Вирок № 73119246, 02.04.2018, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/209/18

Номер провадження № 1-кп/708/37/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої - судді Ткаченко С.Є.

при секретарі - Тендітній Л.В.,

з участю прокурора - Бордуніс О.П.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дуброва Лугінського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого 21.11.1990 року Чигиринським районним судом по ч. 3 ст. 101 КК України (1960 року) до 10 років позбавлення волі; 14.06.2004 року тим же судом по ч. 1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком, згідно до ст. 75 КК України, на 2 роки; відповідно до ухвали Чигиринського районного суду від 05.11.2004 року скасовано звільнення з іспитовим строком та направлено для реального відбуття покарання; звільненого 30.09.2005 року, згідно до постанови Уманського міського суду від 22.09.2005 року на підставі п.б ст.1 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року; 20.02.2007 року Чигиринським районним судом по ч. 1 ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі; звільненого 03.03.2017 року по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

15.12.2017 року близько 16 години ОСОБА_3 повторно, діючи за попередньою змовою у групі з ОСОБА_4, стосовно якого застосовано заходи примусового медичного характеру відповідно до ухвали Чигиринського районного суду від 20.03.2018 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно проник до домоволодіння по місцю проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, де відкрито із застосуванням насильства до останнього, яке не є небезпечним для його життя чи здоров'я, що виразилось у нанесенні тілесних ушкоджень у вигляді забою нижньої щелепи, забою правого вуха, пошкодження слизової рота, що згідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/35 від 09.01.2018 року не підтверджені клінічною картиною травми та інструментальними методами дослідження, у зв`язку з чим, згідно п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995р., вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не приймається, умисно заволодів золотими ювелірними прикрасами, а саме: золотою каблучкою з каменем вагою 1,5 грама вартістю 900 гривень, золотою каблучкою вагою 1,5 грама вартістю 900 гривень та золотим ланцюжком вагою 5,0 грам вартістю 3000 гривень, що на праві приватної власності належали ОСОБА_1, чим завдав йому матеріальних збитків на загальну суму 4800 гривень.

Він же, повторно, 15.12.2017 року близько 17 години, діючи за попередньою змовою у групі з ОСОБА_4, відносно якого застосовано заходи примусового медичного характеру, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом вибиття дверей, незаконно проник до домоволодіння по місцю проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, де відкрито, із застосуванням насильства до останнього, яке не є небезпечним для його життя чи здоров'я, що виразилось у нанесенні тілесних ушкоджень у виді гематоми обличчя, які згідно до висновку судово медичної експертизи №02-01/34 від 09.01.2018 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень у виді забою грудної клітки, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які не підтверджені клінічною картиною травми та інструментальними методами дослідження і тому, згідно п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995р. вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не приймається, умисно заволодів мобільним телефоном марки «Samsung», моделі GT-E1200M, вартістю 150 гривень та грошовими коштами в сумі 300 гривень, що на праві приватної власності належали ОСОБА_2, чим завдав йому матеріальних збитків на загальну суму 450 гривень.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений вину свою в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та пояснив суду, що 15 грудня він приїхав з ОСОБА_5 в м.Чигирин і на зупинці біля лікарні зустрів ОСОБА_4, який запросив їх додому, де вони розпили пляшку горілки, після чого ОСОБА_5 пішла до ОСОБА_1 ще по горілку. Не дочекавшись її, вони також пішли до ОСОБА_1, який сказав, що ОСОБА_5 в нього немає, і вони повернулись додому.

Ввечері вони знову пішли до ОСОБА_1

ОСОБА_4 постукав у вікно і ОСОБА_1 відчинив двері. Коли вони зайшли до хати, то ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_1, а він зайшов до кімнати і запитав хлопчика, який там знаходився, чи немає ОСОБА_5.

Побачивши, що ОСОБА_5 немає, він повернувся і вони з ОСОБА_4 стали запитувати потерпілого, чи немає чогось випити, на що той дістав з холодильника вино, яке вони втрьох розпили. В цей час прийшла дружина потерпілого, почала кричати і вони пішли шукати ОСОБА_5 до ОСОБА_2

Коли вони прийшли до нього, то він якраз ніс воду. ОСОБА_4 наздогнав його та вдарив. Потім вони зайшли до хати, щоб подивитися, чи немає там ОСОБА_5, шукаючи яку, він пішов до кімнати. Повернувшись з кімнати, він побачив, що потерпілий лежить на підлозі і, щоб той прийшов до свідомості, вилив на нього відро води. Після цього ОСОБА_2 піднявся і пішов до кімнати, а ОСОБА_4 пішов за ним, де і забрав в нього телефон.

А коли вони вже виходили, то потерпілий сам віддав йому гаманець з грошима;

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується наступними доказами:

показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що почалося все ще 14 грудня, коли обвинувачений забіг до нього в хату та пробіг по всіх кімнатах в той час, коли ОСОБА_4 стояв на дорозі, при цьому він не встиг сказати йому й слова.

Настпуного дня о 16 годині повинні були привезти дітей, а тому, коли хтось постукав у вікно, то він подумав, що це приїхали діти. Однак, відчинивши двері, він отримав удар, від якого впав. До будинку зайшли ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та почали бити його і вимагати гроші та горілку, при цьому ОСОБА_3 завдавав йому удари по голові і тулубу рукою, на якій був намотаний гумовий бандаж.

Він саказав, що грошей немає, а в холодильнику є трохи вина, яке вони дістали та розпили.

В той час, коли ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_3 тримав його, сам він пішов до зали.

Вийшовши звідти, обвинувачений став вимагати гроші та горілку, на що він сказав, що грошей немає, а з спиртного є лише вино, яке вони взяли в холодильнику та розпили.

А потім прийшла дружина, яка наробила крику, і вони пішли.

Після цього він зайшов до зали та побачив, що дверцята серванта були відчинені і запитав свого чотирирічного онука, що обвинувачений тут робив, на що він вказав на сервант.

Коли він кинувся туди, то побачив, що там немає двох каблучок і золотого ланцюжка;

показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що він від сусіда ніс воду, а йому назустріч йшло двоє чоловіків, які сказали, щоб він йшов до них. Вирішивши, що це нічим хорошим не закінчиться, він зайшов у двір, зачинив на защіпку хвіртку та забіг до хати і намагався закрити двері, почувши в цей час, що вони вибили хвіртку, а потім вибили і двері та, зайшовши до коридору, нанесли йому удар в голову, від чого він впав, а йому продовжували наносити удари по ногах та ребрах, оскільки голову він закрив руками. Потім вилили на нього відро води і повели до кімнати, де ОСОБА_4 став вимагати телефон і гроші та, продовжуючи бити, забрав мобільний телефон, а з гаманця витягли 300 гривень. В цей час до хати зайшов сусід і вони втекли;

показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що 15 грудня о 16 годині вона прийшла з онуками з дитсадка і, зайшовши до хати, побачила обвинуваченого та його товариша, а в хаті був розгардіяш.

Вона почала кричати і товариш обвинуваченого зразу втік, а ОСОБА_3 Хотів ще щось хотів їй доказувати.

Коли вона запитала у чоловіка, що сталося, то він розповів, що вони його побили, а також дізналася, що з серванта зникли дві каблучки і ланцюжок;

даними висновку судово-медичної експертизи № 02-01/35 від 09.01.2018 року, згідно до якого встановлений лікарем-травматологом діагноз потерпілому ОСОБА_1 у вигляді забою нижньої щелепи, забою правого вуха та пошкодження слизової рота не підтверджений клінічною картиною травми та інструментальними методами дослідження і тому, згідно до п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р., вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається (а.п.13);

даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_1, який вказав, що особа з фотознімку № 3, на якому зображений ОСОБА_4, 15.12.2017 року незаконно проникла до його будинку за адресою: АДРЕСА_2 та нанесла йому тілесні ушкодження (а.п. 21-22);

даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_1, який вказав, що особа з фотознімку № 3, на якому зображений ОСОБА_3, 15.12.2017 року знаходилась у коридорі його будинку за адресою: АДРЕСА_2, нанесла йому тілесні ушкодження та викрала золоті прикраси (а.п.23-24);

даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 від 13.02.2018 року, який відтворив обставини проникнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до його будинку, нанесення йому тілесних ушкоджень та викрадення ними золотих прикрас (а.п. 25-33);

даними висновку судово-медичної експертизи № 02-01/34 від 09.01.2018 року, згідно до якого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливів (гематом) обличчя, що виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, зазначеному в постанові про призначення експертизи, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Встановлений лікарем-травматологом діагноз потерпілому ОСОБА_2 у вигляді забою грудної клітки, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку не підтверджений клінічною картиною травми та інструментальними методами дослідження і тому, згідно до п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995р., вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається (а.п.46);

даними довідки про вартість належного ОСОБА_2 мобільного телефону марки «Samsung», моделі GT-E1200M (а.п.49);

даними протоколу огляду мобільного телефону марки «Samsung», моделі GT-E1200M від 12.02.2018 року (а.п.55);

даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_2, який вказав, що особа з фотознімку № 2, на якому зображений ОСОБА_3, разом з ОСОБА_4 15.12.2017 року, знаходячись в його житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3, нанесла йому тілесні ушкодження та заволоділа грошовими коштами в сумі 300 грн. і мобільним телефоном (а.п.58-59);

даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 від 13.02.2018 року, який відтворив обставини проникнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до його будинку, нанесення йому тілесних ушкоджень та викрадення ними грошових коштів в сумі 300 грн. і мобільного телефону (а.п.60-69).

даними довідок про вартість належних ОСОБА_1 золотих виробів (а.п.71,73,75).

Оцінюючи докази в їх сукупності шляхом повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд вважає, що обвинувачення знайшло своє підтвердження і кваліфікує дії обвинуваченого по ч. 3 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, при цьому суд вважає, що в обвинувальному акті така кваліфікуюча ознака, як повторність, не вказана помилково, оскільки у викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень дана ознака зазначена.

Незважаючи на те, що обвинувачений в судовому засіданні заявив, що вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень визнає повністю, його покази свідчать про його часткове визнання вини, адже на протязі всього судового розгляду даного кримінального провадження він намагався зменшити свою вину, даючи неправдиві та суперечливі покази, зазначивши при цьому, що вину свою визнає повністю через те, що перебував в стані сп`яніння і поступив неправильно, оскільки наніс удари обом потерпілим.

Показання обвинуваченого в частині того, що він не викрадав золоті прикраси з будинку потерпілого ОСОБА_1, спростовуються показами останнього, який в судовому засіданні підтвердив, що обвинувачений під час незаконного проникнення до його будинку в той час, коли він перебував з ОСОБА_4, заходив до зали, а після того, як вони з ОСОБА_4 пішли, він побачив, що дверцята серванта, який знаходиться в залі, були відчинені та виявив, що звідти пропало дві золоті каблучки і ланцюжок, та показами свідка ОСОБА_6, з яких випливає, що до того дня золоті прикраси лежали в серванті.

Також доводи обвинуваченого, що потерпілий ОСОБА_2 сам віддав йому гаманець з грошима, заперечуються показами самого потерпілого, який пояснив суду, що гроші він віддав на вимогу обвинуваченого, який перед цим разом з ОСОБА_4 застосовували до нього фізичну силу, тобто потерпілий ОСОБА_2 змушений був віддати кошти під страхом знову бути побитим.

А тому суд розцінює невизнання обвинуваченим своєї вини в повній мірі як намагання уникнути відповідальності за вчинення вказаних кримінальних правопорушень та небажання настання наслідків, що слідують за цим, а також свідчить про відсутність в нього дійсного щирого каяття.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких умисних злочинів, хоча по місцю проживання характеризується з позитивної сторонни.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З врахуванням викладеного та, беручи до уваги, що обвинувачений через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, знову вчинив тяжкі злочини, що вказує на його небажання стати на шлях виправлення, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі, не вбачаючи підстав для застосування ст. 75 КК України.

Цивільні позови потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по кримінальному провадженню не заявлено.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Речовий доказ по кримінальному провадженню - мобільний телефон марки «Samsung», моделі GT-E1200M - необхідно залишити у власника.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання - п`ять років позбавлення волі.

Строк відбування покарання визначати з 22 березня 2018 року, з врахуванням строку перебування під вартою.

Запобіжний захід засудженому у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Samsung», моделі GT-E1200M - залишити у ОСОБА_2

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому, потерпілим та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуюча