Рішення № 73110807, 20.03.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4084/16-ц

провадження №: 2/398/125/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" березня 2018 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді – Нероди Л.М.,

за участі секретаря – Борозни Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №398/4084/16 за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитом.

Позивач, мотивує свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 31.08.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 6 300 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач стверджує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом на заяві. Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 45 258 грн. 08 коп. за кредитним договором з яких: 5 134 грн. 88 коп. заборгованість за кредитом; 34 491 грн. 86 коп. – заборгованість по процентам; 3 000 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 2 131 грн. 34 коп. – штраф (процентна складова).

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач та його представник звернулися до суду з письмовими заявами в яких просять розглянути справу у їх відсутність, а також вказують, що строк позовної давності пропущено, тому просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, стосовно неналежного виконання відповідачем умов укладеного кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи публічне акціонерне товариство комерційний банку «Приватбанк» відкрив на ім’я ОСОБА_1 картковий рахунок та видано картку зі строком дії, що відповідає строку зазначеному на картці та співпадає з кінцевим строком повернення кредиту.

Відповідач підтвердив згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Стаття 634 ЦК України передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 постанови правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, ? щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), ст. 610 ЦК України.

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення - невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач звернувся до суду із письмовою заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно п. 2.1.1.1.12 Правил користування платіжною карткою, картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні карти включно. Заборонено використання карти, де строк дії завершився.

Судом встановлено, що строк дії карки завершився у вересні 2014 року, але позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2016 року.

При цьому у законодавстві визначаються різні поняття: такі як «строк дії договору» та «строк (термін) виконання зобов’язання», ст. 530, 631 ЦК України.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це передбачено статтею 257 ЦК України.

Згідно ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Для обчислення давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи, ст. 261 ЦК України.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Умови «договору», який укладений між позивачем та відповідачем передбачають кінцевий термін виконання кредитного зобов’язання, що відповідає строку дії картки.

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року, справа №6-127цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Крім того, для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Стаття 258 ЦК України вказує, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року в справі №6-116цс13 висловив правову позицію, що за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Згідно п. 3, п. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України, до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постановах №6-14цс14 від 19.03.2014 року, №6-95цс14 від 17.09.2014 року, №6-103цс14 від 29.09.2014 року, №6-134ці14 від 01.10.2014 року, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Суд звертає увагу, що позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача лише після спливу строку позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі, тобто після закінчення дії карти, що є поза межами трирічного терміну звернення до суду з позовом.

Суд критично оцінює твердження позивача про наявні сплати відповідачем коштів після спливу строку позовної давності, у зв’язку з тим, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що дані дії здійснені останньою усвідомлено та за її бажанням, а не стягнуто позивачем примусово з іншого рахунку належного ОСОБА_1 для здійснення щомісячного платежу.

Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» містять наступні тези, в яких зазначено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Отже, суд приходить до висновку, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як пропущено строк звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 258, 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційного банку «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА