Ухвала суду № 73112475, 30.03.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 30.03.2018 Справа № 554/1963/18

Провадження № 2зз/554/32/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі - Гаврись В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Полтаві клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 22 листопада 2010 року по справі № 2-11955/10, посилаючись на те, що рішенням заступника начальника відділу – начальником 4 відділу ВПС «Бориспіль-1» майором ОСОБА_3 від 17 вересня 2017 року йому було відмовлено у перетинанні державного кордону України. Підставою для відмови стала, зокрема, і ухвала Октябрського районного суду м.Полтави від 22.11.2010 року по справі № 2-11955/10. Вважає вказану ухвалу постановлену з порушенням норм процесуального права, оскільки порушується його право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, тому змушений звернутися до суду із вказаним клопотанням.

У судове засідання сторони ОСОБА_2 та представник ПАТ КП «Приватбанк» не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Обов»язкова участь сторін при розгляді даного клопотання ст. 158 ЦПК України не передбачена.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї письмові докази, прийшов до висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням заступника начальника відділу – начальником 4 відділу ВПС «Бориспіль-1» майором ОСОБА_3 від 17 вересня 2017 року було відмовлено у перетинанні державного кордону України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв»язку із наявністю однієї з підстав, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», в тому числі з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу відповідно до ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 22.11.2010 року № 2-11955/10 тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

З копії ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 22.11.2010 року № 2-11955/10 по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Агрокапітал 3000», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обмежено у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов»язань.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» і далі наведене законодавство, що було чинним і у діючій редакції, на момент застосування оскаржуваного заходу забезпечення позову, визначав правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 цього Закону судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень.

Стаття 7 цього Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 3,10 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року та «Лавентс проти Латвії» від 7 листопада 2002 року).

Повноваження судів при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України (яка діяла на момент постановлення ухвали про забезпечення позову) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України (яка діяла на момент постановлення ухвали про забезпечення позову.)

Серед видів такого забезпечення ст. 152 ЦПК України не передбачало вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року.

Стаття 6 цього Закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Таким чином, ураховуючи, що в Цивільному процесуальному кодексі України, на момент постановлення оскаржуваної ухвали, була відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151-153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з порушенням у суді цивільної справи, слід дійти висновку про те, що суд застосував зазначений спосіб забезпечення позову помилково.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією.

Частиною 1 статті 158 ЦПК України передбачено право суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотання учасника справи

Враховуючи обґрунтованість клопотання ОСОБА_2, суд приходить до висновку про його задоволення та скасування застосованого заходу забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 158, 259-260, 268, 354, п.9 Перехідних положень ЦПК України ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову – задовольнити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 22 листопада 2010 року по справі № 2-11955/10, у вигляді обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, 16.08.1960 року народженя, ІПН : НОМЕР_1, - скасувати.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.І.Савченко