Постанова № 73118750, 29.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року

м. Харків

Справа № 645/5525/16-ц

Провадження № 22ц/790/1025/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2017 року (ухваленого суддею Сілантьєвою Е.Є.) за позовом ОСОБА_2 до Церковного управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, третя особа - релігійна громада «Святого Вознесіння» Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Церковного управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України, третя особа - релігійна громада «Святого Вознесіння» Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним і скасувати наказ Єпископа НЄЛЦУ № П3-201016-1 від 20 жовтня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2», визнати незаконним і скасувати рішення Церковного керівництва (синодального комітету) Церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ, протокол № 24 від 17-18 жовтня 2016 року у частині звільнення ОСОБА_2 з посади пастора Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України в громаді м. Харків з 21 жовтня 2016 року, поновити ОСОБА_2 на посаді пастора Церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ з 21 жовтня 2016 року, стягнути з Церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 01 вересня 2012 року він займав посаду пастора НЄЛЦУ у Харківському окрузі на підставі рішення засідання Керівництва церкви від 8-9 лютого 2012 року та свідоцтва про ординацію пастора від 22 вересня 2013 року. 23 жовтня 2016 року був ознайомлений з наказом від 20.10.2016 року № П3-201016-1 про звільнення із займаної посади з 21 жовтня 2016 року за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України). Вважав своє звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за вчинення прогулу з 24 вересня 2016 року по 3 жовтня 2016 року незаконним та необґрунтованим, оскільки він не вчиняв прогулу. Протягом зазначеного строку він виконував свої трудові обов'язки в рамках служіння, зокрема, за дорученням громади «Святого Вознесіння» м. Харкова проходив курс по роботі з дітьми вулиці у м. Варшава (Республіка Польща) з 25 вересня по 2 жовтня 2016 року. 24 вересня та 3 жовтня 2016 року були витрачені на проїзд відповідно до Варшави та Харкова.

Під час здійснення поїздки до Варшави він виконував вказівки керівництва церкви, до якого відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Статуту церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ належить громада. На засіданні Ради громади «Святого Вознесіння» м. Харкова 11 вересня 2016 року було прийнято рішення делегувати його, в рамках його служіння від громади на курс по роботі з дітьми вулиці, що мав відбутися в м. Варшава з 25 вересня по 2 жовтня включно. Це рішення було відображено в Протоколі № 9 засідання Ради громади від 11 вересня 2016 року. Крім того, відповідно до п. 1.3 підрозділу В розділу ІІ Положення про ординацію і служіння пастора (службова інструкція), пастори зобов'язані регулярно підвищувати свою кваліфікацію, особливо за допомогою теологічної роботи на пасторських конференціях, через участь у проведенні церковних освітніх заходів та самоосвіту.

Перед поїздкою 23 вересня 2016 року він повідомив Єпископа НЄЛЦУ Серге Машевскі та президента Президії Синоду НЄЛЦУ Аллу Вольф про його участь у проведенні курсу по роботі з дітьми вулиці, що проходив у м. Варшава. Оскільки жодних заперечень щодо поїздки позивача до Варшави від вказаних осіб не надійшло, позивач вважає, що у нього не було підстав відмовлятись від виконання доручення Ради громади «Святого Вознесіння» м. Харкова. Тому виконання цього доручення з попереднім повідомленням Єпископа та президента Президії синоду НЄЛЦУ виключає неповажність причини відсутності позивача за місцем служби.

Також посилається на порушення процедури звільнення, зокрема передбаченого п.4.8 Статуту церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ обов'язкового погодження Єпископом звільнення пастора з церковною громадою або регіональним церковним округом.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі та надали додаткові пояснення за заявленими вимогами. Зокрема, наголосили, що під час звільнення було порушено вимоги ст. 149 КЗпП, оскільки відповідач при обранні виду стягнення повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника. Натомість фактичною причиною звільнення позивача є упереджене ставлення до нього з боку Єпископа Серге Машевскі, а також той факт, що в середині НЄЛЦУ відбувається конфлікт між церковним керівництвом та громадами. Протягом останніх років Єпископ звільнив за надуманими підставами кількох пасторів.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши письмові заперечення щодо позову. На обґрунтування своєї позиції зазначали, що в період з 25 вересня 2016 року по 3 жовтня 2016 року позивач був відсутній за місцем служіння в громаді «Святого Вознесіння» м. Харкова без поважних причин. Позивач не погодив зі своїм роботодавцем відсутність на робочому місці та не оформив належним чином (заява про відпустку, відрядження тощо) запланований від'їзд.

З метою встановлення причин відсутності позивача за місцем служіння в період з 25 вересня 2016 року по 3 жовтня 2016 року було видано службове розпорядження № СР - 041016 від 5 жовтня 2016 року, яким позивачу було запропоновано надати пояснення стосовно відсутності за місцем служіння в вказаний період. Позивач власноручно написав пояснення, в яких визнав факт відсутності за місцем служіння громаді «Святого Вознесіння» м. Харкова з 24 вересня 2016 року по 3 жовтня 2016 року, та вказав, що перебував на тренінгу присвяченому неформальній освіті та праці. Зазначений курс (тренінг) проводився в м. Варшава, Польща. Тому було прийняте рішення Церковного керівництва (синодального комітету) Церковного Управління (Єпископат) НЄЛЦУ (протокол № 24 від 17-18 жовтня 2016 року) про звільнення позивача з посади. На виконання зазначеного рішення був виданий наказ від 20 жовтня 2016 року № ПЗ - 201016-1 про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади. У день звільнення з позивачем був проведений повний розрахунок, а саме вся належна заробітна плата та інші нарахування були перераховані на картковий рахунок позивача. Затримка з виданням трудової книжки обумовлена небажанням позивача отримати трудову книжку в Церковному Управлінні (Єпископаті) НЄЛЦУ або надати письмову заяву, у якій надати згоду на пересилання трудової книжки поштовим відправленням, а також повідомити адресу для направлення трудової книжки.

Представник третьої особи релігійної громади «Святого Вознесіння» Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Визнано незаконним і скасовано наказ Єпископа Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України № П3-201016-1 від 20 жовтня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2».

Визнано незаконним і скасовано рішення Церковного керівництва (синодального комітету) Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, протокол № 24 від 17-18 жовтня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади пастора Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України в громаді м. Харків.

Поновлено ОСОБА_2, на посаді пастора Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України в громаді м. Харків з 21 жовтня 2016 року.

Стягнуто з Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 жовтня 2016 року по 13 листопада 2017 року у розмірі 34531 грн. 11 коп.

Стягнуто з Церковного управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на користь держави судовій збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним вище рішенням суду першої інстанції, Церковне управління (Єпископату) Німецької Євангелістично-Лютеранської Церкви України звернулось з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці з 25.09.2016 року по 03.10.2016 року без поважних причин. Крім того, зазначили, що позивач і раніше допускав порушення трудової дисципліни, у зв'язку з чим залучався до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

Відсутність ОСОБА_2 на робочому місці не була погоджена з роботодавцем та не була належним чином оформлена (відрядження, відпустка, тощо).

Апелянт зазначає, що копія уточнених позовних вимог не була ним отримана, що є порушенням права Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України та суперечить чинному законодавству. Також, апелянт вказує, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відсутність позивача за місцем служіння у м. Харкові протягом 24 вересня - 3 жовтня 2016 року була погоджена органом управління НЄЛЦУ, яким є громада у м. Харкові в особі Ради громади, а також того, що метою поїздки ОСОБА_2 була участь у навчальному курсу по роботі з дітьми та молоддю в рамках проекту «Міні-проекти - невеликі дії, великі зміни 2.0» у період з 25 вересня по 2 жовтня 2016 року, тобто підвищення його кваліфікації.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Рішенням Керівництва НЄЛЦУ від 8-9 лютого 2012 року ОСОБА_2 був направлений на період вікаріата до Харківського церковного округу з 1 серпня 2012 року. Відповідно до наказу керуючого справами канцелярії НЄЛЦУ № 10-к від 05.09.2013 року позивач був прийнятий на посаду пастора громади міста Харкова з 10 вересня 2013 року з окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, виданих Управлінням Пенсійного фонду у Фрунзенському районі м. Харкова ОСОБА_2 з жовтня 2012 року до жовтня 2016 року був застрахований у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та його страхувальником зазначено Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 Статуту Церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ, відповідач є неприбутковою релігійною організацією, яка здійснює свою духовну діяльність, адміністративну і господарську діяльність відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». НЄЛЦУ має бланки, штампи, печатки зі своєю назвою та християнською символікою лютеранської Церкви, а також вона може мати рахунки, у т.ч. і валютні, в установах банку.

Відповідно до п. 4.16 Статуту Церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ права та обов'язки співробітників Церкви регламентуються посадовими інструкціями та штатним розкладом, затвердженим Церковним керівництвом, але у будь-якому разі вони повинні відповідати вимогам чинного трудового законодавства України, зокрема з питань додержання режиму праці та відпочинку, відповідної матеріальної винагороди та соціально-пенсійного забезпечення.

Права та обов'язки пасторів НЄЛЦУ регламентуються Положенням про ординацію і служіння пастора (службовою інструкцією), що затверджене Синодом НЄЛЦУ в 2009 році. Згідно положень розділу 2 Положення про ординацію та служіння пастора (службова інструкція пастора), кандидат на ординацію приймає участь у обговоренні умов трудового договору. Пунктом 2 розділу 4 Положення про ординацію та служіння пастора передбачено, що ординований втрачає право на проповідь та відправлення таїнств внаслідок закінчення дії доручення (трудового договору).

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Відповідно до ч. 1-3 статті 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна організація має право приймати на роботу громадян. Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі. Релігійна організація зобов'язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оподаткування.

Таким чином, наведені норми Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», Статуту Церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ, Положення про ординацію та служіння пастора засвідчують, що правовий статус священнослужителя, зокрема пастора НЄЛЦУ визначається трудовим законодавством, а також внутрішньо церковним канонічним правом.

Рада громади «Святого Вознесіння» м. Харкова 11 вересня 2016 року прийняла рішення делегувати ОСОБА_2 в рамках його служіння від громади Святого Вознесіння на курс по роботі з дітьми вулиці, що мав відбутися в м. Варшава з 25 вересня по 2 жовтня 2016 року включно. Це рішення оформлено Протоколом № 9 засідання Ради громади Святого Вознесіння м. Харкова від 11 вересня 2016 року.

23 вересня 2016 року позивач направив електронного листа Єпископу НЄЛЦУ Серге Машевскі, президенту Президії Синоду НЄЛЦУ Аллі Вольф про свою поїздку до м. Варшава для участі у проведенні курсу по роботі з дітьми вулиці. Факт поїздки та участі у проходженні курсу по роботі з дітьми та молоддю в рамках проекту «Міні-проекти - невеликі дії, великі зміни 2.0» у період з 24 вересня до 3 жовтня 2016 року підтверджується письмовими доказами, доданими до матеріалів справи, а саме довідкою клубу католицької інтелігенції від 17 травня 2017 року, програмою тренінгу з менторства та тренерства, а також довідкою заступника голови Синодального відділу соціального служіння та благодійності Української православної церкви Київського патріархату від 22 травня 2017 року № 37.

11 жовтня 2016 року на виконання службового розпорядження № СР-04.10.2016 від 05.10.2016 року позивач надав на ім'я Єпископа НЄЛЦУ та Синодального комітету НЄЛЦУ службову записку щодо обставин своєї поїздки до м. Варшава. Наказом Єпископа НЄЛЦУ С. Машевські № П3-201016-1 від 20 жовтня 2016 року ОСОБА_2 було звільнено з 21 жовтня 2016 року з посади пастора Церковного управління Єпископату НЄЛЦУ у громаді м. Харкова року за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

23 жовтня 2016 року радник Єпископа НЄЛЦУ з адміністративних справ Гнєдовський О.Б., перебуваючи у м. Харкові, вручив позивачу наказ № П3-201016-1 про його звільнення.

Пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі вчинення прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як роз'яснено в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чти додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно положень п. 4.8 Статуту НЄЛЦУ, Єпископ має повноваження призначати та звільняти з посади пасторів за рішенням Церковного керівництва і за погодженням церковної громади або регіонального церковного округа згідно з внутрішньо церковним канонічним правом, якщо це передбачено ним.

Як вбачається з наказу Єпископа НЄЛЦУ № П3-201016-1 від 20 жовтня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2», цей наказ було видано на підставі рішення Церковного керівництва (Синодального комітету) Церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ (протокол № 24 від 17-18 жовтня 2016 року).

Згідно виписки з протоколу засідання церковного керівництва НЄЛЦУ № 24 від 17-18 жовтня 2016 року вирішено звільнити ОСОБА_2 з посади пастора церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України у громаді м. Харків з 21 жовтня 2016 року у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до вимог статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Під час видання наказу Єпископа НЄЛЦУ № П3-201016-1 від 20 жовтня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2» зазначені вимоги чинного законодавства не були дотримані.

Так, відповідно до п. 2.4 підрозділу В «Про поведінку пастора» розділу ІІ Положення про ординацію і служіння пастора (службова інструкція), пастор повинен виконувати службові вказівки керівництва церкви. Відповідно до п. 1.3 цього ж підрозділу Положення про ординацію і служіння пастора (службова інструкція), пастори зобов'язані регулярно підвищувати свою кваліфікацію, особливо за допомогою теологічної роботи на пасторських конференціях, через участь у проведенні церковних освітніх заходів та самоосвіту.

Відповідно до п. 3.1 Статуту церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ, органами управління НЄЛЦУ є: громада; регіональний церковний округ; вищий рівень церковного керівництва - Церква України в цілому.

Відповідно до п. 3.2 Статуту церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ, для управління, керівництва і представництва на кожному рівні утворюються: в громаді - Рада громади, яка обирається Загальними зборами громади усіма повноважними конфірмованими членами громади, і приймає свої рішення разом з пастором громади; в окрузі - відповідна рада регіонального церковного округа, яка формується з пасторів та проповідників, виконуючих обов'язки пасторів, від усіх громад, що входять до округу; на рівні Церкви України - Синод НЄЛЦУ та Церковне Управління (Єпископат) НЄЛЦУ, які діють з принципів пропорційного узгодженого розподілу обов'язків та взаємної відповідальності.

Відповідно до п. 2.8 підрозділу В «Про поведінку пастора» розділу ІІ Положення про ординацію і служіння пастора (службова інструкція), пастор повинен знаходитись за місцем свого служіння. Питання про те, за яких обставин він може залишити місце служіння, не рахуючи відпустки, вирішується керівництвом церкви. Рада громади повинна бути проінформована пастором.

З урахуванням того, що відсутність позивача за місцем служіння у м. Харкові протягом 24 вересня 3 жовтня 2016 року була погоджена органом управління НЄЛЦУ, яким є громада у м. Харкові в особі Ради громади, а також того, що метою поїздки ОСОБА_2 була участь у навчальному курсу по роботі з дітьми та молоддю в рамках проекту «Міні-проекти - невеликі дії, великі зміни 2.0» у період з 25 вересня по 2 жовтня 2016 року, тобто підвищення його кваліфікації, підстав для розірвання трудового договору за п. 4 ст. 40 КЗпП (за прогул без поважних причин) суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вимог, що позивачем скоєний прогул.

Також судом першої інстанції обґрунтовано враховано те, що про поїздку до м. Варшава ОСОБА_2 заздалегідь повідомив Єпископа С. Машевскі та інших керівників НЄЛЦУ. Це повідомлення здійснено в межах робочого часу пастора, оскільки він не є нормованим. Доводи представника відповідача про те, що таке повідомлення було здійснено вночі і перед вихідним днем, спростовуються відсутністю затвердженого графіку роботи як Єпископа, так і пастора, які здійснюють служіння у будь-який час доби, а також протягом визначених КЗпП вихідних днів тижня суботи та неділі.

Відповідно до п. 4.8. Статуту церковного управління (Єпископату) НЄЛЦУ Єпископ має повноваження призначати та звільняти пасторів за рішенням Церковного керівництва і за погодженням церковної громади або регіонального церковного округа згідно з внутрішньоцерковним канонічним правом, якщо це передбачено ним. Статут НЄЛЦУ є частиною внутрішньоцерковного канонічного права, що було встановлено під час судового засідання і визнано сторонами. Тому, приймаючи рішення про звільнення позивача з посади пастора церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України у громаді м. Харків з 21 жовтня 2016 року церковне керівництво (синодальний комітет) і Єпископ НЄЛЦУ повинні були дотримуватися вимог п. 4.8 Статуту НЄЛЦУ і погодити це звільнення з громадою «Святого Вознесіння» м. Харкова.

Як встановлено матеріалами справи та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, ні синодальний комітет, ні Єпископ НЄЛЦУ С. Машевскі не звертався за погодженням про звільнення пастора ОСОБА_2 до релігійної громади «Святого Вознесіння» НЄЛЦУ.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34531,11 грн..

Розмір середнього заробітку сторонами не оскаржувався.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України - залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко