Рішення № 73116136, 02.04.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4020/17

РІШЕННЯ

іменем України

"02" квітня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,

за участю: відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 49 336 грн. 85 коп.

В обґрунтування вимог позивач вказував, що 20.06.2013 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 003-14061-200613, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 28 700 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 55 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач, незважаючи на це, порушила його, оскільки, своєчасно не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 06.10.2017 року утворилася заборгованість по кредитному договору в вказаному розмірі.

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.01.2018 року позовні вимоги Банку були задоволені в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року заочне рішення було скасовано та справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги Банку не визнала, зважаючи на попуск позивачем позовної давності щодо звернення з даними вимогами до суду.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема, судом встановлено, що 20.06.2013 року позивач уклав у письмовій формі з ОСОБА_1 договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки за № 003-14061-200613, в якому сторони узгодили всі його умови.

З договору та інших письмових доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається те, що Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та на день укладення договору встановив на її рахунку ліміт кредитної лінії в розмірі 28 700 грн. 00 коп., з можливістю зміни кредитного ліміту, а остання отримала право на використання коштів в межах ліміту та зобов'язалася вчасно частинами (по 5 % від суми кредиту щомісячно) повертати отримані в кредит кошти, а також щомісячно вносити плату за користування кредитом (проценти) в розмірі 55 % річних, комісію, в розмірі передбаченому банківськими тарифами, а в разі порушення умов договору - сплачувати неустойку (штраф) в розмірі 0,01 % від суми непогашеної частки обов'язкового мінімального платежу, але не менше 150 грн. 00 коп. за кожен факт порушення.

Строк ліміту кредитної лінії становить 364 календарних дні. При цьому, кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами раніше та не потребує підписання додаткових угод до вищевказаної пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст.ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен в повному обсязі (в тому числі достроково) повернути отримані кошти, сплатити іншу заборгованість, неустойку, відшкодувати позикодавцю збитки.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту.

В зв'язку з цим станом на 06.10.2017 року утворилася заборгованість по кредитному договору в розмірі 49 336 грн. 85 коп., яка складається з:

- 30 387 грн. 99 коп. - заборгованості за кредитом,

- 18 948 грн. 86 коп. - заборгованості за процентами.

Крім того, Банком нарахована пеня за порушення виконання зобов’язання в розмірі 2 195 грн. 99 коп. Проте питання про їх стягнення позивач не ставить.

Відповідно до передбаченого ст. 12 ЦПК України принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, підтвердивши їх доказами (фактичними даними) з дотриманням вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України.

Проте, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, процентами відповідачем у передбаченому законом порядку не спростовано.

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5ст. 261ЦК України).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч. 4ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Отже, позивач має право на примусове стягнення через суд лише тих платежів, які нараховані до сплати відповідачу в межах позовної давності, що передували зверненню до суду, тобто стягненню підлягають платежі, які нараховані з 24.11.2014 року (відповідний позов пред'явлено до суду 24.11.2017 року).

Таким чином, з відповідача на користь позивача належать до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16 724 грн. 00 коп. (стовпчик 5 розрахунку) , заборгованість за процентами в розмірі 16 225 грн. 70 коп. (стовпчик 8 розрахунку).

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (67%), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 072 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 141, 259, 263 – 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020, заборгованість за кредитним договором № 003-14061-200613 від 20.06.2013 року, що утворилася станом на 06.10.2017 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 16 724 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп., заборгованість за процентами в розмірі 16 225 (шістнадцять тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 70 коп., а всього – 32 949 (тридцять дві тисячі дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020, судові витрати в розмірі 1 072 (одна тисяча сімдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Лузан