Вирок № 73113914, 29.03.2018, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1039/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря: Каралюс Т.Р.,

прокурора: Денис О.М.,

обвинуваченої: ОСОБА_1,

представника потерпілого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, а проживає на ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої,

за ч.1 ст.185 КК України, суд

в с т а н о в и в :

18 лютого 2018 року близько 12.20 год. ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, перебуваючи у приміщенні магазину «Sinsay» ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» в ТЦ «Вікторія Гарденс», який знаходиться за адресою м.Львів, вул. Кульпарківська, 226а, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, зайшовши в примірочну магазину таємно викрала сукню фірми «Sinsay» SM 309-50J-M, світло-синього кольору типу джинс у верхній частині якого є вишитий квітковий узор червоно-зеленого кольору, яку ОСОБА_1 заховала у свою сумку, та вийшла з магазину повз касову зону не оплативши за товар. Вказаними діями ОСОБА_1 заподіяла матеріальну шкоду магазину «Sinsay» ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» на загальну суму 499,17 гривень.

У судовому засіданні допитана обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України визнала повністю, не заперечила фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаюється, просить суд її суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачена, прокурор та представник потерпілого ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз’яснивши учасникам судового провадження положення ст.349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 доведена повністю, дії обвинуваченої ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковано вірно за ч.1 ст.185 КК України, так як обвинувачена вчинила таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжку.

При призначенні обвинуваченій виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винної.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який є злочином середньої тяжкості, вчиненим умисно з корисливих мотивів, особу винної, яка раніше не судима, повністю визнала свою вину, розкаялася у вчиненому злочині, позитивно характеризується за місцем реєстрації, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, такі пом’якшуючі обставини як щире каяття, обставини, які обтяжують покарання судом не встановлені, молодий вік обвинуваченої, а тому виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід обрати покарання у межах санкції ч.1 ст.185 КК України у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, яке знаходить необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження з її боку нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні - відсутні.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.50, 65-67, 185 КК України, ст.100, 368, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 /п’ятдесят/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 /вісімсот п’ятдесят/ гривень.

Речові докази: диск із камер відеоспостереження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя Бориславський Ю.Л.