Ухвала суду № 73121217, 20.03.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3625/18Головуючий у 1-й інстанції Мостецька А.А. Провадження № 11-сс/789/75/18 Доповідач - Ваврів І.З.Категорія - тримання під вартою

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Вавріва І.З.

Суддів - Тиха І. М., Лекан І. Є.,

з участю - при секретарі — ОСОБА_1

з участю:

прокурора – Юськів О.В.

захисника – ОСОБА_2

підозрюваної – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210010001845 від 12 травня 2013 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 03 березня 2018 року, —

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4, погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, не працюючої, жительки с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, вул. Крушельницької, 58, раніше не судимої

Строк тримання під вартою ОСОБА_3 рахувати з моменту її фактичного затримання, а саме з 19 год. 00 хв. 01 березня 2018 року.

Датою закінчення строку дії ухвали вважати 19 год. 00 хв. 29 квітня 2018 року.

Визначено ОСОБА_3 розмір застави у сумі 88 100 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто гривень) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (р/р 37319038003454, МФО 820172, ідентифікаційний код 26198838, ОСОБА_6: Державна казначейська служба, призначення платежу - застава за «Соколюк Христину Ігорівну» у кримінальному провадженні №12013210010001845 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2018 року).

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту в якому вона зареєстрована та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до органів внутрішніх справ України свій паспорт громадянина України для виїзду та вїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.

Роз'яснено ОСОБА_3, що якщо вона, будучи належним чином повідомлена, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Як слідує з оскаржуваної ухвали, у вересні 2012 року у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами шляхом обману ОСОБА_7. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 у вересні 2012 року повідомила ОСОБА_7, що може допомогти придбати земельну ділянку розташовану в с. Біла Тернопільського району, Тернопільської області, а також те, що за земельну ділянку необхідно передати грошові кошти в сумі 5000 доларів США, та на оформлення документів 5500 гривень. В подальшому 18 вересня 2012 року при зустрічі по вул. І.Франка в м. Тернополі ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_8, яка являється дочкою ОСОБА_7 5000 доларів США на купівлю земельної ділянки на території Білецької сільської ради Тернопільського району, а також 26 грудня 2013 року отримала грошові кошти в сумі 5500 гривень для оформлення документів. Заволодівши в такий спосіб грошовими коштами ОСОБА_3 розпорядилася ними на власний розсуд, а земельну ділянку ОСОБА_7 не допомогла придбати, гроші не повернула, чим завдала їй матеріальну шкоду на загальну суму 46000 гривень. Крім цього вона підозрюється в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, тобто вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 190 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у березні 2013 року у ОСОБА_3 , яка попередньо вчинила злочин передбачений ч.1 ст.190 КК України виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами шляхом обману ОСОБА_9. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 у кінці березня 2013 року, повідомила ОСОБА_9, що може допомогти придбати земельну ділянку розташовану в с. Біла Тернопільського району, Тернопільської області, а також те, що за земельну ділянку необхідно передати грошові кошти в сумі 15000 доларів США. В подальшому у квітні 2013 року при зустрічі по вул. Корольва в м. Тернополі ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_9, грошові кошти в сумі 46000 гривень, не маючи при цьому можливості та наміру виконувати взяті на себе зобов'язання чи повертати грошові кошти. Заволодівши в такий спосіб грошовими коштами ОСОБА_3 розпорядилася ними на власний розсуд, а земельну ділянку ОСОБА_9 не допомогла придбати, гроші не повернула, чим завдала їй матеріальну шкоду на загальну суму 46000 гривень. Крім цього вона підозрюється в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно у великих розмірах, тобто вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 190 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у травні 2013 року у ОСОБА_3, яка попередньо вчинила злочин передбачений ч.2 ст.190 КК України виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами у великих розмірах шляхом обману у ОСОБА_10. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 у травні 2013 року, повідомила ОСОБА_10, що може допомогти придбати земельну ділянку розташовану в с. Біла Тернопільського району, Тернопільської області, а також те, що за земельну ділянку необхідно передати грошові кошти в сумі 30000 доларів США. В подальшому 22 травня 2013 року при зустрічі по вул. Київська в м. Тернополі ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_10, грошові кошти в сумі 25800 доларів США, не маючи при цьому можливості та наміру виконувати взяті на себе зобов'язання чи повертати грошові кошти. Заволодівши в такий спосіб грошовими коштами у великих розмірах ОСОБА_3 розпорядилася ними на власний розсуд, а земельну ділянку ОСОБА_10 не допомогла придбати, гроші не повернула, чим завдала йому матеріальну шкоду на суму 25800 доларів США, що становить 208980 грн.

17 липня 2013 року даний факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12013210010002776 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що дані кримінальні правопорушення вчинила ОСОБА_3 Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013210010001845 за ч.1 ст.190 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013210010002519 за ч.1 ст.190 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013210010002600 за ч.3 ст.190 КК України, та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013210010002776 за ч.2 ст.190 КК України обєднані та зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12013210010001845.

24 липня 2013 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1,2,3 ст.190 КК України.

02 серпня 2013 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду надано дозвіл на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3

05 серпня 2013 року підозрювану ОСОБА_3 оголошено у розшук.

30 січня 2014 року підозрювану ОСОБА_3 оголошено у міжнародний розшук.

01 березня 2018 року о 19:00 год. ОСОБА_3 затримано працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду працівниками поліції.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, захисник підозрюваної ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Апелянт вважає, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам кримінального процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що немає жодних доказів про переховування ОСОБА_3 від органу досудового розслідування.

Вказує, що ОСОБА_3 не могла знати про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, яка надсилалась їй поштою на домашню адресу та про перебування її у розшуку.

Захисник заперечує ризик впливу та тиску ОСОБА_3 на потерпілих, оскільки остання більше 4-х років з ними не спілкується.

Вважає, що домашній арешт позбавить підозрювану можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати даному кримінальному провадженню іншим чином.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалася, здійснює періодичний догляд за інвалідом І групи, злочин не спрямований проти життя та здоров'я, вина не доведена, а пред'явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена доказами, а тому жоден ризик, передбачений ст.177 КПК України не доведений.

Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрювану ОСОБА_3 та її адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити; прокурора, який просить залишити ухвалу суду без зміни, а апеляційну скаргу захисника без задоволення; дослідивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (“Лабіта проти Італії” № 26772/95).

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, згідно з п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_3 підозри колегія суддів вважає вірними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Задовольняючи зазначене клопотання слідчого, слідчий суддя належним чином вмотивував своє рішення про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив про наявність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, а саме — можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка у кримінальному провадженні, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, а відтак перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Доводи сторони захисту про відсутність доказів можливого переховування ОСОБА_3 від органів слідства та суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підозрювана з 05 серпня 2013 року перебувала у розшуку, в тому числі в подальшому — у міжнародному розшуку.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, дослідив всі обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Тому, доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Окрім того, суд першої інстанції відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, врахувавши обставини кримінального правопорушення та його тяжкість, дані про особу підозрюваної і її майновий стан, вірно визначив розмір застави, що є достатньою для забезпечення виконання нею процесуальних обов’язків.

Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2018 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставить питання в апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2, не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 404, 405, 422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 03 березня 2018 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_3 — без змін.

Ухвала є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_11