Постанова № 73115598, 30.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/6028/17 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/269/18 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О.Ф.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Бойко С.М., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та просив ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликався на те, що 08.05.2014 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http:/privatbank.ua, складає між нею та банком договір. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов»язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором. У зв»язку з зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором відповідачка станом на 15.08.2017 року має заборгованість у сумі 39357,22 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 9713,81 грн.; заборгованості по відсотках за користування кредитом 2925,31 грн.; заборгованості за пенею та комісією 24367,76 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штрафу (фіксована частина); 1850,34 грн. штраф (процентна складова). З огляду на те, що відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов»язання і заборгованість за договором не погашає, просив позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк». В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що банком не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору про надання банківських послуг щодо використання кредитної картки. Зазначає, що відповідач підписавши Анкету-заяву позичальника, приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг, та стверджує, що заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Вважає, що відсутність підпису відповідачки в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згідна з Умовами та Тарифами, що заява разом з Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не дає підстав вважати, що Умови укладені поза межами кредитного договору та не є допустимими доказами. Посилається на те, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Стверджує, що банком надано суду виписку з банківського рахунку, яка містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача та яка є первісним бухгалтерським документом про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Зазначає, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувалася грошовими коштами, виконувала умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, а отже визнала свої зобов'язання за угодою. Вважає, що кредитний договір укладений між сторонами є дійсним, а тому підлягає виконанню. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу посилається не недоведеність позивачем факту укладення договору, про надання банківських послуг щодо використання кредитної картки на умовах, які визначені в Умовах і правилах надання банківських послуг та факт отримання кредитної картки, зняття з рахунку коштів.

Оскільки відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, за відсутності обставин, що унеможливлюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження, та ціну позову, яка є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму, розгляд справи проводиться судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Судом встановлено, що 08.05.2014 року ОСОБА_3 заповнила бланк анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, в якій вона заповнила розділи: «персональні дані», «адреса проживання», «контактна інформація». На анкеті-заяви міститься розділ «Ознайомившись з умовами і правилами надання банківських послуг, маю бажання оформити на своє ім'я» картку, в якому клієнту необхідно вказати яку саме картку він бажає оформити: платіжна карта кредитка «Універсальна»; зарплатна карта; карта GOLD; пенсійна карта; преміальна картка; ідентифікація з паспортом; жодна із вищевказаних пропозицій відповідачкою обрана не була, графа «вкажіть бажаний кредитний ліміт по платіжній карті кредитка «Універсальна»/ GOLD не заповнена.

Відповідно до виписки з банківського рахунку кредитної картки «Універсальна» відповідачки така містить інформацію про рух коштів.

Факт користування такою кредитною карткою фактично не заперечується відповідачкою по справі.

Згідно з ч.1ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1ст.634 ЦК України ).

Згідно з положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивачем не подано належні докази на підтвердження факту укладення договору, оскільки копія анкети-заяви та копія виписки по рахунку не є такими.

З огляду на вказані вище обставини, які стверджують факт підпису відповідачкою анкети-заяви, користування нею карткою «Універсальна», що фактично не заперечується відповідачкою, а також, враховуючи положення закону, з такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим судом обставинам.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що позивач посилається на заборгованість у сумі 39357,22 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 9713,81 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 2925,31 грн., заборгованості за пенею та комісією- 24367,76 грн., а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. штрафу (фіксована частина) і 1850,34 грн. штрафу (процентна складова).

На підтвердження цієї заборгованості позивачем подано розрахунок заборгованості, в якому зазначено вказані суми, як підсумок розрахунку, однак цим розрахунком не стверджується факт наявності заборгованості за кредитом - 9713,81 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 2925,31 грн., заборгованості за пенею та комісією- 24367,76 грн., а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. штрафу (фіксована частина) і 1850,34 грн. штрафу (процентна складова), оскільки у всіх 19 колонках розрахунку такі суми відсутні. (а.с.7)

Згідно з положеннями ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

А відтак, оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, колегія суддів не вбачає підставу для задоволення позову.

В зв»язку з цим колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині підстав відмови в задоволенні позову, та відмовити в задоволенні позовних вимог за недоведеністю наявності та розміру заборгованості в сумі 39357 грн. 22 коп.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.3 ч.1 ст.376, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 грудня 2017 року в частині підстав відмови в задоволенні позову змінити, та відмовити в задоволенні позовних вимог за недоведеністю наявності та розміру заборгованості в сумі 39357 грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30.03.2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Бойко С.М.

Приколота Т.І.