Рішення № 73121051, 15.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2018 Справа №607/483/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Буцик О.П.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування складів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Національний банк України до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором №254-009/ФКВ-08 від 09 липня 2008 року ,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування складів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом до відповідача, у якому, уточнивши позовні вимоги, просять стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №254-009/ФКВ-08 від 09 липня 2008 року, станом на 06.02.2017 р., що становить 88 524,22 грн., з яких: 44 017,41 грн. – тіло кредиту, 11 985,25 грн. – відсотки, 12 024,78 грн. – комісія, 342,50 грн. – штраф, 20 154,28 грн. - пеня, а також 1 378,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.

В обґрунтування заявлених вимог вказують на те, що 09 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №254-009/ФКВ-08, згідно з умовами якого ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 8 570,00 доларів США з розрахунку 10,10 % річних на строк з 09.07.2008 року по 08.07.2015 року. 30.06.2010 року між TOB «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань TOB «Укрпромбанку» на користь AT «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ОСОБА_5 передає (відступає) ОСОБА_6 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_4 замінює ОСОБА_5 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ОСОБА_5 ОСОБА_6 прав вимоги до боржників ОСОБА_6 переходить (відступається) право вимагати (замість ОСОБА_5) від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за Кредитним договором №254-009/ФКВ-08 від 09 липня 2008 року. ОСОБА_2 протягом тривалого часу належним чином умови кредитного договору не виконує, чим порушує взяті на себе договірні зобов’язання.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечив та подав суду письмові заперечення, згідно яких зазначили, що дійсно 09 липня 2008 року між ним та TOB «Український промисловий банк» був укладений кредитним договір, згідно з яким відповідач повинен був отримати кредит для сплати частини вартості автомобіля. Згідно пункту 1.1. договору банк зобов’язувався надати йому кредит в сумі 8 570 доларів США. Відповідно до пункту 2.2. Договору, фактичне надання кредиту мало здійснитись на підставі його письмової заяви. Представлена позивачем «Заява на видачу готівки №3000/11» є неналежним доказом, оскільки проставлений підпис в графі «підпис отримувача», йому не належить. Відповідач стверджує, що кредиту у доларах США ОСОБА_4 йому не видавав та за оплату автомобіля не перераховував. Перерахування відбулось у гривнях, суму боргу по якому ним було повернуто. Згідно пункту 1.12 Кредитного договору встановлено вимоги щодо порядку сплати ним кредиту. Невід’ємною частиною цього договору є Графік платежів щодо погашення суми кредиту (додаток 1 до Кредитного договору). Фактично зазначеним додатком № 1 встановлено не лише графік платежів, а й конкретні суми щомісячних коштів, які відповідач повинен був сплачувати. У вказаному графіку відображені суми платежів у гривні. ОСОБА_2 стверджує, що працівники банку, зазначеним графіком платежів ввели його в оману, звернувши увагу насамперед на суми необхідних виплат в гривні. В зазначеному додатку, ані в самому договорі не відображені механізми зміни платежів, з прив’язкою до курсу долара. Оскільки ОСОБА_2 не є фахівцем в банківській та фінансовій справі, він довірився запевненням працівників банку щодо вигідності такого кредиту. Про жодні ризики щодо платежів за кредитом, у зв’язку із зміною курсу долара, його не було попереджено. Отже, не відобразивши в договорі окремі положення щодо дій, пов’язаних із зміною курсу долара, зазначивши в ряді документів гривневі суми, які банк не змінював у зв’язку із ростом курсу долара, банк ввів в обману його, як позичальника. Крім цього, зазначений графік платежів, став для нього, як позичальника, механізмом контролю за правильністю щомісячних платежів. Як вбачається із додатку №1, такий графік платежів був розрахований лише на два роки, хоч термін сплати по кредитному договору мав тривати 7 років. Із 2011 року новий графік працівники банку не розробляли, і підписати не пропонували. Твердження позивача про те, що протягом тривалого часу він не виконує належним чином умови договору не відповідає дійсності. Підписаний кредитний договір розрахований на термін 07 років. Практично 06 років ОСОБА_2 добросовісно виконував умови кредитного договору та сплатив понад 80 000 грн., що в перерахунку становить майже 9000 доларів США. У березні та вересні 2014 року відповідач звертався в ОСОБА_4 з письмовими заявами про надання йому письмової довідки (розписки) щодо залишку по кредиту, та надання письмової інформації щодо сплачених ним платежів згідно кредитного договору, однак жодної відповіді не отримав. У пункті 10.1 Договору про передачу активів та кредитних зобов’язань ОСОБА_5 на користь ОСОБА_5 банку зазначена заборгованість, яка переводиться на ОСОБА_5 банк, внаслідок чого ОСОБА_5 банк замінює ОСОБА_5, як боржника (стає новим боржником) за кредитними зобов’язаннями на загальну суму 3 098 096 652, 18 грн. Жодних документальних підтверджень того, що від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_5 банку перейшла заборгованість у доларах США у матеріалах справи відсутня. Відповідач вважає, що ОСОБА_5 банк не мав правових підстав вимагати від нього продовження погашення кредиту у доларах США. У задоволенні позову просить відмовити.

Представник Національного банку України в судове засідання не з»явився, попередньо подавши письмові пояснення відповідно до яких вважає, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення. Відповідно до ст.ст. 7, 25 Закону, Національний банк надавав TOB «Український промисловий банк» кредити рефінансування, про що між сторонами укладалися відповідні кредитні договори. З метою забезпечення виконання зобов’язань за наданими кредитами рефінансування ОСОБА_5 надавалися в заставу майнові права за кредитними договорами, укладеними з фізичними та юридичними особами, в тому числі за договором кредиту № 254-009/ФКВ-08 від 09.07.2008 р. укладеним із ОСОБА_2 30.06.2010 р. між ОСОБА_5, ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6. Згідно з Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» 03 березня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію, розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку та визначено уповноважену особу Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації банку. З дня свого призначення уповноважена особа Фонду гарантування набула, всі повноваження органів управління та органів контролю банку розпочала здійснювати заходи для забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна, захисту інтересів вкладників і кредиторів банку. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

09 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №254-009/ФКВ-08, згідно з умовами якого ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 8 570,00 доларів США з розрахунку 10,10 % річних на строк з 09.07.2008 року по 08.07.2015 року.

30.06.2010 року між TOB «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань TOB «Укрпромбанку» на користь AT «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ОСОБА_5 передає (відступає) ОСОБА_6 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_4 замінює ОСОБА_5 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ОСОБА_5 ОСОБА_6 прав вимоги до боржників ОСОБА_6 переходить (відступається) право вимагати (замість ОСОБА_5) від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №254-009/ФКВ -08 від 09.07.2008 року.

Як вбачається із додатку №1 до кредитного договору від 09 липня 2008 року, укладеного між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 від 09.07.2008 року, графік платежів сторонами було узгоджено на період з 20.08.2008 року по 20.07.21010 року.

Як вбачається із копії квитанції №00014 від 09 липня 2008 року, платником ОСОБА_2 перераховано ВАТ «Галич Авто» у якості оплати за авто Шкода Фабіа 38 900 гривень.

Як слідує із довідки про перевірку цільового використання кредитних коштів по кредиту, видані ОСОБА_2 від 09.07.2008 року, складеного працівниками ТФ ТОВ «Укрпромбанк», у ній зазначено, що 09.07.2008 року позичальником використано 8570 доларів США кредитних коштів. Кошти видавались готівкою з позичкового рахунку через касу банку, конвертувались по комерційному курсу, а гривневий еквівалент позики перераховувався наступним чином: 09.07.2008 року 38900 гривень за оплату за автомобіль Шкода Фабіа перераховано ВАТ «Галич Авто».

Згідно із пункту 2.1 спірного кредитного договору, для видачі кредиту банк відкриває рахунок №2203/0Y53141000212001 в Тернопільській філії ТОВ ОСОБА_5. Днем надання кредиту є день перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальником готівкових коштів із каси банку. Пункт 2.2. договору передбачає, що відповідно до умов кредитування банку, надання кредиту здійснюється за письмовою заявою позичальника шляхом: безготівкового перерахування позичальником коштів на рахунок №26006301416413 ВАТ «Галич Авто» відділення Промінвестбанк м.Львів.

Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш як 102,00 долари США по 20 (двадцяте) число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання Кредиту. Дозволяється дострокове повне або часткове повернення Кредиту.

Згідно п.1.5, 2.6, 2,7 Кредитного договору, проценти за користування Кредитом нараховуються у валюті Кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по Кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. При розрахунку процентів за користування Кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення Кредиту. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 20 (двадцяте) число (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника.

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 умов Кредитного договору №254-009/ФКВ-08 від 09 липня 2008 року, станом на 06.02.2017 р., виникла заборгованість, що становить 88 524,22 грн., з яких: 44 017,41 грн. – тіло кредиту, 1 985,25 грн. – відсотки; 12 024,78 грн. – комісія; 342,50 грн. – штраф; 20 154,28 грн. – пеня.

ОСОБА_2 здійснювалось погашення боргу у національній валюті України, що підтверджено випискою по особовому рахунку за період з 02.07.2010 року по 11.01.2017 року, що не заперечується й самим представником позивача.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Судом з метою з»ясування обставин у справі, у тому числі з»ясування тверджень відповідача про не одержання ним кредитних коштів у валюті у розмірі 8570 доларів США та не підписання заяви про видачу готівки на підставі якої здійснювалось безпосереднє надання кредитних коштів позичальнику, 12 травня 2017 року судом призначалась судова почеркознавча експертиза. Ухвалою суду від 23 червня 2016 року у позивача було витребувано оригінал заяви на видачу готівки №3000/11 від 09 липня 2008 року. Однак, зазначену ухвало позивачем не виконано, призначена судом експертиза не була проведена, через відмову позивача надати оригінал заяви на видачу готівки №3000/11 від 09 липня 2008 року. У зв»язку із чим, судовим експертом зазначену експертизу не виконано.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що позивач ухилився від своєї участі у проведенні призначеної судом судової почеркознавчої експертизи.

В силу вимог ч.1 ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертом необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з»ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Також суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 07 грудня 2016 року, суду й не надано доказів про надання ОСОБА_2 згоди на конвертацію валюти.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відтак, для правильного вирішення справи по суті необхідно, зокрема, встановити: дійсне отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у валюті – долара США, у тому числі через касу банку, наявність чи відсутність заборгованості за кредитним договором №254-009/ФКВ-08 від 09 липня 2008 року.

Як закріплено ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Проте, позивачем не надано суду документів, які б були належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України та підтверджували отримання позичальником коштів у розмірі 8 570 доларів США згідно із умовами укладеного між сторонами правочину від 09 липня 2008 року, а тому зазначені обставини не надають суду можливості належним чином встановити факт наявності у ОСОБА_2 заборгованості та її дійсний розмір. При цьому, суд відкидає твердження позивача про те, що кредитні кошти відповідач отримав у доларах США, оскільки доказів, які б підтверджували зазначену обставину суду не надано, не надано й суду доказів, які б підтверджували здійснення ОСОБА_2 конвертацію отриманих ним кредитних коштів у національну валюту України, його волевиявлення щодо цього, як наслідок перерахування коштів за придбаний ним автомобіль ВАТ «Гкалич Авто» на суму 38 900 грн. Крім цього, суд не бере до уваги, як доказ отримання кредитних коштів ОСОБА_2 у валюті квитанції про погашення останнім боргу у доларах США, оскільки такі квитанції не є належним та допустимим доказом в розумінні ст..76-80 ЦПК України через відсутність у них підпису касира та боржника.

За таких обставин, суд вважає, що позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає до задоволення внаслідок його недоведеності.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 76, 81, 82, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 16, 202, 203, 215, 216, 526, 612, 642, 1050, 1054 ЦК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування складів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_7 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Національний банк України про стягнення заборгованості за кредитним договором №254-009/ФКВ-08 від 09 липня 2008 року – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 25 березня 2018 р.

Головуючий суддяОСОБА_8