Рішення № 73120530, 27.03.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/2147/18

Провадження №2/592/1423/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:

головуючого судді – Косолап М.М.,

за участю секретаря – Павлович Ю.С.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об’єднання» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я,

в с т а н о в и в:

01.03.2018 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом і свої вимоги мотивує тим, що з 16.07.1984 р. по 01.03.1993 р., з 04.09.1995 р. по 01.04.1996 р. та з 13.01.2003 р. по 06.02.2013 р. перебував у трудових відносинах з відповідачем. 06.02.2013 р. звільнений за власним бажанням у зв’язку з виявленням невідповідності виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, які перешкоджають продовженню роботи. Зазначає, що працював за професією електрозварника ручного зварювання і згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11.2012 р. йому було встановлено такі професійні захворювання: ХОЗЛ токсико-пилової етіології І ст. в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень І ст., Легенева недостатність І ст. Захворювання професійне. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху 3 ст. Захворювання професійне від тривалої дії виробничого шуму (Основний діагноз). Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ступень, ризик дуже високий. СН І ст. з діастологічною дисфункцією ЛШ І типу. ДЕП І-ІІ ст. (гіпертонічна+атеросклеротична) з вестибуло-атактичним і астено-невротичним синдромами. РОХП з з сенсорними порушеннями. Пресбіопія. Гіпертонічна ангіопатія сітківки (Супутній діагноз). Професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологій, неефективністю використання засобів індивідуального захисту, тривалою роботою в шкідливих умовах праці. Згідно довідки МСЕК м. Суми від 07.02.2018 р. ступінь страти працездатності склала 65% та йому встановлено ІІІ групу інвалідності. Вказує, що отримані ним професійні захворювання потягли за собою спричинення як фізичних так і моральних страждань. У зв’язку з профзахворюванням протягом тривалого часу страждає через постійні сердечні та легеневі болі, його стан здоров’я постійно погіршується, він змушений постійно лікуватися як амбулаторно так і в стаціонарах, через матеріальне положення змушений змінити свій спосіб життя. Просив стягнути з відповідача на його користь 65000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров’я.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

27.03.2018 р. відповідачем ПАТ «Сумське НВО» надано відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позовних вимог просить выдмовити. Зазначив, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди товариством. Окрім наявності ряду захворювань єдиним доказом моральних страждань позивач вказує на порушення стану здоров’я, порушення життєвих зв’язків та навичок. Позивач безпідставно пов’язує розвиток у нього професійних захворювань виключно з тим, що роботодавець не виконав покладені на нього обов’язки по створенню безпечних і нешкідливих умов праці. Позивач був забезпечений засобами індивідуального захисту, спецодягом, взуттям згідно нормативів. Будь-яких скарг щодо неотримання засобів індивідуального захисту від позивача за час роботи не надходило. Крім того, під час укладання трудового договору товариство проінформувало позивача про умови праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Вказує, що згідно висновку МСЕК позивачу протипоказана робота тільки у шкідливих умовах, але він підлягає раціональному працевлаштуванню. Після встановлення втрати працездатності у 2017 році позивач прийнятий на роботу сторожем. Активна професійна діяльність після встановлення позивачу втрати працездатності спростовує його доводи про значні моральні страждання.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 відзив на позовну заяву підтримала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 у період з 16.07.1984 р. по 01.03.1993 р., з 04.09.1995 р. по 01.04.1996 р. та з 13.01.2003 р. по 06.02.2013 р. перебував у трудових відносинах із відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання», електрозварник ручного зварювання у цеху № 16, звільнений з роботи 06.02.2013 р. на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП, у зв’язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи (а.с. 6-15).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання № 58 від 30.11.2012 р. ОСОБА_3 встановлено діагноз: ХОЗЛ токсико-пилової етіології І ст. в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень І ст., Легенева недостатність І ст. Захворювання професійне. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху 3 ст. Захворювання професійне від тривалої дії виробничого шуму, вперше встановлено ППЛЕК 29.01.2014 р. в клініці НДІ ГП та ПЗ ХНМУ – основний діагноз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ступень, ризик дуже високий. СН І ст. з діастологічною дисфункцією ЛШ І типу. ДЕП І-ІІ ст. (гіпертонічна+атеросклеротична) з вестибуло-атактичним і астено-невротичним синдромами. РОХП з з сенсорними порушеннями. Пресбіопія. Гіпертонічна ангіопатія сітківки – супутній діагноз. На момент розслідування ОСОБА_3 переведений на легшу роботу (п. 15). При цьому встановлено, що професійне захворювання виникло у зв’язку з недосконалістю технологій, неефективного використання засобів індивідуального захисту, тривала робота в шкідливих умовах праці (п.16); причина професійного захворювання перебування проведення робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму та загазованості (п. 17). З метою ліквідації і запобігання виникненню професійних захворювань (отруєнь) запропоновано начальнику цеху № 16 ОСОБА_4: постійно дотримуватись регламенту роботи та ремонту обладнання, що генерує шум; керуючись результатами лабораторно інструментального дослідження рівнів шуму на робочих місцях в цеху та на ділянках помітити зони з підвищеним рівнем шуму (вище понад 80 дБА) знаками безпеки у відповідності з вимогами ГОСТ 12.4.026 76; постійно забезпечувати працюючих в умовах підвищеного рівня шуму та загазованості засобами індивідуального захисту та здійснювати контроль за їх застосуванням. У ОСОБА_3 працездатність обмежена, протипоказана робота в умовах дії пилу, токсичних, алергізуючих, подразнюючих речовин, несприятливих мета факторів, виробничого шуму, тяжких фізичних навантажень, на висоті, в нічні зміни (а.с. 16).

27.02.2013 р. ОСОБА_3 пройшов первинний огляд МСЕК і йому встановлено 30 % втрати професійної працездатності на рік (а.с.18-19).

01.02.2018 р. позивач пройшов повторно огляд у м. Суми спеціалізованою МСЕК та йому було встановлено 65 % втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання на строк до 01.03.2020 р. (а.с. 17, 20-21).

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 21, 153, 173, 237-1 КЗпП України, а тому обов'язок по відшкодуванню заподіяної працівнику моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я через неналежні умови праці покладено на роботодавця або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

За приписами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебуваючи у трудових правовідносинах з відповідачем у період з 16.07.1984 р. по 01.03.1993 р., з 04.09.1995 р. по 01.04.1996 р. та з 13.01.2003 р. по 06.02.2013 р., працюючи електрозварником ручного зварювання у цеху № 16 отримав професійне захворювання у зв’язку з недосконалістю технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту, тривалої роботи в шкідливих умовах праці, тобто проведенням робіт в умовах несприятливого мікроклімату підвищеного рівня виробничого шуму, пилу та показників важкості праці.

Зважаючи на те, що професійне захворювання ОСОБА_3 отримав внаслідок незабезпечення ПАТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об’єднання» безпечних і нешкідливих умов праці, отримане позивачем професійне захворювання негативно вплинуло на його стан здоров’я, який постійного погіршується та призвів до встановлення третьої групи інвалідності, від чого він зазнав моральних страждань, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню роботодавцем, при цьому суд враховує і обставину на яку посилається представник відповідача, що після встановлення втрати працездатності і інвалідності ОСОБА_3 продовжує працювати сторожем.

З огляду на викладене, ураховуючи роз’яснення, надані в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, враховуючи характер та обсяг страждань ОСОБА_3, тривалість вимушених змін у його життєвих стосунках та їх негативні наслідки, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 19000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263 та 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» (місцезнаходження: місто Суми, вулиця Горького, 58, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05747991) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня 40 років КПУ), буд. 14 а, кв. 24) 19000 (дев’ятнадцять тисяч) гривень - у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 02.04.2018 року.

Суддя М.М. Косолап