Вирок № 73118398, 30.03.2018, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/758/17

Провадження № 1-кп/698/2/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 р.смт. Катеринопіль

Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Кухаренка О.В.,

за участі секретаря: Гончар Т.О.,

за участю учасників судового провадження:

прокурора: Жубжицької Т.О.,

потерпілого ОСОБА_1.

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Мовчан О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Катеринопіль в залі суду в приміщенні Катеринопільського районного суду Черкаської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250000000268 від 22.07.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рудний, Кустанайської області, Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, одруженого, невійськовозобов'язаного, працюючого в СТОВ Шевченка с. Потоки, раніше не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 21.07.2017 року близько 16 год. 35 хв., керуючи автомобілем «ЗІЛ 130», реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходячись на території СТОВ «ім. Шевченка», що в с. Потоки, Катеринопільського району, Черкаської області, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою, не переконався в тому, що виконуваний ним маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, маючи обмежену оглядовість дорожньої обстановки позаду керованого ним транспортного засобу, не звернувшись за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки руху, розпочав рух заднім ходом по території та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка знаходилася позаду автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_5, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-9-02/142 від 22.07.2017 року померла від поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, що ускладнилось розвитком шоку.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «ЗІЛ 130», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2, а саме вимог п.п. 2.3 б), 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку судової авто технічної експертизи від 26.10.2017 року № 4/1978 знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_5

Обвинувачений ОСОБА_4. в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, підтвердив обставини їх вчинення, так як вони викладені у вироку вище, пояснив, що 21.07.2017 року після 16 год. він керуючи автомобілем «ЗІЛ 130», реєстраційний номер НОМЕР_1, прибув на території СТОВ «ім. Шевченка», що в с. Потоки, Катеринопільського району, Черкаської області. Де маючи потребу висипати, з кузову автомобіля, зерно він повинен був іхати заднім ходов близько 30 метрів, а тому почав рух заднім ходом автомобіля при цьому у ліве зеркало бачив, що поряд з автомобіля ішла ОСОБА_5, а далі він, з метою визначити відстань від бетоних плит стіни, подивився в праве дзеркало автомобіля і в цей час почув крик, а тому зупинив автомобіль. Коли вийшов з авто то побачив, що ОСОБА_5 попала під колеса автомобіля від наїзду якого померла на місці. Обвинувачений зазначив, що щиро кається у вчиненому та зробив для себе відповідні висновки.

В судовому засіданні, у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, визнано недоцільним дослідження доказів у справі, а саме: показів потерпілого, свідків та письмових доказів, оскільки фактичні обставини нікім не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції учасників судового провадження.

Оцінюючи докази зібрані в судовому засіданні, суд находить винність обвинуваченого ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведеною.

Таким чином, суд дослідив, оцінив та проаналізував отримані по справі докази та прийшов до висновку, що дійсно своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_5, ОСОБА_2, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість скоєного ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, а відповідно до ст. 25 КК України є ненавмисним, а передбачає необережну форму вини, яка полягає у злочинній недбалості, його наслідки, дані, що характеризують особу обвинуваченого, вік та стан його здоров'я, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

У відповідності до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.

У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - не встановлено.

Приймаючи до уваги, ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_2, кримінального правопорушення, його наслідки у вигляді загибелі людини, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих покарання обставин,, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати міру покарання у виді позбавлення волі визначивши його в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Разом з тим суд, враховує вищевикладене, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, не умисну форму його вини та його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, а саме часткове відшкодування шкоди потерпілому, яка свідчить про прагнення винного згладити наслідки вчиненого ним суспільно небезпечного діяння та беручи до уваги думку потерпілого, який не наполягає на реальному позбавленні волі обвинуваченого суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, тобто про його звільнення від основного покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки передбачені ст.76 КК України.

Щодо додаткового покарання, то даючи належну оцінку характеру суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його наслідкам, а саме, загибель потерпілої ОСОБА_5, а також і те, що ОСОБА_2, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, допустив порушення одночасно декількох пунктів Правил дорожнього руху України, в результаті чого і сталася дорожньо-транспортна пригода. При цьому із матеріалів провадження вбачається, що керування транспортними засобами не є основним джерелом існування ОСОБА_2, оскільки інше не підтверджено належними доказами. За таких обставин суд вважає, що обвинуваченого слід позбавити права керувати транспортними засобами.

Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_2, заявив клопотання про звільнення його від покарання на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він має матір, яка досягла 70-річного віку на підтвердження чого надав копію свого свідоцтва про народження та копію паспорта матері.

Захисник - адвокат Мовчан О.М., в судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого.

Прокурор та потерпілий не заперечували проти застосування відносно ОСОБА_2, Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження суд вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» (набрав чинності 07 вересня 2017 року) передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, зокрема, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Згідно ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії - вирішує суд.

Вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 цього Кодексу є тяжким, проте характеризується необережною формою вини.

Передбачених ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» заборон для застосування амністії у справі не встановлено.

Судом встановленою, що ОСОБА_2, має матір ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, яка досягла 70-річного віку, що підтверджується відповідними письмовими доказами (а.с.48-50). Даних про наявність у якої інших працездатних дітей суду не надано, а тому суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_2 від призначеного судом покарання на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Разом із тим, відповідно до ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні», особи, на яких поширюється дія \закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна.

Виходячи з системного аналізу означених правових норм застосування чи незастосування амністії до додаткового покарання є правом, а не обов'язком суду, реалізація якого належить до його дискреційних повноважень.

З урахуванням того, що раніше ОСОБА_2, не допускав грубого порушення правил дорожнього руху і відсутня система недотримання ним таких правил, а відтак він не несе потенційної небезпеки для життя та здоров'я інших осіб, тому суд не вбачає заборон для застосування амністії у справі до і додаткового покарання, призначеного судом.

За таких обставин заявлене клопотання слід задовольнити, а засудженого звільнити від відбування покарання на підставі акту амністії, як від основного так і від додаткового покарання.

Цивільний позов не заявлено. Речовий доказ: автомобіль «ЗІЛ 130», реєстраційний номер НОМЕР_1 залишити власнику за належністю.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України з ОСОБА_2, на користь держави підлягають стягненню витрати за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/1905 від 26.09.2017 в сумі 1979 грн. 20 коп. та за проведення судової авто технічної експертизи № 4/1978 від 26.10.2017 в сумі 395 грн. 48 коп.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання застосований до ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 визнати виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання за даним вироком.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/1905 від 26.09.2017 в сумі 1979 грн. 20 коп. та за проведення судової авто технічної експертизи № 4/1978 від 26.10.2017 в сумі 395 грн. 48 коп., а всього 2374 грн. 68 коп.

Речовий доказ: автомобіль «ЗІЛ 130», реєстраційний номер НОМЕР_1 залишити власнику за належністю.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання застосований до ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та потерпілому.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя О.В.Кухаренко