Постанова № 73119300, 27.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/210/18Головуючий по 1 інстанції Пересунько Я.В. Категорія: 19, 20 Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Бородійчука В.Г., Фетісової Т.Л.

секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Пересунька Я.В. у залі судових засідань Соснівського районного суду м. Черкаси об 10 год. 37 хв., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, -:

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

В обґрунтування заявленого позову вказувала на те, що за час перебування позивачки у шлюбі з ОСОБА_5, вони набули у власність транспортні засоби, а саме автомобіль «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску та причеп «ГКБ», модель 8350, право власності на які було зареєстровано за ОСОБА_5

Позивачка вказує, що під час розгляду судом справи про поділ майна подружжя ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2014 року було забезпечено позов та заборонено відчуження, зокрема й автомобіля «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, а також причепу «ГКБ», модель 8350, 1981 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.

Також на цю техніку 22 лютого 2016 року було накладено заборону відчуження Соснівським ВДВС Черкаського МУЮ.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року спір про поділ майна було вирішено, залишено у власності ОСОБА_5, зокрема, спірне рухоме майно, а на її користь стягнуто компенсацію вартості її частки в цьому майні.

Проте, зазначає ОСОБА_4, не зважаючи на наявні публічні обтяження, ОСОБА_5 12 серпня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу здійснив відчуження майна ОСОБА_3, а саме автомобіля «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску та причепу «ГКБ», модель 8350, про що позивачці стало відомо під час виконання рішення суду про поділ майна подружжя.

Вважаючи, що оспорювані договори купівлі-продажу укладено виключно з метою невиконання рішення суду та порушують публічний порядок і права позивачки на реальне виконання рішення суду, ОСОБА_4 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із даним позовом та просила постановити судове рішення, яким визнати недійсними договори купівлі-продажу від 12 серпня 2016 року, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо відчуження автомобіля «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1; причепу «ГКБ», модель 8350, 1981 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, а також повернути у власність ОСОБА_5 вищевказані транспортні засоби. Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року позов - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 7141/2016/000876 транспортного засобу, укладений 12 серпня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_3 набув у власність автомобіль «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.

Повернуто у власність ОСОБА_5 автомобіль «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 сплачені за договором купівлі-продажу 7141/2016/000876 транспортного засобу від 12 серпня 2016 року грошові кошти в розмірі 49 000,00 грн.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 7141/2016/000877 транспортного засобу, укладений 12 серпня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_3 набув у власність причеп «ГКБ», модель 8350, 1981 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.

Повернуто у власність ОСОБА_5 причеп «ГКБ», модель 8350, 1981 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 сплачені за договором купівлі-продажу 7141/2016/000877 транспортного засобу від 12 серпня 2016 року грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 480,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 480,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з»ясуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення виниклого спору по суті.

Апеляційну скаргу, зокрема, обґрунтовує тим, що заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 грудня 2014 року скасовано, а виконавчий лист № 2/712/2140/14 від 19 березня 2015 року втратив чинність, 10 серпня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/712/2140/14 від 19 березня 2015 року та припинення чинності постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

12 серпня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу автомобіля «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, та причепу «ГКБ», модель 8350, 1981 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року було визнано спільною сумісною власністю майно, зокрема автомобіль «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску та причеп «ГКБ», модель 8350, проте визнано за ОСОБА_5 право власності на зазначене рухоме майно.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності є необґрунтованими, оскільки такий позов є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності. А в такому разі власник має право звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору відчуження майна недійсним.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_3 просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову.

На адресу апеляційного суду Черкаської області від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в якому зокрема ОСОБА_4 зазначала, що посилання апелянта на те, що її позовні вимоги про визнання договорів недійсними не є належним способом захисту і позивачу слід було звернутися з віндикаційним позовом про витребування майна є безпідставними, оскільки позовні вимоги про визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який сторони мали до вчинення правочину і як наслідок повернення майна у власність ОСОБА_5, що і є захистом прав позивачки на реальне виконання рішення суду.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене відповідно до вимог чинного законодавства, яке є обґрунтованим та правильним, ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки продаж рухомого майна було здійснено під час існування публічної заборони на його відчуження, накладеної ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2014 року, то за таких обставин оспорювані договори купівлі-продажу, які було укладено з порушенням публічного порядку, підлягають визнанню недійсними із застосуванням з ініціативи суду реституції - поверненням їх сторін у первісний стан, тобто у стан, який існував до їх укладення.

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси (у справі № 712/2140/14 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення грошової суми) від 27 жовтня 2014 року на час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено забезпечення позову, шляхом заборони відчуження, зокрема, автомобіля «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, а також причепу «ГКБ», модель 8350, 1981 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 (а.с. 8-9).

Про існування цієї ухвали ОСОБА_5 було достеменно відомо, оскільки він звертався до суду із клопотанням про скасування арешту майна і ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2016 року у скасуванні арешту було відмовлено (а.с. 10).

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зокрема, автомобіль «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, а також причеп «ГКБ», модель 8350, 1981 року випуску, номер кузова НОМЕР_2; виділено це майно у власність ОСОБА_5 і стягнуто з нього на користь ОСОБА_4 компенсацію різниці у вартості часток в спільному сумісному майні подружжя в розмірі 284 540,77 грн. (а.с. 11-17).

Судом також встановлено, що на час вирішення цієї справи рішення апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року не було виконано, компенсацію за різницю вартості часток в спільному сумісному майні подружжя ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 сплачено не було.

Водночас, відповідно до договору купівлі-продажу від 12 серпня 2016 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_3 за 49 000,00 грн. автомобіль «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 33), а згідно із договором купівлі-продажу від 12 серпня 2016 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_3 за 20 000,00 грн. причеп «ГКБ», модель 8350, 1981 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 (а.с. 34).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

Прийнявши до уваги той факт, що оспорювані позивачкою договори купівлі - продажу автомобіля «КАМАЗ 53212», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, та причепу «ГКБ», модель 8350, 1981 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 12.08.2016 року, тобто під час дії заборони на відчуження спільного майна подружжя, є такими, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу і прямо впливають на законні майнові права позивачки, / що були констатовані рішенням апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсації різниці у вартості часток в спільному сумісному майні подружжя в розмірі 284 540,77 грн./, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність поновлення порушених прав позивачки.

ОСОБА_5, відчужуючи належне йому на праві власності рухоме майно ОСОБА_3 без попереднього реального виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року та сплати позивачці визначеної судовим рішенням компенсації за різницю вартості часток в спільному сумісному майні подружжя, був обізнаний про судові рішення про заборону відчуження цього майна, отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку невиконання судових рішень.

Крім того, укладення таких договорів під час існування судового спору про поділ майна подружжя є фактично виведенням майна з-під заборони його відчуження, що істотно порушує майнові права та інтереси ОСОБА_4, оскільки на майно накладалась заборона його відчуження з метою, в тому числі, й забезпечення реального виконання рішення суду у справі про поділ майна подружжя.

Таким чином, суд першої інстанції, повно та всебічно перевірив всі обставини по справі, дав їм належну юридичну оцінку, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права та прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_3, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів судової палати не знаходить.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Пересунька Я.В. у залі судових засідань Соснівського районного суду м. Черкаси об 10 год. 37 хв., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними - залишити без задоволення, а зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча Карпенко О.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Фетісова Т.Л.

(повний текст постанови виготовлено 2.04.2018 року)