «Хюндай Комфорт», з об'ємом двигуна 1.4 літра, вартістю 393500 гривень.

24 травня 2017 року ОСОБА_1 здійснив оплату за послуги згідно з договором в розмірі 10% вартості предмета лізингу, а саме 39350 гривень з призначенням платежу - адміністративний платіж згідно Договору.

З матеріалів договору вбачається, що у договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення, якості, комплектації та інших умов з продажу товару, а тому умови визначені в п. 1.4, 1.5 Договору лізингу про звільнення лізингодавця від відповідальності в частині комплектності, справності товару фактично суперечать вимогам ст. 808 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

За своєю природою договір фінансового лізингу є змішаним договором і містить елементи договорів оренди(найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає із змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів договору фінансового лізингу № 170563 від 24 травня 2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» вбачається, що останній укладено у простій письмовій формі.

Також відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Крім того, як зазначалося судом, 24 травня 2017 року, ОСОБА_1 було сплачено на виконання умов договору 39350 гривень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою, відповідно до статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Доказів наявності у ТОВ «Автотехнікс Україна» ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, суду не надано, атому на погляд суду таке є підставою для застосування правил статті 227 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Також з умов договору фінансового лізингу № 170563 від 24 травня 2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» вбачається наявність п. 21.1 Договору, відповідно до умов якого фактично адміністративний платіж, у разі розірвання договору за умов визначених в договорі залишається у лізингодавця у вигляді штрафу за дострокове розірвання договору.

Зазначений пункт договору суперечить вимогам п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Також виходячи з аналізу умов зазначеного договору лізингу вбачається, що між сторонами спору не було погоджено істотних умов договору, а саме ціни предмета лізингу аналіз фінансових зобов'язань, постачальника товару(транспортний засіб), що свідчить у тому числі про неможливість для ОСОБА_1 ознайомитися на момент укладення договору з обсягом своїх грошових зобов'язань, графіком лізингових платежів.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 141 ЦПК України, стягнувши з відповідача на користь держави Україна 1280 гривень судового збору, та на користь позивача 646.60 витрат за оголошення в пресі.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про визнання договору недійсним стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Визнати договір фінансового лізингу № 170563 від 24 травня 2017 року укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, літера А, офіс 29, код ЄДРПОУ 40085011) на користь ОСОБА_1 (проживаючого та зареєстрованого за адресою:01000, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 39350 (тридцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, літера А, офіс 29, код ЄДРПОУ 40085011) на користь ОСОБА_1 (проживаючого та зареєстрованого за адресою:01000, АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 646 (шістсот сорок шість) гривень 60 копійок судових витрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, літера А, офіс 29, код ЄДРПОУ 40085011) на користь держави Україна 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.

Суддя А.Новак