Рішення № 73113793, 02.04.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/984/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Остапчук М.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Міхала до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 Міхал звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить скасувати постанову у справі про порушення митних правил №6618/20900/17 від 30.01.2018 року, винесену заступником начальника Львівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 Міхала.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.481 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень. Вказану постанову вважає незаконноюи та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, на думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин вчинення ним правопорушення.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні, кожен окрема, позов підтримали, з мотивів наведених у ньому. При цьому, зазначили, що позивач має постійне місце проживання в Україні, де у нього є сім’я і двоє малолітніх дітей. Крім того, вказали, оскільки стосовно нього було прийнято рішення про депортацію, він вважав, що держава Україна володіє інформацією стосовно того, що він не має можливості виконати зобов’язання щодо виведення транспортного засобу. Більше того, йому невідомі були деталі та митні формальності стосовно порядку виконання зобов’язань у разі депортації. Натомість одразу після в’їзду на територію України ним невідкладно були вжиті заходи по вивезенню транспортного засобу. Просять позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позов. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як вбачається з постанови від 30 січня 2018 року у справі про порушення митних правил №6618/20900/17, 26.12.2017 року близько 15.30 год. в зону митного контролю м/п «Рава-Руська» Львівської митниці заїхав автомобіль марки «Vilkswagen» р.н.RJA46574, яким гр..ОСОБА_4 Kowalik Jan Michal прямував в якості пасажира до України. У ході митного контролю в ПІК «Інспектор» спрацювала АСАУР, згідно інформації якої 15.11.2016р. Kowalik Jan Michal ввіз на митну територію України транспортний засіб особистого користування марки «SEAT ALHAMBRA», р.н.RLU79NL у митному режимі «Тимчасове ввезення». Вказаною постановою Kowalik Jan Michal визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.481 Митного Кодексу України та накладеного штраф в розмірі 17000,00 гривень /а.с.3/.

Статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.380 МК України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Згідно ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів, поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, висновком експерта, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

У відповідності до ч.1 ст.460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому, перевізник зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання, терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

З наведеної норми Закону видно, що у разі наявності обставин непереборної сили, через які доставлення транспортного засобу до органу доходів і зборів є неможливим, перевізник зобов’язаний повідомити найближчий митний орган про такі обставини.

Однак, як видно із матеріалів позовної заяви, до такої не додано жодного належного доказу, який би свідчив про виконання позивачем свого обов’язку, передбаченого ч.1 ст.192 МК України.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова №6618/20900/17 від 30.01.2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.481 МК України в частині визнання позивача винним винесена правомірно, оскільки дійсно позивачем фактично було допущено порушення вимог митного законодавства.

Разом з тим, судом встановлено, що посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення ОСОБА_1 Міхала до відповідальності, не було враховано всіх дійсних обставин вчинення вказаного правопорушення, а саме: особу правопорушника, який раніше до відповідальності за порушення митних правил не притягався, має в Україні на утриманні двох неповнолітніх дітей, рішення від 24.09.2017 року про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України, ступінь його вини, причини своєчасного не вивезення транспортного засобу / а.с.4,5,6,7,8/.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03.06.2005 року "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил", суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст.22 КУпАП. При цьому, слід враховувати мету, мотив і спосіб вчинення правопорушення.

Тож, суд бере до уваги твердження позивача про те, що при винесенні оскаржуваної постанови посадова особа, уповноважена вирішувати справу, не врахувала характер та обставини вчиненого правопорушення, особу винного, що суттєво та значно зменшує ступінь його вини, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову в частині накладення стягнення слід змінити, звільнивши ОСОБА_1 Міхала від адміністративної відповідальності, на підставі ст.22 КУпАП.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Постанову у справі №6618/20900/17 від 30.01.2018 року заступника начальника Львівської митниці ДФС України ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_1 Міхала до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.481 МК України в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень змінити, звільнивши останнього від адміністративної відповідальності, у зв’язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.481 МК України, щодо ОСОБА_1 Міхала – закрити.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий

суддя: Стрельбицький В.В.