Рішення № 73118000, 26.03.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2365/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

секретар судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія справу за позовом

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3,

до

Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області

про

встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 12.12.2017 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області про встановлення факту належності ОСОБА_4 житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14, а також про визнання за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої 21.09.2015 року.

З позовної заяви вбачається, що 21.09.2015 року померла мати позивача ОСОБА_4. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14 (колишня Котовського, 14), та двох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 0,39 га та 1,8596 га. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері. В встановлений законом термін ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті матері. Державний нотаріус Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори видав позивачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,39 га та 1,8596 га. Однак ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів. В свою чергу, ОСОБА_4 мешкала за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14, однак право власності на вказаний будинок вона не оформлювала. Рішенням Виконавчого комітету Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області від 16.12.1999 року № 195 ОСОБА_4 передано земельну ділянку у власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 1016,9 кв.м.

Позивач, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, однак від її представника за довіреністю надійшла заява, відповідно до якої він просить справу розглядати за відсутності позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак від його представника надійшла заява, відповідно до якої позов визнає та просить провести засідання без його участі.

На підставі вишезазначеного суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою, в порядку передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані письмові докази, судом достовірно встановлено:

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд достовірно встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно копії виписки з рішення виконавчого комітету Вилківської міської ради № 14 від 16.12.1999 року про передачу земель в приватну власність для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, ОСОБА_5 було передано в приватну власність земельну ділянку загальною площею 1016,9 кв.м. за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Котовського, 14.

Відповідно до архівного витягу з рішення виконавчого комітету Вилківської міської ради № 195 від 16.12.1999 року про передачу земель в приватну власність для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_4 було передано земельну ділянку площе. 1016,9 кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Котовського, 14.

З витягу з рішення Вилківської міської ради № 42-VII-IV від 28.01.2016 року «Про перейменування вулиць м. Вилкове Кілійського району» вбачається, що вулицю Котовського в м. Вилкове Кілійського району Одеської області було перейменовано на вул. Солов’їна.

Відповідно довідки № 278 від 06.06.2017 року, виданої Комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації», право власності на житловий будинок за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14 (колишня вул. Котовського, 14), не зареєстровано.

Згідно технічного паспорту, виготовленого 27.11.2017 року Комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації», житловий будинок за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14, складається з: літ. А – житловий будинок загальною площею – 64,7 кв. м., в тому числі житлової – 29,7 кв.м., літ. Б – літня кухня, літ. В – сарай, літ. Г – убиральня, № 1-3, І – надвірні споруди.

Відповідно до п. 2 ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_6 СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків надаються з земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду в безстрокове користування, а побудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовників.

З п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства будівництва від 24.05.2001 р. №127, вбачається, що для садибних, дачних та садових будинків не вважається самочинним будівництвом індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.

Крім того, згідно п. 3.1 розділу ІІІ Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» від 13.06.2012 № 304, Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, що не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Отже, згідно зі вказаними нормативними актами виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації, хоча зазначені процедури, згідно діючого законодавства, також повинні були проводитись. На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14не є самочинним будівництвом та належав ОСОБА_4.

25.10.1960 року народилась ОСОБА_7, батьками якої записані ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про що складено відповідний актовий запис за № 188, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії IV-УР № 1195760 від 25.08.1962 року.

17.10.1981 року виконавчим комітетом Вилківської міської ради народних депутатів Кілійського району Одеської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_10, про що складено відповідний актовий запис за № 70, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ЖД № 275519 від 17.10.1981 року.

21.09.2015 року померла ОСОБА_4, про що 24.09.2015 року складено відповідний актовий запис за № 594, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 428082 від 24.09.2015 року.

23.07.2015 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Приморської сільської ради Кілійського районного суду Одеської області, номер в реєстрі № 117, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, вона заповіла доньці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності з ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМТ № 901480, виданого 18.11.2017 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстровано в реєстрі за № 4295, ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_4, померлої 21.09.2015 року, земельну ділянку площею 1,8596 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМТ № 901481, виданого 18.11.2017 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстровано в реєстрі за № 4298, ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_4, померлої 21.09.2015 року, земельну ділянку площею 0,3900 га, яку передано для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області.

Відповідно до інформаційного листа державного нотаріуса Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області № 2914/02-14 від 18.11.2017 року, позивач зверталась до нотаріуса для належного оформлення права власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14, після смерті ОСОБА_4, померлої 21.09.2015 року, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності на встановлена судом.

В ст. 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до листа Міністерства Юстиції України від 21.02.2005 року за № 19-31/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

В ч. 1,2 ст. 182 ЦК України вказано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухомість є обов'язковою умовою оборотоздатності такого майна, та є можливістю особи, яка вважає себе власником такої нерухомості, здійснювати будь-які угоди щодо неї. Якщо спадкодавець за життя не оформив право власності та/або не забезпечив його державну реєстрацію, це стає перешкодою для оформлення права на спадщину в загальному порядку.

Однак відсутність держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно по собі не призводить до припинення права власності, так як є лише офіційним визнанням й підтвердженням державою факту виникнення таких прав.

Відсутність державної реєстрації права власності не позбавляє спадкоємця речових прав отримати право на її проведення.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем, враховуючи наведені норми цивільного законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майнообґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,13,18,141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт належності ОСОБА_4, померлій 21.09.2015 року, житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14, який складається з: літ. А – житловий будинок загальною площею – 64,7 кв. м., в тому числі житлової – 29,7 кв.м., літ. Б – літня кухня, літ. В – сарай, літ. Г – убиральня, № 1-3, І – надвірні споруди.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Солов’їна, 14, який складається з: літ. А – житловий будинок загальною площею – 64,7 кв. м., в тому числі житлової – 29,7 кв.м., літ. Б – літня кухня, літ. В – сарай, літ. Г – убиральня, № 1-3, І – надвірні споруди, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 21.09.2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Одеської області.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_11