Постанова № 73121397, 02.04.2018, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/209/18

Провадження № 3/653/377/18

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 квітня 2018 року м. Генічеськ

Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Берлімова Ю.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП: НОМЕР_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ФОП ОСОБА_1, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 12 січня 2018 року об 11.10 годині на 500 км. а/д «М-18» - «Пост Азов», на транспортному засобі «RENAULT TRAFIC» д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, проводив господарську діяльність з перевезення пасажирів (6 осіб), без ліцензії на провадження цього виду діяльності, своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст. 164 КпАП України, а саме – порушення порядку провадження господарської діяльності.

При складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від підпису та надання пояснень відмовився в присутності свідків.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення не визнав повністю, пояснивши, що він є приватним підприємцем з 14 грудня 2017 року, серед іншого - основним видом економічної діяльності зазначено пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення. Проте вказаною діяльністю він не займається, оскільки відповідну ліцензію на перевезення ще не отримав. 12 січня 2018 року, він віз до Криму свого брата, та його п’ятьох друзів, гроші за проїзд з них не отримував.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суддя приходить до наступних висновків.

Допитаний в судовому засіданні головний спеціаліст відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Чорноморського міжрайонного управління Укртрансбезпеки ОСОБА_3 пояснив, що 12 січня 2018 року він чергував на 500 км. а/д «М-18» - «Пост Азов». Приблизно об 11.10 годині ним було зупинено автомобіль НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_1. Під час перевірки у водія документів, він виявив, що у салоні автомобіля знаходилось 6 пасажирів. На його запитання хто ці люди та куди вони їдуть, ОСОБА_3 пояснив, що всі 6 осіб є його родичами, яких він везе до Криму. Коли інспектор запитав у пасажирів, ким вони доводяться ОСОБА_1 та куди та звідки їдуть, останні повідомили, що ОСОБА_3 зустрів їх із потяга в смт. Новоолексіївка, вони його особисто не знають, заплатили йому гроші, щоб він довіз їх до Криму. Після всього на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, але від підпису у ньому останній відмовився, пояснень письмових не надав. Письмові пояснення від пасажирів не відібрав, оскільки його інструкцією, це не передбачено. Крім того зазначив, що ця особа неодноразово була помічена ним у перевезенні пасажирів.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є членом робочої групи щодо приведення у відповідність до закону нелегальних перевезень, та 12 січня 2018 року знаходився в складі цієї групи на 500 км. а/д «М-18» - «Пост Азов» та був присутнім під час складання ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5, який не маючи відповідних документів перевозив 6 пасажирів, яких зустрів на залізничному вокзалі в смт. Новоолексіївка та направлявся із ними в Крим. Від підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовився.

Крім того, в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6, який пояснив, що 12 січня 2018 року він був зупинений інспекторами Укртрансбезпеки, які складали у відношенні ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, за те, що останній займався перевезеннями пасажирів без відповідних документів. Від підпису у протоколі ОСОБА_5 відмовився в його присутності, та в присутності ще одного свідка.

Окрім цього, в судовому засіданні був оглянутий диск з відеозаписом який надав правопорушник ОСОБА_1 на якому зафіксовано події при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно останнього, запис зроблено у салоні автомобілю ОСОБА_1 з його відеореєстратора. На записі, окрім ОСОБА_1 на передньому сидінні сидить чоловік, який представляється братом ОСОБА_1, інших пасажирів не видно, та не чутно, що вони кажуть, а тому суд не може приймати цей відеозапис як належний доказ відсутності події і складу правопорушення.

Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи та іншими письмовими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ІІ №0001197 від 12 січня 2018 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КпАП України, згідно якого ОСОБА_1 від надання пояснень та підпису у протоколі про адміністративне правопорушення, відмовився в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб'єктом відповідальності в даному випадку є суб'єкт господарювання.

Істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Згідно ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, відповідно до п.14.1.36ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, зокрема, що ліцензія це запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.

Одним з видів господарської діяльності є підприємництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, основний вид економічної діяльності: Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення. Дата реєстрації 14 грудня 2017 року.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, та доведено і самим правопорушником, що він є суб’єктом господарської діяльності, зареєстрований як фізична особа підприємець, та систематично сплачує податок за основний вид господарської діяльності: пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, проте ліцензії у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності ним не отримано.

Явку свідків, які б спростували інформацію викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не забезпечив, з невідомих суду причин.

Інших доказів суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина правопорушника ОСОБА_1 доказана в повному обсязі і тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП, вважає можливим застосувати адміністративне стягнення у межах санкції статті, у виді штрафу, при цьому суд враховує характер вчиненого, особу правопорушника, обставин що пом'якшують або обтяжують відповідальність судом не встановлено.

Також, керуючись ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, тобто згідно ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі – 352,40 грн. на користь держави.

Керуючись ст. ст. 40,40-1, 283 –284 КпАП України, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, на користь держави (р/р 31114106700112, код ЄДРПОУ 37934859, МФО 852010 УК у Генічеському районі/ Генічеський район, банк отримувача ГУДКСУ у Херсонській області).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352 (триста пятдесят дві) грн. 40 коп. на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 379993783, банк отримувача ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд Херсонської області на протязі десяти днів.

Строк пред’явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Постанова набрала чинності «____»___2018 року.

Суддя Генічеського районного суду ОСОБА_8