Рішення № 73114797, 26.03.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4747/17

пр.№ 2/464/17/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2018 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

з участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 районної адміністрації ЛМР ОСОБА_6,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до начальника ВКГ ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_3, ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської радипро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до начальника ВКГ ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_3, ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської ради про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 35 409, 84 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Обґрунтовує позов тим, що 06.11.2016 о 20:50 год. по вул. Буйка, 2 у м.Львові, через вибоїни на вулиці, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено його автомобіль НОМЕР_1. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 27.01.2017 начальника ВКГ ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП за те, що він, будучи посадовою особою, не вжив заходів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вулиці Буйка, 2 у м. Львові та допустив просідання на вулиці вибоїни на 15 см. Внаслідок цієї пригоди пошкодився його транспортний засіб, він поніс витрати у розмірі 35 409, 84 грн., про що свідчить акт здачі-прийняття робіт ТзОВ «Фенікс 555». Оскільки відповідач не реагує на його претензії, тому в судовому порядку просить стягнути понесені ним витрати з відповідача. Окрім цього, внаслідок ДТП йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з пошкодженням автомобіля, неможливості протягом тривалого часу користуватися автомобілем за призначеннями, порушенням його нормальних життєвих зв’язків, певним ударом його престижу. Спричинені йому моральні страждання відобразилися і на членах його сім’ї, оскільки відсутність належного йому транспортного засобу викликала значні незручності, пов’язані з пересуванням. Розмір душевних страждань оцінює у 10 000 грн., які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою від 21.08.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 02.11.2017 (протокольна ухвала) залучено співвідповідача ОСОБА_5 районну адміністрацію Львівської міської ради.

Відповідач ОСОБА_3 21.11.2017 надіслав письмові заперечення на позов, суть яких заводиться до наступного. Вважає, що пред’явлення позову до нього як посадової особи органу місцевого самоврядування, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 1174 ЦК України суб’єктами відповідальності у справах про відшкодування шкоди завданої фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю посадових осіб органу місцевого самоврядування є орган місцевого самоврядування. Вказав, що позивачем не доведено той факт, що завдані автомобілю пошкодження під час ДТП 06.11.2016, відповідають тим пошкодженням, що усунуті ТОВ «Фенікс 555» 28.02.2017, як і не доведено, що позивач є власником автомобіля. Також зазначив, що акт ТОВ «Фенікс 555» лише мітить перелік робіт (послуг) по ремонту автомобіля позивача, проте, у такому не зазначено у зв’язку з чим виникли відповідні пошкодження. Також, позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської надав 21.11.2017 заперечення на позов, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що у порушення ОСОБА_2 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів позивачем не проводилась оцінка вартості збитку транспортного засобу, не повідомлено про проведення такої ОСОБА_5 районну адміністрацію. Окрім цього, будь-яких доказів про належний стан автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди позивачем не надано.

У судовому засіданні 25.01.2018 представником відповідача ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_8 подано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, зазначено, що не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди був незадовільний стан дорожнього покриття, який виник внаслідок неналежного утримання відрізку дороги відповідачами. Окрім цього, звертає увагу суду на те, що з аналізу Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради від 14.07.2016 можна зробити висновок про те, що повноваження щодо організації та виконання робіт (в тому числі ремонту) вулично-дорожньої мережі покладені на управління інженерного господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

19.02.2018 від представника позивача ОСОБА_9 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вважає, що особа при подачі позову може обрати будь-який спосіб захисту, який прямо не передбачений законом, при цьому, такий повинен бути ефективним, тобто поновити порушене право чи інтерес особи. Саме тому найбільш ефективним способом захисту та відновлення порушеного права позивача є звернення до суду із позовною заявою саме до ОСОБА_3, з вини якого автомобіль позивача отримав ушкодження, а позивач ОСОБА_7 зазнав моральних страждань.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 позов не визнав, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що викладені у письмових запереченнях.

Представник відповідача ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_6 позов заперечила з підстав, що викладені у письмових запереченнях та відзиві на позов, просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали адміністративної справи № 464/9082/16, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено, 06.11.2016 о 20:50 год. по вул. Буйка, 2 у м.Львові, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, що належить позивачу, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №088911 від 06.12.2016, складеного відносно ОСОБА_3, вбачається, що останній, будучи посадово-відповідальною особою, порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при дотриманні автомобільних доріг і вулиць, а саме, допустив просідання вибоїни на 15 см, що призвело до пошкодження автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, чим останньому завдано матеріальних збитків.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи №464/9082/16-п (пр.№3/464/61/17) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 140 КУпАП.

З постанови Сихівського районного суду м. Львова від 21.01.2017 вбачається, що за порушення п.3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.5 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів, серед яких і автомобіля позивача, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 140 КУпАП (а.с.3-4).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху, зокрема, належить компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів та забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу. Так, водій, серед іншого, має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ч. 1 ст. 24 цього Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

В ході розгляду справи встановлено, що забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги, що по вул. Буйка, 2 у м. Львові, покладено на ОСОБА_5 районну адміністрацію Львівської міської ради.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, на позивача покладено обов'язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір, а відсутність вини у заподіянні шкоди повинен доводити відповідач.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу застосовується ОСОБА_2 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Згідно з п. 2.4 ОСОБА_2 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 8.3 ОСОБА_2 вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у справі №6-760цс15 від 16.12.2015.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що визначення розміру матеріальної шкоди потребує спеціальних знань.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення№464/9082/16-п (пр.№3/464/61/17), зокрема, схеми місця ДТП, встановлено, що внаслідок ДТП, яка сталася 06.11.2016 о 20:50 год. у м. Львові на вул. П. Буйка, 2, серед видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_10 виявлено прорізані передню та задню ліві шини, подряпини на передньому та задньому дисках лівої сторони.

На підтвердження розміру заявлених позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди позивачем надано рахунок-фактуру №СФ-275 від 15.02.2017 та акт №280201 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2017 ТОВ «Фенікс 555», відповідно до яких загальна вартість ремонту автомобіля становить 35 409, 84 грн.

Доводи представників відповідачів щодо неможливості використовути копію акту здачі - прийняття робіт як належний доказ понесеного позивачем розміру завданої матеріальної шкоди, внаслідок ДТП, заслуговують на увагу суду, оскільки не містять визначення розміру заподіяної шкоди у відповідності з вимогами чинного законодавства, власне як і опису пошкоджень, яких зазнав автомобіль саме під час ДТП, а лише містять перелік ремонтних робіт (наданих послуг), які проведеніпо спливу трьох місяців після ДТП.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що ТОВ «Фенікс 555» може здійснювати оціночну діяльність з визначення розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок їх пошкодження.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питання підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, а також визначення розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього відноситься до основних завдань автотоварознавчої та транспортно-товарознавчої експертизи.

Судом роз'яснено сторонам право на звернення з клопотанням про призначення по справі відповідної судової експертизи, проте в судовому засіданні такого клопотання не заявлялось, у зв’язку з чим неможливо погодитись з заявленим позивачем розміром заподіяних йому збитків.

Разом з тим, необхідно зазначити, що положеннями ст. 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З огляду на вказану норму, заслуговують на увагу суду доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що суб’єктом відповідальності у справах про відшкодування шкоди, завданої фізичній осіб незаконним діями чи бездіяльністю посадових осіб органу місцевого самоврядування є орган місцевого самоврядування, яким в даному випадку є ОСОБА_5 районна адміністрація Львівської міської ради, а відтак, пред’явлення позову до ОСОБА_3, як до начальника відділу комунального господарства ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської ради, є безпідставним.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Як встановлено в ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п.п. 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Оскільки позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, не надано жодних доказів щодо характеру, розміру (глибини) понесених страждань внаслідок дій відповідачів, відтак, у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Таким чином, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

На підставі ст.ст. 22, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 71,76, 81, 89, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_7 до начальника ВКГ ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_3, ОСОБА_5 районної адміністрації Львівської міської радипро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку, визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Сихівський районний суд м.Львова до апеляційного суду Львівської області.

Повне рішення складено і підписано 02.04.2018.

Суддя О.Ю.Горбань