Постанова № 73120075, 22.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1845/18

Номер справи місцевого суду: 495/3321/17

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.

за участі секретаря - Сідлецької Ю.С.

з участю: представника публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" і відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2017 року (суддя Прийомова О.Ю.) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ІІ ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і судове рішення першої інстанції)

05.05.2017 року у суді першої інстанції зареєстрована позовна заява публічного акціонерного товаристваКомерційний банк "Приватбанк" (далі-Банк) про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 099,86 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 20.10.2006 року між Банком (правонаступник закритого акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк») і ОСОБА_3 укладено договір б\н за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що Банк виконав свої обов'язки за договором від 20.10.2006 року, а відповідач належним чином не виконав умови зобов'язання і станом на 31.03.2017 року допустив заборгованість у розмірі 14 099,86 гривень, яка складається із заборгованості: за кредитом у розмірі 2 159,35 гривень; по процентам за користування кредитом у розмірі 10 792,90 гривень; штрафу у розмірі 500 гривень (фіксована частина) і штрафу у розмірі 647,61 гривень (процентна складова).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2017 року у позові відмовлено.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі представник Банка просить рішення суду першої інстанції від 29.06.2017 року скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність судового рішення; неповне з'ясування обставин справи і неправильне тлумачення та застосування норм матеріального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника Банка містить доводи про наступне: позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності; суд не взяв до уваги, що за умовами договору зобов'язання мало виконуватись шляхом сплати щомісячних платежів до 25 числа місяця наступним за звітним, а тому, перебіг позовної давності починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося порушення зобов'язання; строк дії договору не закінчився і він продовжує діяти; оскільки кошти за кредитним договором у повному розмірі не повернуто, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 02.12.2015 року та від 20.06.2016 року.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Відповідач позов не визнав і подав заяву про застосування строку позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу Банка відхилити і залишити рішення суду першої інстанції від 29.06.2017 року без змін, зазначаючи, що: останній платіж по кредиту було сплачено 26.09.2009 року; строк дії картки - до жовтня 2009 року; з часу припинення строку дії картки відповідач не звертався до Банка за отриманням нової картки; до суду подана заява про застосування строку позовної давності; позовна давність має бути застосована і до додаткових вимог Банка; у справі відсутні докази сплати відповідачем будь-яких платежів Банку у період строку позовної давності до травня 2017 року.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені наступні обставини.

20.10.2006 року між Банком і ОСОБА_3 укладено договір б\н за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7-14).

Станом на 31.03.2017 року відповідач допустив заборгованість у розмірі 14 099,86 гривень, яка складається із заборгованості: за кредитом у розмірі 2 159,35 гривень; по процентам за користування кредитом у розмірі 10 792,90 гривень; штрафу у розмірі 500 гривень (фіксована частина) і штрафу у розмірі 647,61 гривень (процентна складова), а.с.4-6.

05.05.2017 року у суді першої інстанції зареєстрована позовна заява Банкадо ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 099,86 гривень (а.с.2,3).

30.05.2017 року відповідач подав до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності (а.с.31-34).

Судом апеляційної інстанції, на підставі додаткових письмових пояснень представника Банка встановлено, що позовна заява про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 20.10.2016 року направлена Банком через пошту 29.04.2017 року.

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору, які регулюються нормами ЦК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. ст. 1054 ч.1, 1048 ч.1 ЦК України).

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні заборгованості за кредитом і неустойки у вигляді штрафів виходив з того, що Банк пропустив строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині з таких підстав.

За змістом ст. ст. 256 ч.1, 257 ч.1, 258 ч.ч.1,2 п.1, 266 ч.1 ЦК України, п озовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ч.ч.2-4 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено і не спростовано Банком, що останній платіж за кредитом відповідач здійснив у червні 2009 року (а.с.5).

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-14цс14 від 19.03.2014 року).

Оскільки останній платіж за кредитом здійснено у червні 2009 року, а із позовом за захистом порушеного права Банк звернувся у квітні 2017 року, суд першої інстанції, виходячи з вимог ст. ст. 266, 267 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відмову Банку у позові про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2 159,35 гривень і неустойки і вигляді штрафу у розмірі 500 гривень (фіксована частина) та штрафу у розмірі 647,61 гривень (процентна складова).

Разом з тим, рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за процентами підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення з огляду на наступне.

Зобов'язання, у розумінні ст. 599 ЦК України, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 1046, 1048 ЦК України).

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (ст. 1050 ЦК України).

За змістом ст. 625 ч.2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення Банка до суду з вимогою про повернення всіх сум за договором позики у зв'язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі

прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно статті 625 ЦК України.

Крім того позикодавець має право отримати проценти від суми позики, згідно статті 1048 ЦК України, які нараховуються за період з дати отримання коштів позичальником по день повернення позики, якщо інше не було встановлено укладеним між сторонами договором.

Факт повернення суми позики до звернення позивача до суду, але з порушенням встановленого договором позики строку повернення, не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої статтями 625, 1048 ЦК України (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-37цс15 від 01.04.2015 року).

Зважаючи на те, що відповідач, який отримав грошові кошти у кредит своєчасно не повернув, вимоги Банка про стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягають задоволенню частково, у межах строку позовної давності, а саме: за період з 29.04.2014 року по 31.03.2017 року.

Розмір процентів за період з 29.04.2014 року по 31.03.2017 року, за розрахунками Банка, становить 4 612,37 гривень. Зазначений розрахунок відповідач не спростував.

Вимоги Банка щодо стягнення неустойки за вказаний період у розмірі 500 гривень штрафа (фіксована частина) і 230,62 гривень штрафа (процентна складова), зважаючи на вимоги ст. 266 ЦК України, належним чином, з посиланням на норми матеріального права, не обґрунтовані.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Беручи до уваги, що відповідач продовжує ухилятись від виконання прийнятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, порушене право Банка на отримання процентів за користування кредитними коштами підлягає захисту судом шляхом стягнення процентів у межах строку позовної давності.

(висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості за кредитом і неустойки підлягає залишенню без змін, оскільки суд першої інстанції у цій частині ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 376 ч.1 п.п.3,4, ч.2 ЦПК України).

Зважаючи на те, що відповідач не виконав свого обов'язку з повернення кредиту, Банк має право на отримання процентів за користування кредитними коштами, а тому рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягнення процентів підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. ст. 133 ч.1, 141 ч.1 ЦПК України).

Банк сплатив судові витрати у витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1 600 гривень і 1 760 гривень судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, які документально підтверджені (а.с.1,53) та підлягають стягненню з відповідача на користь Банка і є пропорційними розміру задоволених позовних вимог.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, п.2, 375, 376 ч.1 п.п.3,4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2017 року у частині відмови у позові про стягнення заборгованості за кредитом і неустойкою - залишити без змін.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2017 року у частині відмови у позові про стягнення заборгованості по процентам - скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення процентів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН № НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ № 14360570) заборгованість по процентам за договором б\н від 20.10.2006 року за період з 29.04.2014 року по 31.03.2017 року у розмірі 4 612,37 гривень, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 600 гривень за розгляд справи у суді першої інстанції і 1 760 гривень судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 02.04.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова