Вирок № 73115735, 02.04.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3037/17

Номер провадження 1-кп/623/78/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі головуючого судді Герцова О.М.

за участю секретаря Рзаєва І.С.

прокурора Ходак Є.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Пікуліна Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ізюмського міськрайонного суду кримінальне провадження № 1-кп/623/279/2018 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1) 12.01.2006 Ізюмським міським судом Харківської області за ч.І ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання звільнений з випробувальним терміном на 1 рік; 2) 28.09.2010 Ізюмським міським судом в Харківській області за ч.І ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання звільнений з випробувальним терміном на 1 рік; 3) 13.11.2012 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.З ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання звільнений на 1 рік з випробувальним терміном; 4) 24.09.2013 засуджений за ч.3 ст.185 КК України Ізюмським міськрайонним судом Харківської області до З років 1 місяця позбавлення волі - 25.11.2016 року звільнився по відбуттю строку покарання; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1., фактично мешкає: АДРЕСА_2, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, 30.09.2017, приблизно о 09.00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, маючи єдиний умисел на викрадення двох газових плит, скориставшись відсутністю уваги з боку сусідів, шляхом вільного доступу, таємно викрав із кухні загального користування гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , дві газові плити радянського виробництва, вартість яких, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 19650 від 27.10.2017 - 100 грн. 00 коп. за кожну , які належать Комунальному підприємству « Комунальне ремонтно - експлуатаційне підприємство - 1» м.Ізюм, чим заподіяв підприємству майнову шкоду на загальну суму 200 грн. 00 коп.

Крім того, ОСОБА_1, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння 15.11.2017, приблизно о 13 годині, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_3, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрав кришку чавунну каналізаційного люку, вартість якої, згідно з висновком судової - товарознавчої експертизи № 5287 від 23.11.2017, складає 250 грн. 00 коп., яка перебуває на балансі та належить Ізюмському комунальному виробничому водопровідно- каналізаційному підприємству, чим спричинив останньому майнову шкоду на вище вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні злочину визнав повністю, не заперечував факту скоєння кримінального правопорушення, за обставин, викладених вище. У скоєнні правопорушень покаявся.

Потерпілі в судове засідання не з'явились, просили суд розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, яким не оспорюються фактичні обставини справи, кваліфікація кримінального правопорушення, суд у відповідності до засад кримінального провадження визначених у главі другій КПК України, забезпечуючи змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і доведеність перед судом їх переконливість передбаченими положеннями ст.22 КПК України, шляхом безпосереднього дослідження показань, речей і документів визначених положеннями ст.23 КПК України, розглядаючи кримінальне провадження на засадах публічності, диспозитивності, гласності та відкритості у відповідності до положень ст.ст.25 - 27 КПК України, з дотриманням положень ст.349 КПК України, щодо визначення обсягу та порядку дослідження доказів, дослідивши всі докази надані, як стороною звинувачення, так і стороною захисту, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні, з повідомленням про обставини вчинення, на підставі досліджених письмових доказів та матеріалів провадження, які в повній мірі узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, доходить висновку, про доведеність вини обвинуваченого.

Суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 вчинив злочини передбачені ч. 2 ст. 185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

ОСОБА_1 офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, судимий 1) 12.01.2006 Ізюмським міським судом Харківської області за ч.І ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання звільнений з випробувальним терміном на 1 рік; 2) 28.09.2010 Ізюмським міським судом в Харківській області за ч.І ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання звільнений з випробувальним терміном на 1 рік; 3) 13.11.2012 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.З ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання звільнений на 1 рік з випробувальним терміном; 4) 24.09.2013 засуджений за ч.3 ст.185 КК України Ізюмським міськрайонним судом Харківської області до 3 років 1 місяця позбавлення волі - 25.11.2016 року звільнився по відбуттю строку покарання, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №1317 від 07.11.2017 року ОСОБА_1 має легку розумову відсталість з порушеннями поведінки, яка не потребує лікарських заходів, ускладнені психічними і поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю. На час скоєння дій, які йому інкримінуються, ОСОБА_1 знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння. По психічному стану на час скоєння дій, які йому інкримінуються міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час скоєння дій, в які йому інкримінуються, ОСОБА_1 не знаходився у тимчасово хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертизи ОСОБА_1 повністю розумів свої дії та може керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Згідно висновків досудової доповіді ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюються як високі.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до середніх злочинів.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до підсудного ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.

Підстав для застосування підсудному ст. 69-1 КК України - не вбачається.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що перевиховання обвинуваченого та виправлення не можливо без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов не заявлений.

Судові витрати згідно ч.2 ст. 124 КПК України, а саме витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.368,370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання - у вигляді двох років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №5287 в сумі 296 грн. 61 коп., та судової товарознавчої експертизи №19650 в сумі 396 грн. які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази - кришка чавунна люка каналізаційного типу «В-Б» с250 (ПР), сІ-645 на 4 вуха повернута власнику Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству під розписку вважати повернутим.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: