Ухвала суду № 73117254, 28.03.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7111/17

Провадження № 1-кп/635/518/2018

У Х В А Л А

28 березня 2018 року Харківський районний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого судді – Шинкарчука Я.А., суддів – Пілюгіної О.М., Токарєвої Н.М.,

секретар судового засідання – Желізова О.А.,

за участю прокурора – Максюк О.О.,

обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників обвинувачених – ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

потерпілих – ОСОБА_14, ОСОБА_15,

представників потерпілих – ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за №12015220000000867 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2015:

за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.1 ст.382; ч.1 ст.263 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.2 ст.364; ч.4 ст.28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187; ч.1 ст.263; ч.1 ст.382 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.1 ст.382 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357 КК України, -

встановив:

В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні вирішувалося питання щодо доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку застосування запобіжного заходу обраного раніше у даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою.

Прокурором Прокуратури Харківської області Максюк О.О. в судовому засіданні зазначено, що підставами для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що всі обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, які скоєні у складі злочинної організації, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазначала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, а відтак існує ризик, що застосувавши до осіб більш м’який запобіжний захід не можливо буде запобігти ризикам визначеним статтею 177 КПК України, які стали підставою для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Визначені ризики на сьогоднішній день не перестали існувати та їх вагомість не зменшилась. Відтак, просила колегію суддів продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою всім обвинуваченим у справі.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_7 в судовому засідання заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість ризиків на які посилався прокурор у своєму клопотанні, разом з тим вказали, що ОСОБА_1 має стійкі соціальні зв’язки, одружений, має трьох дітей, постійне місце проживання, у зв’язку з чим просили обрати обвинуваченому запобіжний захід, який не пов’язаний з тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники ОСОБА_9 і ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість ризиків на які посилався прокурор. Разом з тим, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 просив врахувати, що обвинувачений має стійкі соціальні зв’язки, протягом 22 років мав постійне місце роботи та постійне джерело доходу, є учасником бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції на сході України, має постійне місце проживання та реєстрації.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_10 в судовому засідання заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 та просили застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість ризиків на які посилався прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_11 в судовому засідання заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4, а також просили обрати останньому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_12 в судовому засідання заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5, у зв’язку з чим, захисник обвинуваченого просив обрати останньому будь-який запобіжний захід, який не пов’язаний з тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_13 в судовому засідання заперечували проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість ризиків на які посилався прокурор, у зв’язку з чим, захисник обвинуваченого просив обрати останньому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з електрониим засобом контролю. Разом з тим, захисник обвинуваченого просив колегію суддів звернути увагу, що прокурором жодним чином не обґрунтовано з яких підстав до обвинуваченого не можливо застосувати інший запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою.

Потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також представник потерпілих – ОСОБА_17В, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 – ОСОБА_16, в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою підтримали та просили задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового засідання щодо доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прийшла до наступного.

У відповідності до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вимогами частини третьої статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Так, досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 13 січня 2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 11 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2018 року застосування обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 30 березня 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 30 березня 2018 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має неповнолітніх дітей, останні роки не працював та є колишнім працівником правоохоронних органів, фактично зареєстрований в Сумській області, а мешкає не за зареєстрованим місцем проживання. Разом з тим, колегія суддів оцінює вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, зокрема, затримання обвинуваченого безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та розмір майнової шкоди у завданні якої ОСОБА_1 обвинувачується.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_1, тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, не працевлаштований, не має законних джерел для існування, а також те, що особа є колишнім працівником правоохоронних органів, якому поряд з усіма позитивними характеристиками за період служби в правоохоронних органів, все ж було пред’явлено обвинувачення у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 13 січня 2017 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 11 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2018 року застосування обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 30 березня 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 30 березня 2018 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є учасником антитерористичної операції, має постійне місце мешкання, на своєму утриманні матір пенсійного віку та неповнолітню дитину, перебуває у цивільному шлюбу, є колишнім працівником правоохоронних органів. Разом з тим, колегія суддів оцінює вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, зокрема, затримання обвинуваченого безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та розмір майнової шкоди у завданні якої ОСОБА_2 обвинувачується.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_2, тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, не працевлаштований, не має законних джерел для існування, а також те, що особа є колишнім працівником правоохоронних органів, якому поряд з усіма позитивними характеристиками за період служби в правоохоронних органів, все ж було пред’явлено обвинувачення у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 14 січня 2017 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 14 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2018 року застосування обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 30 березня 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується 30 березня 2018 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, одружений, тимчасово не працював, мав постійне місце мешкання, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої ОСОБА_3 обвинувачується.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_3, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, не працевлаштований, не має законних джерел для існування, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 14 січня 2017 року відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 14 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2018 року застосування обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 30 березня 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 30 березня 2018 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проживає з жінкою у цивільному шлюбі, мав постійне місце мешкання, а також був працевлаштований.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_4, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 13 січня 2017 року відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 11 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2018 року застосування обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 30 березня 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 30 березня 2018 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має неповнолітню дитину, останні роки офіційно не працював. Разом з тим, колегія суддів оцінює вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, зокрема, затримання обвинуваченого безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та розмір майнової шкоди у завданні якої ОСОБА_5 обвинувачується.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_5, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6, колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 13 січня 2017 року відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 11 березня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал слідчих суддів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 30 січня 2018 року застосування обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 30 березня 2018 року.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 30 березня 2018 року.

Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на момент затримання ніде не працював, не одружений, проживав не за місцем реєстрації, не має сталих соціальних зв’язків за місцем проживання. Разом з тим, колегія суддів оцінює вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, зокрема, затримання обвинуваченого безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та розмір майнової шкоди у завданні якої ОСОБА_6 обвинувачується.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_6, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, колегія суддів пришла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Також, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відтак, з огляну на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Особи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема одне з яких віднесено згідно статті 12 КК України до особливо тяжких злочинів. Між тим, санкція відповідної статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Колегія суддів також зазначає, що доводи захисників та обвинувачених щодо недоведеності обвинувачення можуть бути перевірені судом тільки під час судового розгляду.

Разом з тим, на теперішній час лише призначено обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні, до судового розгляду. Тримає ознайомлення учасників справи з матеріалами кримінального провадження згідно з вимогами статті 317 КПК України. Більш того, у справі не були допитані потерпілі та свідків, не досліджено докази.

Тому, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, судова колегія виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкціями статей Кримінального кодексу України, які інкриміновані обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їм інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому колегія суддів приходить до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів.

Судом вирішувалося питання про можливість вжиття до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище ризиків та обставин виключає, на думку колегії суддів, застосування таких. Між тим, жоден із більш м’яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою.

При цьому необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченим діяння.

Керуючись статями 177, 194, 199, 314-317, 371-372 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 26 травня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 26 травня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 26 травня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 26 травня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 26 травня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 26 травня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя - Я.А.Шинкарчук

Судді: О.М. Пілюгіна

ОСОБА_19