Постанова № 73115685, 30.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5979/17 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/7627/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О.Ф.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Цяцяка Р.П.,

секретар Бохонко Е.Р.,

за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2017 року Львівський міський центр зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. На обґрунтування позову покликався на те, що ОСОБА_2 14.12.2016 року надано статус безробітної відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» на підставі поданої нею заяви. В заяві про надання статусу безробітної зазначила, що через відсутність роботи не має заробітку або інших доходів передбачених законодавством, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. За час перебування на обліку у центрі зайнятості відповідачка по справі отримала у центрі зайнятості матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю з 21.12.2016 року до 26.12.2016 року в сумі 247,74 грн. Оскільки при проведенні перевірки достовірності інформації отриманої при обміні даними з ПФУ з'ясовано, що ОСОБА_2 під час реєстрації та набутті статусу безробітного 14.12.2016 року перебувала у цивільно-правових відносинах з Львівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Адекко Україна» згідно укладеного та діючого Договору про надання послуг від 21.10.2016 року №ВНАДС002165, термін дії якого до 31.12.2016 року, що призвело до неправомірного прийняття рішення про надання їй статусу безробітного, просив ухвалити рішення про стягнення з відповідачки 247 грн. 74 коп.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 247 грн. 74 коп. на рахунок 37170001000584, одержувач: Львівський міський центр зайнятості, банк: ГУДКСУ у Львівській області, ЄДРПОУ 25555035, МФО 82014, КЕКВ 2710 - повернення допомоги з безробіття від ОСОБА_2

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує, що 21 жовтня 2016 року між нею та Львівською філією ТзОВ «Адекко Україна» укладено договір про надання послуг, термін дії якого встановлено до 31.12.2016 року. Зазначає, що трудові відносини з роботодавцем вона припинила 03.11.2016 року, тобто на час отримання статусу безробітного вона не працювала та ніяких послуг не надавала. Посилається на те, що додатковою угодою № 2 від 03.11.2016 року до договору про надання послуг від 21.10.2016 року № ВНАДС002165 сторони вирішили припинити дію договору за взаємною згодою з 03.11.2016 року. Стверджує, що просила суд витребувати з Львівської філії ТзОВ «Адекко Україна» додаткові угоди для підтвердження зазначених обставин, однак суд проігнорував дане клопотання. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, стягнути на її користь судовий збір та витрати на правову допомогу.

Оскільки відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, за відсутності обставин, що унеможливлюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження, та ціну позову, яка є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму, розгляд справи проводиться судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідачкою по справі неправомірними діями завдано шкоду, на відшкодування якої слід стягнути на користь Львівського міського центру зайнятості 247,47 грн. повернення допомоги з безробіття

Однак з такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим судом обставинам.

Так, судом встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_2 від 14.12.2016 року останній надано статус безробітного та призначено матеріальну допомогу по безробіттю.

Також судом встановлено, що відповідно до Акта №95 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_2 надавала підприємству ТОВ «Авант кадрові рішення» послуги згідно договору цивільно-правового характеру №ВНАДС002165 від 21.10.2016 року, що діє з 21.10.2016р. по 31.12.2016 року. Фактично послуги надавалися з 21.10.2016 року по 03.11.2016 року, що підтверджує інформація актів приймання приймання передачі послуг та даних ДРЗДСС. (а.с.29)

Відповідно до п.п. 1 п. 37. Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20 березня 2013 року, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Згідно з п. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи вказані положення закону, а також те, що додатковою угодою № 2 від 03.11.2016 року до договору про надання послуг від 21.10.2016 року № ВНАДС002165 сторони вирішили припинити дію договору за взаємною згодою з 03.11.2016 року (а.с.42), і фактично послуги надавалися з 21.10.2016 року до 03.11.2016 року, а заяву ОСОБА_2 подано у Львівський міський центр зайнятості 14.12.2016 року, тобто в час, коли вона не перебувала у цивільно-правових відносинах з Львівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Адекко Україна», відсутні правові підстави для висновку про умисне невиконання своїх обов'язків та зловживання ними ОСОБА_2, як застрахованою особою, а відтак і для стягнення 247 грн. 74 коп.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В зв»язку з скасуванням рішення і ухваленням нового рішення слід провести розподіл судових витрат та стягнути з відповідача в користь позивачки документально підтверджені понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 500 грн. та 704 грн. судового збору, а всього 1204 грн. судових витрат. (а.с.31, 43-45)

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.3 ч.1 ст.376, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Стягнути з Львівського міського центру зайнятості (м.Львів, вул. Кн.Ольги, 122) в користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) 1204 (одну тисячу двісті чотири) грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30.03.2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Цяцяк Р.П.